І так буває

Л. Кисельова

Росли поруч дружні сосни. Були вони стрункі, прямі. Ніщо не загрожувало їм: ні грім, ні буря, ні віхола. Завжди підтримували вони одна одну не дозволяючи зігнутися, упасти. Гілки їх переплелися і, як міцні руки, лежали на плечах одна одної.

І ось одна сосна вирішила, що їй з усіма тісно й задушливо, що шелест її хвойних гілочок губиться у шумі, що пахощів її смоли зовсім не чути, і шишки, які складає вона на землю, змішуються з іншими, і важко ска­зати, де паростки з її насіння.

Кинула вона свою дружню родину. Вибігла з лісу і встала одна в сторо­ні. Сонце її палить, вітер гне, дощ, град січуть, а підтримати і захистити нікому.

Скривився її стовбур, обламалися віти. Стоїть вона кривобока, очей не радує і для діла не годиться.

Робота з текстом оповідання

• Як росли «дружні сосни»? Чому їм були нестрашні ані грім, ані буря, ані віхола?

• Чому одна сосна «кинула свою дружню родину»? Про що говорить такий вчинок сосни?

• Як змінилося життя сосни після того, як вона залишила своїх подруг?

• Чому навчає ця історія людей? Що допомагає людині долати різні життєві труднощі?

Притча про Шартрський собор

Колись дуже давно у французькому місті Шартрі будували великий собор. Трьом робітникам, які підвозили матеріал, задали одне й те ж пистания: «Що ви робите?»

Перший відповів крізь щільно стиснуті зуби:

– Тягаю важкучі тачки з цим проклятим камінням. Ось які мозолі набив на руках!

Другий відповів добродушно:

– Що роблю? Заробляю на кусень хліба своїй жінці і двом донечкам.

А третій випрямився, витер піт з обличчя, широко посміхнувся і ска­зав:

– Я будую Шартрський собор!

Запитання

• У чому полягав сенс життя кожного робітника?

• Хто із цих людей насправді щасливий? Чому?

• Яка основна думка притчі?

• Що, на вашу думку, може принести людині щастя?

Які вони бідні

В.О.Сухомлинський

Ще и не світало, ще й ранкова зірниця не зайнялася, як батько збудив Сергійка й сказав:

— Ходімо в поле. Послухаємо жайворонкову пісню.

Сергійко швидко встав, одягся, і вони з батьком пішли в поле. Небо на сході стало рожевим, небосхил з кожною хвилиною світлішав, зорі згасали. Десь з далекої ниви піднялася сіра грудочка й понеслася у височінь. Раптом вона спалахнула, ніби вогник серед блакиті, і в ту хвилину Сергійко почув дивну пісню. Немов над полем хтось натягнув срібну струну, і вогняна пташка, доторкаючись до неї крильцями, розсипає над степом музику.

Сергійко затамував подих. Йому спало на думку: а якби ми з татком спали – жайворонок все одно співав би?

– Татку, – тихо прошепотів Сергійко, – а ті, хто зараз сплять, не зна­ють цієї музики?

– Не знають,– відповів батько пошепки.

– Які вони бідні.

Запитання

1. Чи щасливі були батько з сином тієї миті, коли почули спів жайворонка?

2. У чому полягало їхнє щастя?

3. Чому оповідання отримало таку назву? Як ви її розумієте?

Тема: «Історії досягнень людини в науці, мистецтві, спорті» Лісоруби «Сорок казок у пустелі», Бруно Ферре­ро

Прогнозоване читання

«Два лісоруби рубали дерева. Обидва працювали з неабиякою вправністю, проте кожен робив це у свій спосіб. Перший рубав дерево вперто і завзято, зупинявся лише на якусь хвильку, аби передихнути!

Другий же щогодини робив собі тривалу перерву. Коли почало смеркати…»

Зупинка

Запитання. Висловіть припущення, як продвинулася до вечора робота обох лісорубів?

Діти висловлюють свої думки. Напевне, більшість вважає, що перший лісоруб встиг зробити більше, адже він «рубав дерево вперто і завзято», не зупинявся на відпочинок. Другий, напевне, зробив менше, бо часто зупинявся і відпочивав.

Продовження читання

Учитель продовжує читання оповідання до кінця. «…перший зробив тільки половину справи, а другий таки зрубав своє дерево.

Перший не повірив своїм очам: «Як тобі вдалося закінчити так швид­ко?».

Другий всміхнувся і відповів: «Ти бачив, що я кожної години робив собі перерву. Проте ти не помітив, що перепочинок я використовував для того, аби підгострити сокиру».

Запитання. Чиї припущення виявилися правильними? Чи можете ви пояснити, чому вважали, що більше зробить другий лісоруб, адже він робив такі великі перепочинки?

«Коло ідей». Чому все ж перший лісоруб, який так старався, працював майже без відпочинку, зробив лише половину справи? (Можливі ідеї: У першого лісоруба затупилася сокира; у нього не вистачило сил, адже він працював майже без відпочинку; йому ніколи було обдумати справу і знайти якийсь спосіб пришвидшити роботу тощо)

«Мозковий штурм»

Висловіть своє припущення: чому у будь-якій справі варто робити зупинки для того, щоб «погострити душу»? (Можливі варіанти відповідей: треба зупинятися, щоб обдумати справу; щоб краще налаштуватися на справу; щоб вигадати якийсь кращий спосіб успішно закінчити справу; щоб відпочити душею; щоб набратися сил і вражень тощо).

Висновок. Отже, щоб досягнути успіху, потрібно частіше «гострити душу»: думати, вигадувати нові ідеї, налаштовуватися на справу, робити перепочинки тощо. Якщо ми не будемо забувати «гострити душу», то всі наші справи будуть успішними!