Брати Віталій та Володимир Кличко

Брати Кличко, відомі українські спортсмени, боксери, які намагаються не програти жодного боксерського бою. Вони б'ються до останнього, докладаючи усіх зусиль, щоб обов'язково перемогти.

Спортом брати займаються з дитинства. Дитячі заняття різними видами єдиноборств склались у серйозне захоплення кікбоксингом, а згодом – боксом. Ще з дитинства брати мріяли стати чемпіонами світу з боксу одночасно і зібрати якомога більше поясів.

Життя було скромним. У Віталія на початку його спортивної кар'єри не було навіть кросівок; він тренувався на ринзі босоніж. Але він наполегливо проводив майже весь час у спортзалі. На все життя він запам’ятав слова свого тренера: «Найголовніше твоє багатство – велика мета. Ти повинен її досягти. Ти станеш чемпіоном світу і реалізуєш усі свої мрії й бажання».

Свій перший професійний боксерський бій Віталій Кличко провів 16 листопада 1996 року в Гамбурзі проти американця Тоні Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а у другому був нокаутований.

У 1998 році, ставши інтер-континентальним чемпіоном за версією WBO, Віталій Кличко був внесений до Книги рекордів Гіннесса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв з найменшими витратами часу. Цим досягненням він перевершив навіть "Залізного Майка" – Майка Тайсона.

У 2009 році Клички досягли своєї давньої мети та встановили світовий рекорд – вперше в історії професійного боксу чемпіонами у важкій ваговій категорії за версіями найпрестижніших світових організацій IBF, WBC та WBO стали одночасно два рідних брати.

Загалом на професійному ринзі Віталій Кличко провів 43 бої, отримавши 41 перемогу (38 нокаутом) і 2 поразки. Володимир – «сталевий молот» має 32 перемоги, з яких 28 – нокаутуючі.

Самі брати про причини свого успіху кажуть , що головна риса, яка д опомагає домогтися такого грандіозного успіху, – це працьовитість, змішана із завзятістю, наполегливістю й постійним прагненням до перемоги! Саме ці якості повинні бути у кожного лідера, який хоче піднятися на Олімп своєї справи і, що важливо, не впасти звідти.

Матеріал для ІV групи

Юрковська Олена Юріївна українська біатлоністка, лижниця; Герой України

Кращою спортсменкою зимових Параолімпійських ігор у Турині 2006 року визнано 23-річну Олену Юрковську. Таким було рішення Організаційного комітету. Адже Олена завоювала шість медалей: чотири золотих, одну срібну та одну бронзову. Ще одну нагороду – 75-грамову спеціальну медаль зі щирого золота – найкращій спортсменці Паралімпіади-2006 вручили організатори.

Життєвий шлях цієї красивої мужньої дівчини складається нелегко. У віці двох з половиною років Оленка повторно перенесла вітрянку. В дитячому садку вихователі випустили дитину з температурою на вулицю, що дало ускладнення. Лікарі не могли визначитися з діагнозом, у дівчинки почалась гангрена. Ніжки довелося ампутувати. Одну до коліна, другу – трохи вище. Якийсь час Оленка взагалі перебувала на межі життя і смерті. Згодом дівчинка важко звикала до протезів, але ніколи не скаржилась на долю. Батько поїхав на заробітки в Росію і не повернувся. Сім’я подавала в розшук, але безрезультатно. Трьох дочок – Таню, Оленку і Юлю – виховувала мама Наталя Дмитрівна. Згодом родина Юрковських переїхала з Івано-Франківщини поближче до Києва в Макарів. Мати показала Оленку тренеру Макарівського спортивного клубу інвалідів “Фенікс” Олександру Каурайнену. Майбутня мультимедалістка Ігор-2006 спочатку займалась інвалідним (“сидячим”) волейболом, а згодом вподобала собі лижі.

Поступово через обласну раду інвалідного спорту дівчину почали залучати до участі у змаганнях та спартакіадах різного рівня. У 1998 році на чемпіонаті України з інвалідного спорту Олена завоювала загальне третє місце з волейболу, наступного року збірна команда Київщини, до складу якої вона входила, була вже другою. А потім талановита спортсменка почала займатися зимовими видами спорту — біатлоном, лижними гонками.

У 1999 році юна спортсменка завоювала п’ять золотих медалей на міжнародних змаганнях у Німеччині. У 2001 році на світовій першості з лижних гонок серед спортсменів-інвалідів Олена Юрковська здобула срібну медаль. А потім були зимові Паралімпійські ігри 2002 року в американському Солт-Лейк-сіті. І тут талановита спортсменка заявила про себе на повну силу. Вона завоювала срібну медаль з біатлону та три бронзові медалі на різних дистанціях лижних гонок. Майстру спорту Олені Юрковській було присвоєно високе звання заслуженого майстра спорту.

У 2006 році після визначної перемоги на Параолімпійських іграх 23-річна Олена Юрковська була відзначена званням «Герй України».