35 Що таке заповіт? як успадкувати майно за заповітом?

Запові́т — правовий документ, зроблений у встановленій законом формі розпорядження дієздатного громадянина (заповідача) на випадок смерті про належне йому майно.

Ширше заповіт особи — це взагалі прохання/звернення до третіх осіб (родичів, майбутніх нащадків, подеколи взагалі до представників якоїсь групи, нації тощо), найчастіше щодо належних цій особі матеріальних (подеколи нематеріальних) благ. За сучасності заповіт реалізується переважно у правовій формі, бувши складовою спадкового права (відгалуження цивільного права).

Спадкуванням  є  перехід прав та обов’язків (спадщини) від  фізичної  особи,  яка  померла  (спадкодавця),   до   інших   осіб  (спадкоємців).  Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.  У цьому матеріалі буде йти мова про основні моменти, які варто знати про спадкування, а також яким чином здійснюється спадкування за законом. У наступному матеріалі окремо буде характеристика особливостей спадкування за заповітом.

Що можна успадкувати ?

Успадкувати можна усі права та обов’язки,  що  належали  померлій особі  на  момент  відкриття   спадщини   і   не  припинилися внаслідок її смерті.

Водночас не можна успадкувати права  та  обов’язки,  що  нерозривно пов’язані з особою, зокрема:

1) особисті немайнові права;

2) право   на  участь  у  товариствах  та  право  членства  в об’єднаннях громадян,  якщо інше не  встановлено  законом  або  їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 4) права на аліменти,  пенсію,  допомогу  або  інші  виплати,  встановлені законом; 5) права  та  обов’язки  особи  як  кредитора  або  боржника, якщо вони нерозривно зв’язані із особою боржника чи кредитора.

 

Хто може бути спадкоємцями ?

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні  особи,  які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які  були   зачаті  за  життя  спадкодавця  і  народжені  живими  після  відкриття спадщини.

Потрібно зазначити, що спадкоємцями за заповітом можуть бути  також і юридичні  особи.

Коли здійснюється спадкування за заповітом, а коли за законом ?

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У  разі  відсутності  заповіту,  визнання  його недійсним,  неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями  за  заповітом,  а  також  у  разі неохоплення заповітом усієї спадщини спадкування здійснюється «за законом».

Хто позбавляється права на спадок ?

Не мають права на спадкування:

— особи,  які умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або  вчинили  замах на їхнє життя;

—  особи,  які  умисно  перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт,  внести до нього зміни або   скасувати   заповіт   і  цим  сприяли  виникненню  права  на спадкування у них самих чи в інших  осіб  або  сприяли  збільшенню  їхньої частки у спадщині;

— при спадкуванні  за законом батьки після  дитини,  щодо якої вони були позбавлені батьківських прав  і  їхні  права не були поновлені на час відкриття спадщини;

— при спадкуванні за законом батьки (усиновлювачі) та  повнолітні  діти  (усиновлені),  а  також  інші особи,  які  ухилялися  від  виконання  обов’язку  щодо  утримання  спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом;

— при спадкуванні за законом одна після  одної особи,  шлюб  між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням  суду.

Також потрібно зазначити, що за рішенням суду особа може  бути  усунена  від  права  на спадкування за законом,  якщо буде встановлено,  що вона ухилялася  від надання допомоги спадкодавцеві,  який через похилий вік, тяжку  хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Чи успадковується заробітна плата, пенсія, стипендія ?

Успадковуються ті суми  заробітної  плати,  пенсії,  стипендії,  аліментів,  допомог у зв’язку з тимчасовою  непрацездатністю,  відшкодувань  у  зв’язку   з   каліцтвом  або  іншим  ушкодженням  здоров’я,  інших  соціальних виплат,  які належали спадкодавцеві,  але не  були  ним  одержані  за  життя.

Чи успадковується право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, а також борги

Потрібно зазначити, що до Вас переходить право на  відшкодування  збитків,  завданих померлій особі у договірних зобов’язаннях.  До  Вас  переходить  право  на  стягнення неустойки  (штрафу,  пені) у зв’язку  з  невиконанням  боржником  померлої особи своїх   договірних   обов’язків,   яка   була   присуджена   судом  спадкодавцеві за його життя. Також до Вас переходить право на відшкодування  моральної шкоди, яке було присуджено судом померлій особі за його життя.

