Тема: «Культура поведінки» Виховані діти

Ігор Січовик

За сніданком Гена Віту поучав як старший брат:

– Добре виховані діти не ковтають виноград!

Не запізнюються в гості і не їздять без квитка,

Прибирають вранці постіль,

Не втікають з дитсадка!

– А мене, – озвалась Віта, –

В дитсадочку здавна вчать:

Добре виховані діти

За столом завжди мовчать!

Робота з текстом вірша

1. Якими ви уявляєте героїв вірша – Гену і Віту? Які стосунки у братика і сестрички?

2. Чи можна стверджувати, що Гена дуже любить повчати сестричку?

3. Який урок дала Віта своєму старшому брату?

4. Розкажіть про свої стосунки із старшими (молодшими) братиками і сестричками? Чи повчаєте ви своїх молодших братиків і сестричок? Чому саме і як? Чи повчають вас старші брати і сестри? Чому саме і як?

5. Чи важливо насправді дослухатися до порад старших?

Здрастуйте!

Володимир Солоухін

Вклонившись, ми сказали один одному: «Здрастуйте!» Просто здрастуйте, більш нічого не сказали. Через що на краплинку щастя додалося у світі? Через що на краплинку радісніше зробилось життя?

Робота з текстом твору

1. Чи замислювалися ви над тим, чому люди вітаються один з одним?

2. Від якого слова походить «здрастуйте»? Що значить слово «здрастуйте»? (Бажаємо здрастувати, бути здоровим).

3. Чи погоджуєтесь ви з тим, що слово «здрастуйте» додає краплинку щастя і радості у світі?

4. Зверніться один до одного з вітальним словом «здрастуй»! Прислухайтесь до своїх відчуттів. Чи справді це приємно – говорити один одному «здрастуй»?

Абетка ввічливості

До смаку усім сніданок

з привітанням …….

Щиро скажеш ти

усміхнеться цілий світ.

Слово ……., мій друже,

свідчить, що ти ґречний дуже.

……… – магічне слово,

скрасить ввічливу розмову.

Якщо дружиш ти з ……...,

то життя неначе казка.

Щоб призначити побачення,

кажеш друзям: ………

Ну а щоб зустріти завтра,

ми прощаємось: ……….

………… у розмові

сни дарує кольорові.

Всім за ці слова сердечні

Будуть люди щиро вдячні.

Завдання. Ставте пропущені слова. Використовуйте слова іх довідки.

Довідка: добрий ранок, привіт, дякую, вибачте, будь ласка, до побачення, до завтра, на добраніч.

Навіщо кажуть «Спасибі»

В.О.Сухомлинський

Дрімучим лісом йшло двоє подорожніх. Дідусь і хлопчик. Було жарко і хотілося пити.

Нарешті вони прийшли до струмка. Тихо дзюрчала холодна вода. Мандрівники нахилилися, напилися. Дідусь сказав:

– Спасибі тобі, струмочку.

Хлопчик усміхнувся.

– Чого ти усміхнувся, хлопче? – запитав дідусь.

– Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Спасибі»? Він же не жива істота і не дізнається про вашу подяку, не почує ваших слів.

• Це так. Якби води напився вовк, він міг би і не дякувати. Ми ж не вовки, а люди. Розумієш, навіщо людина каже «Спасибі»? А знаєш, кого це слово вшановує, звеличує, підносить?

Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією мудрою істиною. Тепер саме час був подумати: дорога через ліс ще довга.

Запитання для обговорення

• Чи справді слово «Спасибі» вшановує, звеличує, підносить людину?