План

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. КРІМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

1.1 Історія виникнення кримінального процесу

1.2 Основні поняття та структура кримінального процесу

1.3 Завдання кримінального процесу.

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ (СТАДІЇ ТА ОКРЕМІ КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ).

2.1 Основна характеристика стадій досудового провадження по кримінальній справі

2.2. Стадії кримінального процесу

2.3. Кримінальні процесуальні функції

2.4. Диференціація кримінально-процесуальної форми

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………

РОЗДІЛ 1. КРІМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

1.1 Історія виникнення кримінального процесу………………………………..

1.2 Основні поняття та структура кримінального процесу………………….

1.3 Завдання кримінального процесу………………………………………….

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМА КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ УКРАЇНИ (СТАДІЇ ТА ОКРЕМІ КРИМІНАЛЬНІ ПРОВАДЖЕННЯ).

2.1 Основна характеристика стадій досудового провадження по кримінальній справі……………………………………………………………………………….

2.2. Стадії кримінального процессу……………………………………………..

2.3. Кримінальні процесуальні функції………………………………………..

2.4. Диференціація кримінально-процесуальної форми……………………….

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….

ВСТУП

Моя курсова робота має назву « Система кримінального процесу України (стадії та окремі кримінальні провадження «

Робота складається з:

• вступу;

• основної частини;

• висновку;

• списку використаної літератури.

Конституція України є Основним Законом нашої держави. Останнім часом Верховна Рада України прийняла багато нових законів з різних галузей права.

Дана тема є актуальною, оскільки однією з необхідних ознак правової держави є забезпечення ефективного контролю за непорушністю законів і перш за все Конституції України. 

Норми Кримінально-процесуального кодексу України (далі — КПК) посідають особливе місце в інформаційно-правовому просторі, оскільки є своєрідними каналами зв'язку між кримінальним матеріальним правом та пра-возастосовною практикою.

Кримінальний процес — це діяльність правоохоронних органів, що здійснюється у встановлених законом процесуальних формах і спрямована на досягнення завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК. Поняття «кримінальний процес» вживається в чотирьох значеннях: 1)діяльність органів та осіб щодо порушення, розслідування, судового розгляду і винесення рішення по кримінальній справі; 2)галузь права (кримінально-процесуального), яке регулює цю діяльність; 3)правова наука, яка вивчає цю діяльність; 4)наукова дисципліна, в ході викладення якої студенти вивчають теорію кримінального процесу, кримінально-процесуальне право і кримінально-процесуальну діяльність.

Об’єктом курсової роботи виступає кримінальний процес. 

Предмет дослідження є характеристика кримінальний процесу. 

Метою даної роботи є з'ясування сутності та змісту стадій кримінального процесу, їх значення для кримінального процесуального права України, визначити структуру кримінального процесу, якої дотримується більшість вчених науки кримінального процесу та охарактеризувати їх.

Розрізняють три історичні форми кримінального процесу (в усіх його аспектах): 1)обвинувальний(змагальний);

2)інквізиційний (пошуковий);

3) змішаний (континентальний).

Побудова правової держави в Україні висуває на перший план завдання щодо забезпечення прав і законних інтересів громадян, верховенство закону у всіх сферах державного та громадського життя. В усіх галузях чинного законодавства повинні одержати нормативне закріплення принципи, за допомогою яких забезпечуються права людини.

Безумовно, що існуючі у нашому праві фундаментальні джерела - недоторканність прав і свобод громадян, взаємна відповідальність держави й особистості, підпорядкування закону діяльності усіх державних органів і посадових осіб - набувають особливого значення в кримінальному судочинстві. Важливою гарантією правосуддя, захисту прав і свобод обвинувачуваного та інших учасників судочинства виступають принципи кримінального процесу, які, образно кажучи, є генетичною основою процесуального права.

Питаннями визначення поняття та стадій кримінального процесу при відправленні правосуддя, та їх характеристиці присвячені праці науковців у галузі кримінального процесу Бож'єва В.П., Громова Н.А., Колодія А.М., Коржанського М.Й., Маляренка В.Т., Михеєнка М.М., Промова Н.А., Химичевої Г.П.

РОЗДІЛ 1 КРІМІНАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ЯК ГАЛУЗЬ ПРАВА

1.1 Історія виникнення кримінального процесу

У різні періоди історії держав світу залежно від їх суспільного ладу виникали і розвивалися різноманітні форми кримінального процесу. У навчальній літературі найчастіше виділяють такі з них:

1) приватно- позовний; 2) інквізиційний (розшуковий); 3) обвинувальний (змагальний); 4) змішаний1 .