Водночас до Вас переходить  і обов’язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана померлою особою; і обов’язок відшкодування моральної шкоди,  завданої  померлою особою; і обов’язок  сплатити  неустойку  (штраф,   пеню),   яка   була   присуджена  судом  кредиторові  із померлої особи.

Але тут потрібно враховувати, що шкода,  яка була завдана померлою особою відшкодовується Вами лише у межах  вартості  рухомого  чи  нерухомого майна, яке було одержане Вами у спадщину.

Яким чином розподіляється майно між спадкоємцями ? Що таке обов’язкова частка у спадщині.

Частки  кожного  спадкоємця  у  спадщині  є рівними,  якщо  спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Водночас малолітні,  неповнолітні,  повнолітні  непрацездатні діти  спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки  спадкують,   незалежно від змісту заповіту,  половину частки,  яка  належала   б   кожному   з  них  у  разі  спадкування  за  законом  (обов’язкова частка). Також потрібно зазначити, що  розмір обов’язкової частки у  спадщині  може  бути  зменшений судом з урахуванням   відносин   між   цими   спадкоємцями  та  спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Ще одним важливим аспектом є те, що якщо Ви  протягом не менш як одного року  до  часу відкриття  спадщини проживали разом із померлою особою однією сім’єю, то Ви маєте переважне право перед іншими  спадкоємцями  на  виділ  Вам  у натурі  предметів  звичайної  домашньої  обстановки  та  вжитку  в розмірі частки у спадщині, яка Вам належить.

У випадку, якщо Ви були разом із померлою особою  співвласниками  майна, то Ви маєте переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ Вам  у натурі цього майна.

Як здійснюється прийняття спадщини ?

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право  прийняти спадщину або не прийняти її.  Водночас не дозволяється прийняття спадщини  з  умовою  чи  із  застереженням.

Спадкоємець,  який  бажає  прийняти  спадщину має  особисто подати нотаріусу протягом 6 місяців  заяву про прийняття спадщини. Тут важливо  знати, що у випадку якщо Ви пропустили цей строк для прийняття спадщини, то Ви вважаєтесь такими, що не прийняли її.

Але тут необхідно зазначити, що є дві категорії осіб, яким непотрібно подавати таку заяву:

— спадкоємцю,  який постійно проживав разом із померлою особою  на час відкриття спадщини, і який буде вважається таким, що прийняв спадщину,  якщо протягом 6 місяців він не заявив про відмову від неї.

— малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна  дієздатність  якої  обмежена.

Відмова від спадщини

Спадкоємець  за заповітом або за законом може відмовитися  від прийняття спадщини протягом 6 місяців. Заява про відмову від прийняття спадщини подається  нотаріусу за місцем відкриття спадщини. Тут важливо є сказати, що  відмова спадкоємця за заповітом від прийняття спадщини  не позбавляє його права на спадкування за законом.

Водночас важливим є те, батьки  (усиновлювачі),  опікун  можуть  відмовитися   від  прийняття спадщини,  належної малолітній, недієздатній особі, лише  з дозволу органу опіки та піклування.

Потрібно зазначити, що у випадку відмови від прийняття спадщини ця частка у спадщині,  яку  особа  мала  право  прийняти,  переходить  до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Або якщо спадкування здійснюється за законом, то ця частка розподіляється порівну між членами тієї черги, яка має право на спадкування

Варто знати, що можливим є відмова від прийняття спадщини на користь іншої особи.

Що відбувається коли не має спадкоємців ?

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за  законом  суд визнає спадщину  відумерлою. Це відбувається за заявою  відповідного  органу  місцевого  самоврядування  за місцем  відкриття спадщини.

Заява про визнання  спадщини  відумерлою  подається  після спливу одного року з часу відкриття спадщини.  Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Черговість спадкування за законом

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини.

У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.  Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. Також у п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї.

ВАЖЛИВО, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття.

Що означає спадкування за правом представлення ?

Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінни­ки спадкодавця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця не включаються до складу жодної з черг спадкоємців за законом. Але з цього не виходить, що вони не визнаються спадкоємця­ми за законом ні при яких обставинах. Онуки (правнуки), прабаба, прадід, племінники спадко­давця, двоюрідні брати та сестри спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на момент від­криття спадщини не має в живих того родича, який був би спадкоємцем. Вони спадкують ту частку, яка належала б їх відповідному родичу, якби він був живий. Тобто це батько чи мати, дід чи баба, брат чи сестра спадкодавця, дядько чи тітка спадкодавця, що повинні були б успад­ковувати, але померли до відкриття спадщини. Таке спадкування називається спадкуванням по праву представлення.

