2) Закон Джоуля-Ленца;

3) закон Ома;

4) закони Кірхгофа.

252. Реле РТ-80, РТ-90 у своєму складі мають:

1. мікропроцесорний елемент;

2. індукційний елемент;

3. тепловий елемент;

4. мікроелектронний елемент.

253. Добовий графік навантаження, знятий за показами приладів, підключених до шин підстанції, представляє:

1) зміну напруги;

2) зміну споживання електричної енергії;

3) зміну симетричності навантаження;

4) зміну частоти струму.

254. Критична температура нагрівання проводу характеризує:

1) допустиме електричне навантаження;

2) втрати електроенергії;

3) стрілу провисання;

4) втрати напруги.

255. Несиметричні режими виникають:

1) у трифазній системі;

2) в однофазній системі;

3) у системі постійного струму;

4) у двофазній системі.

256. Якщо на осі абсцис відкласти години доби, а вздовж осі ординат – відповідні їм навантаження, то отримана крива буде називатися:

1) сезонним графіком навантаження;

2) добовим графіком навантаження;

3) добовим графіком за тривалістю;

4) добовим графіком втрат електроенергії.

257. Трансформатор напруги типу НТМИ-10 призначений для:

1) контролю ізоляції;

2) захисту від перенапруг;

3) зниження втрат електроенергії;

4) для живлення споживачів власних потреб.

258. В електроустановках напругою 380/220 В обов’язковий захід безпеки:

1) подвійна ізоляція;

2) вирівнювання потенціалів;

3) заземлення нейтралі трансформатора;

4) розділовий трансформатор.

259. Для гасіння дуги в електромагнітних вимикачах використовується:

1) камера гасіння дуги з масляним середовищем;

2) камера гасіння дуги із середовищем стисненого повітря;

3) камера гасіння дуги із системою магнітного дуття;

4) вакуумна камера.

260. Реле типу РТ-40 та РН-54 за принципом дії відносяться до:

1) електромагнітних реле;

2) індукційних реле;

3) теплових реле;

4) напівпровідникових реле.

261. Якість електроенергії, що відпускається споживачу, визначають за допомогою приладів:

1) вольтметри, частотоміри;

2) лічильники енергії, ватметри;

3) ватметри, вольтметри;

4) амперметри.

262. Режим роботи вторинної обмотки трансформатору струму близький:

1) до режиму короткого замикання;

2) до режиму неробочого ходу.;

3) до режиму максимального навантаження;

4) до режиму мінімального навантаження.

263. Похибка вимірювання трансформатора напруги:

1) залежить від величини навантаження;

2) не залежить від навантаження;

3) залежить від температури зовнішнього середовища;

4) залежить від вологості зовнішнього середовища.

264. Під час розрахунку механічних зусиль між паралельними струмопроводами в режимі коротких замикань використовується:

1) Закон Джоуля-Ленца;

2) закон Біо-Савара;

3) закон Фарадея;

4) закон Ома.

265. Допустиму втрату напруги в електричній мережі визначають для:

1) розрахунку релейного захисту;

2) розрахунку потужності трансформаторних підстанцій;

3) вибору комутаційних апаратів;

4) вибору та перевірки перерізу проводів.

266. Динамічна стійкість електричних апаратів і шинопроводів визначається з урахуванням струму к.з.:

1) усталеного режиму;

2) ударного;

3) перехідного;

4) термічної дії струму к.з.

267. Магнітопровід трансформатора напруги НТМИ-10 має:

1) три стрижні;

2) чотири стрижні;

3) п’ять стрижнів;

4) два стрижні.

268. В електричній мережі застосовується дугогасильний реактор:

1) для компенсації реактивної потужності;

2) для зменшення струмів короткого замикання;

3) для регулювання напруги;

4) для компенсації струмів замикання на землю.

269. Режим ізольованої нейтралі дає змогу:

1) не відключати лінію під час замикання на землю;

2) регулювати лінійні напруги;

3) зменшити втрати напруги в лінії;

4) зменшити втрати електроенергії в лінії.

270. Напруга короткого замикання трансформатора (u_к) характеризує:

1) внутрішній опір трансформатора;

2) електричну міцність ізоляції обмоток трансформатора;

3) коефіцієнт трансформації;

4) втрати потужності в обмотках.

271. До найбільшої взаємодії між струмовідними частинами призводить:

1) трифазне коротке замикання;

2) двофазне коротке замикання;

3) двофазне на землю коротке замикання;

4) однофазне коротке замикання.

272. Вимога перерви електропостачання тільки на час автоматичного вмикання резервного джерела обов’язкова лише для споживачів:

1) першої категорії;

2) другої категорії;

3) третьої категорії;

4) другої і третьої категорії.

273. В колі вторинної обмотки трансформатору струму:

1) вмикають запобіжник;

2) вмикають автоматичний вимикач;

3) вмикають реле струму;

4) вмикають сигнальні лампи.

274. Навантаження в колах генераторів, силових трансформаторів, ліній контролюють за допомогою:

1) амперметрів;

2) лічильників активної енергії;

3) вольтметрів;

4) фазометрів.