Охарактеризуємо кожну з них. Найдавнішою історичною формою кримінального процесу вважається приватно-позовний. Він характеризувався тим, що початок кримінального переслідування та його подальший рух повністю залежали від потерпілого, який виступав у ролі обвинувача. Досудового провадження в такому процесі не було. Обвинувач збирав докази і сам повинен був піклуватися про доставлення обвинуваченого до суду. Судовому розгляду була властива активність сторін (потерпілого і обвинуваченого) та пасивність суду. Обов’язок доказування покладався на сторони обвинувачення і захисту, тому судовий процес характеризувався змагальністю і відкритістю. Система доказів являла собою сукупність присяг, поєдинків і ордалій. Найважливішою частиною судового розгляду був судовий поєдинок. Переможець поєдинку вважався правим і суд у своєму рішенні констатував результат змагання. На зміну приватно-позовному прийшов інквізиційний (розшуковий) процес. Його основу складало досудове провадження, яке було письмовим і таємним. Кримінальне переслідування найчастіше починалося без обвинувача, тобто наявність заяви потерпілого була необов’язковою. Досудове провадження поділялося на дві частини: 1) до пред’явлення обвинувачення (загальне розслідування); 2) після пред’явлення обвинувачення (спеціальне розслідування). Право на захист обвинуваченому не забезпечувалося, він зобов’язаний був давати показання. Під час допитів широко застосовувалися катування і тортури. Основним доказом у справі було визнання обвинуваченим своєї вини. Судовий розгляд не мав вирішального значення у вирішенні справи. Суд затверджував ті висновки, які були отримані під час досудового провадження. Крім обвинувального та виправдувального вироків, суд вправі був постановити вирок про залишення в підозрі. Обвинувальний (змагальний) процес будується на засадах рівності сторін та змагальності, відкритості і усності. Досудове провадження, як правило, відсутнє. Обов’язок доказування вини покладається на обвинувача, а суд виступає в ролі арбітра між сторонами обвинувачення і захисту.

Так, наприклад, визнання обвинуваченим своєї вини виключає проведення судового слідства. Суд у такому випадку постановляє обвинувальний вирок. Відмова обвинувача від підтримання обвинувачення тягне за собою виправдання підсудного. Для обвинувального (змагального) процесу характерні розгляд справи судом присяжних та оцінка доказів за внутрішнім переконанням. Обвинувальний (змагальний) процес існує в ряді країн світу. Класичним зразком цієї історичної форми є кримінальний процес Великобританії та Сполучених Штатів Америки. Змішана форма кримінального процесу поєднує в собі риси інквізиційного (розшукового) та обвинувального (змагального) процесу. Кримінальний процес цієї форми має дві складові – досудове провадження та судовий розгляд, які побудовані на різних засадах. Для досудового розслідування властивий розшуковий та таємний характер. Сторін на досудовому провадженні, як правило, немає. Обвинувальний акт за результатами досудового розслідування затверджує прокурор і підтримує його в суді. Судовий розгляд здійснюється відкрито за активної участі сторін, яким забезпечується процесуальна рівноправність, на засадах змагальності, безпосередності, усності, вільної за внутрішнім переконанням оцінки доказів судом, забезпечення обвинуваченому права на захист. Змішана форма кримінального процесу історично склалася в багатьох країнах світу, у тому числі й в Україні

1.2 Основні поняття та структура кримінального процесу

Термін "процес" походить від латинського "procedere" й означає рух, діяльність. Кримінальний процес — це регламентуюча реалізацію кримінального закону галузь права, а також заснована на ньому, втілена у форму правових відносин та здійснювана у встановленому законом порядку діяльність органів дізнання, слідчого, прокурора та суду, а також інших осіб, спрямована на швидке та повне розкриття злочинів, викриття винних; встановлення об'єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, захист суспільства та громадян від злочинних посягань та здійснення правосуддя.

Сутність кримінального процесу проявляється в його спрямованості на захист суспільного та державного устрою, прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб від злочинних посягань. У цьому розумінні кримінальний процес має правоохоронний характер. Водночас, кримінальний процес — це активна діяльність з попередження та викорінення злочинів.

Зміст кримінального процесу становить втілена у форму правових відносин діяльність органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, а також інших учасників процесу, спрямована на вирішення названих завдань у галузі боротьби зі злочинністю.

Кримінальний процес — єдність змісту і форми: змістом кримінального процесу є кримінально-процесуальна діяльність, а його формою — кримінально-процесуальні відносини, встановлений законом порядок провадження процесуальних дій.

Кримінальній процес не вичерпується системою дій органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду, спрямованих на вирішення завдань кримінально-процесуального провадження.

У кримінальному процесі можна виділити три основних елементи:

1. кримінально-процесуальне право, тобто право, що регламентує кримінально-процесуальну діяльність;

2. засновану на законі та інших нормах процесуального права діяльність органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду;

3. правовідносини учасників процесу.

Яким є зв'язок цих елементів? Це зв'язок змісту та форми.

Кримінально-процесуальне право являє собою закріплену в законі та забезпечену державним впливом типову модель діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду по здійсненню правосуддя.