У якому випадку можлива зміна черговості?

Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов’язкову частку у спадщині.

Також така зміна черговості можлива якщо фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, за рішенням суду одержить право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

36 як успадкувати майно за законом? скільки існує ліній успадкування? Спадкове право - сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав та обов'язків померлої особи за правом спадкування. Власник, після смерті якого залишилось майно, називається спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями. Майно, що залишилось після смерті його власника, називається спадковим майном, або спадщиною. Слід зауважити, що спадщина складається з прав та обов'язків спадкодавця, тобто до складу спадщини входять і його борги (невиконані зобов'язання, неоплачені кредити тощо), якщо вони в нього були на день смерті. Спадкоємець має право приймати таку спадщину чи відмовитися від неї. Спадщина відкривається тільки після смерті громадян (фізичних осіб). Після ліквідації юридичних осіб спадкування не буває. Тому спадкодавцями можуть бути тільки громадяни, а спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Спадкування між живими не буває. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а оголошення його померлим набирає законної сили після відповідного рішення суду (ст. 525 ЦК України). Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна чи основної його частини. Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування, за законом і за заповітом. Можливе одночасне спадкування і за заповітом, і за законом (наприклад, частина майна спадкодавцем заповідана, а інша частина успадковується за законом). Спадкоємство за законом має місце в тих випадках, коли: заповіту немає; заповіт визнано недійсним; спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкриття спадщини або відмовилися прийняти її. Часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкоємця; день, коли набирає чинності рішення суду про оголошення особи померлою. Спадкодавцями як за законом, так і за заповітом можуть бути тільки громадяни, а не юридичні особи. Спадкоємцями можуть бути громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктивне право на спадщину у спадкоємців виникає в разі смерті спадкодавця або визнання його в установленому порядку померлим. До громадян як спадкоємців належать особи, які були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті за життя і народжені після його смерті. Громадяни та держава можуть бути спадкоємцями як за заповітом, так і за законом. Юридичні особи можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Спадкоємцями можуть бути також іноземні громадяни і особи без громадянства. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави. Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, усуваються від спадщини особи, які: навмисно позбавили життя спадкодавця чи кого-не-будь із спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя; батьки після дітей, відносно яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені в цих правах на момент відкриття спадщини; батьки й повнолітні діти, котрі злісно ухилялися від виконання покладених на них відповідно до закону обов'язків з утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджено в судовому порядку. Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в порядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні встановлено дві черги спадкоємців. До першої черги належать: діти (в тому числі усиновлені); дружина та батьки (усиновлювачі) померлого; дитина померлого, яка народилася після його смерті; онуки і правнуки, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їхніх батьків, хто був би спадкоємцем. До другої черги належать: брати і сестри померлого; дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері. Окрім цього, до гурту спадкоємців за законом належать утриманці, тобто непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті (ст. 531 ЦК України). Цивільний кодекс України встановлює право на обов'язкову частку в спадщині неповнолітнім або непрацездатним дітям спадкодавця (в тому числі усиновленим), а також непрацездатній дружині, батькам (усиновлювачам) і утриманцям померлого, які успадковують, незалежно від змісту заповіту, щонайменше дві третини частки, яка належала б кожному з них у разі спадкоємства за законом. Під час визначення розміру обов'язкової частини враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку (ст. 535 ЦК України). Порядок укладання й посвідчення заповіту регламентується чинним законодавством, згідно з яким кожен дієздатний громадянин може особисто розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. До заповіту Цивільний кодекс України встановлює відповідні вимоги.  Оскільки заповіт - це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'язки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюються такі ж умови його дійсності, як до будь-якого договору, а саме: заповіт має бути складений тільки дієздатною особою; заповіт повинен бути складений у формі, що визначена законом; зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законодавства. Заповіт повинен бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підписати заповіт, то за його дорученням заповіт може бути підписано іншою особою, при цьому робиться помітка про причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт повинен бути укладений так, щоби розпорядження спадкодавця не викликало непорозумінь чи спорів після відкриття спадщини. Після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна вживає заходів з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів (ст. 558 ЦК України). Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за місцем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.