275. На затискачах вторинної обмотки трансформатора струму можлива поява великого значення ЕРС:

1) у разі розімкнутої вторинної обмотки;

2) у разі закороченої вторинної обмотки;

3) у режимі к.з.;

4) у разі розімкнутої первинної обмотки.

276. У виразі визначення струму спрацювання відсічки «I_св = k_н  (?)» відсутній параметр (?):

1. ;

2. I_{роб. min} ;

3. I_{роб. max};

4. .

277. Струм однофазного короткого замикання в чотирипровідній мережі 0,38 кВ, трансформатор 10/0,4 кВ якої має схему з’єднання вторинної обмотки «зірка-зірка нуль», визначається за формулою:

1) ;

2) ;

3) ;

4) .

278. Компенсація спаду напруги на індуктивному опорі лінії виконується за допомогою:

1) дугогасильного реактора;

2) резистора;

3) конденсатора;

4) синхронного компенсатора.

279. У разі замикання однієї фази на землю в мережі з ізольованою нейтраллю фазна напруга непошкоджених фаз:

1) збільшується в два рази;

2) збільшується в три рази;

3) збільшується в ;

4) зменшується в .

280. Для реле струму типу РТ-40 характерні елементи:

1) котушка реле з двох обмоток;

2) двонапівперіодний випрямний міст;

3) додаткові резистори;

4) мікропроцесорні пристрої.

281. Пристрій АВР призначений для:

1. автоматичного регулювання струму збудження генераторів ДЕС;

2. автоматичного підключення електроустановки до резервного джерела електроенергії;

3. захисту від перенапруг;

4. автоматичного регулювання напруги на трансформаторній підстанції.

282. Споживачі електроенергії І-ї категорії повинні бути забезпечені:

1) двома незалежними джерелами живлення, що взаємно резервуються;

2) двома трансформаторами;

3) двома повітряними лініями електропередачі;

4) двома кабельними лініями електропередачі.

283. Перерва в електропостачанні споживачів ІІІ-ї категорії може бути (допускається):

1) на час дії автоматики вмикання резервного джерела живлення;

2) не більше 10 хвилин;

2) не більше 30 хвилин;

4) на період виїзду аварійної бригади (не більше однієї доби).

284. За конструктивним виконанням трансформатор ЗНОМ-35 є:

1. сухим;

2. оливовим;

3. трифазним;

4. двофазним.

285. Вторинним струмовим реле прямої дії є:

1. РТ-40;

2. РТМ;

3. РН-50;

4. РТ-80.

286. Вимикач із струмообмеженням повинен спрацювати з моменту виникнення короткого замикання за час, який не перебільшує:

1. 2 с;

2. 0,5 с;

3. 0,005 с;

4. 0,1 с.

287. Максимальний струмовий захист повітряної лінії розраховують за:

1) максимальною напругою мережі;

2) номінальним струмом мережі

3) максимальним робочим струмом мережі;

4) трифазним струмом короткого замикання.

288. Для захисту силового трансформатора на підстанції від прямих ударів блискавки застосовують:

1. вентильні розрядники;

2. трубчаті розрядники;

3. іскрові проміжки;

4. стрижневі блискавковідводи.

289. Критерієм вибору проводів внутрішніх електричних проводок є:

1. приведені затрати на внутрішні проводки;

2. допустима температура нагрівання проводу;

3. економічна густина струму в проводах;

4. допустима втрата напруги в проводах .

290. Критерієм вибору проводів ліній електропередачі за економічними інтервалами навантажень є:

1. струм у проводах лінії електропередачі;

2. втрата напруги в лінії електропередачі;

3. температура нагрівання проводів ЛЕП;

4. приведені затрати на спорудження ЛЕП.

291. Газовий захист трансформатора реагує на:

1. усі види внутрішніх пошкоджень трансформатора;

2. усі види коротких замикань на шинах нижчої напруги;

3. усі види коротких замикань на шинах вищої напруги;

4. замикання на землю.

292. На КТП –10/0,4 кВ зі сторони вищої напруги застосовується захист від коротких замикань:

1. максимальний струмовий захист на РС-40;

2. максимальний струмовий захист на РС-80;

3. запобіжники напругою 10 кВ;

4. автоматичні вимикачі типу ВА.

293. Селективність струмової відсічки (СВ) забезпечується за рахунок:

1) уставки за часом;

2) уставки за напругою;

3) уставки за потужністю;

4) уставки за струмом.

294. Оливові вимикачі призначені для:

1) вмикання і вимикання струму навантаження і вимикання струму к.з.;

2) лише вмикання і вимикання струму навантаження;

3) лише вимикання струму к.з.;

4) лише вимикання струму замикання на землю.

295. Втрата напруги в мережі це:

1) алгебраїчна різниця між номінальною та фактичною напругою;

2) алгебраїчна різниця між напругою на початку та кінці лінії;

3) геометрична різниця між вектором напруги на початку та кінці лінії.

4) алгебрагічна різниця між номінальною напругою та напругою в кінці лінії.

