5.2. Механізація прибирання гною.

Для забезпечення необхідних санітарних умов в приміщеннях, боксів, станків, проходів, вигульно – кормових майданчиків слід своєчасно видаляти гній вручну чи використовуючи засоби механізації. Крім того, щоб підтримувати  сприятливий мікроклімат у тваринницьких приміщеннях, необхідно шкідливі гази і надмірну вологу видаляти з них за допомогою системи вентиляції.

Вибір технології видалення та утилізації гною, залежить від способу утримання тварин у приміщеннях, а також кількості і якості використання підстилки.

Зі станків для утримання свиней гній видаляють не менше одного разу на добу.

Технологічний процес видалення і утилізації гною включає такі операції: доставка і розподіл підстилки у місцях відпочинку тварин; прибирання тваринницьких приміщень і видалення з них гною; транспортування гною від приміщень до гноєсховища або місць приготування компосту.

Залежно від технології утримання тварин для видалення гною із приміщень використовують механічні і гідравлічні засоби.

Механічні засоби, у свою чергу, поділяються на мобільні та стаціонарні,  а мобільні бувають начіпні та причіпні.

До стаціонарних засобів видалення гною із приміщень належать скребково-ланцюгові транспортери кругового і поступально-зворотного руху, скребкові і ковшові скреперні установки, а також гвинтові конвеєри.

На фермі використовують гідравлічні системи. Вони включають: виготовлені з бетону повздовжні канали для нагромадження і транспортування гною, розміщені під щілинною підлогою. Поздовжні гноєприймальні канали виходять на загальний поперечний колектор, розміщений посередині приміщення, який з'єднаний з гноєзбірником.

За способом видалення гною з каналів гідравлічні системи поділяються на змивні (з використанням води для змиву або гнойових стоків, тобто прямозмивні та рециркуляційні) і самопливні. Змивні системи, крім канального варіанту, бувають ще й безканальні, а самопливні – безперервної та періодичної дії.

6. Економічна ефективність виробництва продукції свинарства

Для оцінки економічної ефективності виробництва продукції тваринництва використовують систему показників. Основні вартісні показники:

- вартість валової продукції, сума валового доходу і прибутку в розрахунку на одного працівника, в галузі, одну затрачену людино-годину, 100 грн

- сума виробничих затрат у розрахунку на 1 грн вартості продукції;

- рівень рентабельності виробленої та реалізованої продукції загалом;

Економічна ефективність свинарства характеризується системою натуральних і вартісних показників. Для економічної оцінки галузі використовують такі показники: продуктивність тварин - середньодобовий приріст молодняку і свиней на відгодівлі та приріст живої маси однієї голови за поставочний період; вихід поросят (у двомісячному віці) на основну або разову свиноматку; тривалість вирощування свиней до певної живої маси; витрати кормів з розрахунку на 1 ц приросту живої маси; рівень продуктивності праці або трудомісткість виробництва одиниці продукції; собівартість 1 ц приросту живої маси, а також однієї голови вирощеного молодняку; середню ціну реалізації 1 ц живої маси свиней; прибуток з розрахунку на 1 ц приросту живої маси і 1 ц реалізованої продукції; рівень рентабельності виробництва свинини.

Таблиця 6. Економічна ефективність виробництва продукції свинарства

	Показник	Значення
	Вироблено продукції, ц	10000
	Реалізовано проддукції, ц	8000
	Реалізаційна ціна 1 ц продукції, грн	990,00
	Собівартість 1 ц проддукції, грн	415,00
	Структура собівартості, %
	1. корми	20
	2. амортизація засобів механізації	10
	Прибуток, грн	575,00
	Рівень рентабельності виробництва, %	5,75