Кримінально-процесуальне право — галузь права, якою регулюються суспільні відносини у сфері правосуддя. Об'єктом кримінально-процесуального права є кримінально-процесуальні відносини потерпілого й обвинуваченого з посадовими особами органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, а також відносини між іншими учасниками кримінального процесу [7].

Кримінально-процесуальне право — система правових норм, що встановлюють типову модель та визначають процесуальну форму діяльності органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури та суду по встановленню об'єктивної істини та вирішенню інших задач судочинства, розгляду та розв'язанню кримінальних справ, здійсненню правосуддя, створюють необхідні юридичні гарантії встановлення істини та захисту прав і свобод людини.

Систему кримінально-процесуального права утворюють норми права загальної та особливої частини, в рамках яких можуть виділятись окремі процесуальні інститути. До загальної частини норми, якими визначаються задачі та принципи кримінального процесу, статус окремих учасників процесу, загальні норми доказового права та інші норми, що визначають найбільш важливі процесуальні гарантії правосуддя. Особлива частина охоплює норми, якими регулюються кримінально-процесуальні відносини на різних стадіях кримінального процесу¹.

Інститути кримінально-процесуального права — це сукупність взаємопов'язаних об'єктом правового регулювання певних процесуальних норм. Наприклад, інститут окремої слідчої дії — це правові норми, що визначають умови її проведення, коло учасників та особливості їх статусу, процедуру провадження, порядок документування, відповідальність за порушення встановленої процедури.

Кримінально-процесуальні норми — це встановлені державою загальнообов'язкові правила поведінки суб'єктів кримінально-процесуальних відносин, що забезпечуються системою державного примусу та іншого впливу і мають своїм завданням ефективне здійснення кримінального судочинства.

Норма кримінально-процесуального права — це загальнообов'язкове правило поведінки учасників кримінального судочинства, а джерело кримінально-процесуального права — це форма юридичного закріплення та вираження таких норм поведінки.

Основним джерелом кримінально-процесуального права є Конституція України та Кримінально-процесуальний кодекс України.

Норми кримінально-процесуального кодексу України мають відповідати за суттю і змістом положенням Конституції України, приводитись у відповідність з її нормами.

Кримінально-процесуальні відносини являють собою, як справедливо зазначає М. С. Строгович, правову форму діяльності органів дізнання, слідства, прокуратури та суду, а сама ця діяльність є змістом кримінально-процесуальних відносин [9].

Кримінально-процесуальні відносини — це, по-перше, правовідносини між органом дізнання, особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором та судом; по-друге, це правовідносини вказаних суб'єктів процесу з потерпілим, підозрюваним, обвинуваченим та іншими учасниками процесу, а також правовідносини цих учасників процесу між собою.

Окремі напрями кримінально-процесуальної діяльності називаються кримінально-процесуальними функціями.

Функція — це характерний вид діяльності, роль, призначення. У кримінальному процесі є п'ять основних функцій: 1) розслідування, 2) нагляд, 3) обвинувачення, 4) захист, 5) правосуддя.

Розслідування спрямоване на встановлення істини, нагляд — на додержання законності, обвинувачення — на прилюдне викриття обвинуваченого у вчиненні злочину. Захист — система дій, спрямованих на спростування обвинувачення, виявлення сумнівів щодо обґрунтованості обвинувачення, даних, які вказують на невинність обвинуваченого або на пом'якшуючі його відповідальність обставини. Функція правосуддя спрямована на всебічне вивчення всіх обставин справи, прилюдне дослідження всіх доказів, доводів обвинувачення та захисту, встановлення об'єктивної істини, законне та справедливе вирішення справи по суті.

Кримінальний процес не зводиться тільки до судового розгляду. Акту правосуддя передує попереднє розслідування кримінальних справ, у процесі якого закладаються передумови для винесення судом законного та справедливого вироку.

Усі дії учасників процесу здійснюються у визначеному законом порядку, з додержанням передбачених законом умов і послідовності, тобто згідно з процесуальною формою.

Діяльність уповноважених державою органів здійснюється у певній послідовності і може бути поділена на певні частини, або етапи, які прийнято іменувати стадіями кримінального процесу [11].

Стадії є відносно відокремленими частинами кримінального процесу. Будучи самостійними, вони водночас перебувають у зв'язку з іншими стадіями, утворюючи єдину систему кримінального процесу.

Особливостями кожної стадії є: своєрідне коло завдань стадії; певне коло учасників; специфічний процесуальний порядок діяльності суб'єктів та їх правовідносин; зміст та форма підсумкових рішень, які приймаються на відповідному етапі процесуального провадження.

Кримінальний процес складається з семи основних стадій та однієї виключної.

Основні стадії:

1. порушення кримінальної справи;

2. досудове (попереднє) розслідування (дізнання та досудове слідство);

3. віддання до суду;

4. судовий розгляд;

5. апеляційне провадження;

6. касаційне провадження;

7. виконання вироку.