296. Мінімальне значення струму, який гарантує інтенсивне газоутворення в трубці розрядника, достатнє для надійного гасіння дуги, забезпечується:

1. найбільшим струмом вимикання розрядника;

2. найменшим струмом вимикання розрядника;

3. номінальною напругою розрядника;

4. мінімально допустимим зовнішнім іскровим проміжком.

297. Для реле типу РТВ характерне:

1) обмежено залежна характеристика витримки часу спрацювання;

2) реле миттєвої дії.

3) плавне і ступінчасте регулювання струму спрацювання реле;

4) регулювання витримки часу.

298. Вираз визначає:

1. струм джерела В лінії з двостороннім живленням;

2. сумарний струм обох джерел лінії з двостороннім живленням;

3. зрівнювальний струм лінії з двостороннім живленням;

4. активну потужність обох джерел.

299. Падіння напруги в лінії це:

1) алгебраїчна різниця між номінальною та фактичною напругою;

2) алгебраїчна різниця між напругою на початку та кінці лінії;

3) геометрична різниця між векторами напруги на початку та кінці лінії;

4) алгебрагічна різниця між номінальною напругою та напругою в кінці лінії.

300. За конструктивним виконанням трансформатор напруги НТМИ-10 є:

1) сухим (безмасляним), трифазним, п’ятистержневим;

2) маслонаповненим, трифазним, тристержневим;;

3) маслонаповненим, трифазним, п’ятистержневим;

4) маслонаповненим, однофазним із замкнутим осердям.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР ″бакалавр″ напряму 6.100101 ″Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі″

з навчальної дисципліни ″Теплотехніка″

Київ

″Аграрна освіта″

2013

1. Наука, що вивчає процеси взаємоперетворення теплоти і роботи в теплових двигунах і машинах, а також теплофізичні властивості робочих тіл, які приймають участь у цих перетвореннях це:

2) технічна термодинаміка;

2. Термодинамічна система складається з:

1) робочого тіла;

3) джерел теплоти;

5) об’єктів роботи

3. Робочими тілами в технічній термодинаміці служать:

2) гази;

4) пара .

4. Сукупність матеріальних тіл, що знаходяться в енергетичній взаємодії між собою і зовнішнім середовищем, це:

3) термодинамічна система;

5. Певна кількість термодинамічних параметрів термодинамічної системи характеризує:

1) термодинамічний стан;

6. Будь-яка зміна термодинамічного стану, це:

3) термодинамічний процес;

7. Термодинамічний процес відбувається в результаті обміну ____________ між термодинамічною системою і зовнішнім середовищем:

1) енергією;

8. Форма передачі енергії, обумовлена силовим впливом одного тіла на інше у процесі видимого спрямованого руху, це:

2) робота;

9. Форма передачі енергії, обумовлена різницею температур між тілами і хаотичним рухом молекул, це:

3) теплота;

10. Загальна міра енергії в термодинамічній системі визначається таким параметром, як:

4) ентальпія.

11. Загальна зміна кількості переданої енергії від одного тіла до іншого визначається:

4) ентальпією.

12. Речовина, яка бере участь у термодинамічних перетвореннях, це:

1) робоче тіло;

13. Термодинамічний стан однозначно визначають фізичні величини:

2) термічні параметри;

14. Сумарна енергія всіх мікрочастинок ідеального газу, це:

4) повна енергія.

15. Тиск ідеального газу є функцією:

1) температури;

16. Внутрішня енергія реального газу залежить:

4) від тиску, питомого об’єму і температури.

17. Зміна внутрішньої енергії газу залежить від:

2) зміни температури

4) абсолютного тиску.

18. Робота газу є функцією:

4) параметрів стану

20. Ентальпія ідеального газу є функцією:

1) температури;

21. Основними термічними параметрами стану є:

4) абсолютний тиск;

6) абсолютна температура;

7) питомий об'єм .

22. Термодинамічний стан робочого тіла, це:

4) зв’язок термічних і калоричних параметрів.

23. У термодинаміці при рівноважному стані робочого тіла, однаковими для нього мають бути:

3) термічні і калоричні параметри;

24 Абсолютний тиск , питомий об’єм , абсолютна температура - це _____________ параметри.

4) термічні

25. Внутрішня енергія , ентальпія , ентропія - це ______________ параметри.

3) калоричні;

26. Відношення є показником:

3) адіабати;

27. Закон Майєра встановлює зв'язок між такими параметрами:

3) ізобарною і ізохорною теплоємністю;

28. Основними формами передачі енергії від одного тіла до іншого є:

2) робота і теплота.

29. У термодинаміці термічними параметрами стану робочого тіла є:

3) абсолютний тиск, абсолютна температура і питомий об’єм.

30. У термодинаміці калоричними параметрами стану робочого тіла є:

2) ентальпія, ентропія і внутрішня енергія.

31. Політропний процес – це процес, що протікає при:

4) постійній теплоємності.

32. Сила, яка діє на одиницю площі, це:

1) тиск;

33. Середня сила, яка виникає в результаті ударів молекул об поверхню, що обмежує об'єм газу за нормаллю до неї і діє на одиницю поверхні, це:

2) абсолютний тиск;

35. Один паскаль це:

3) Н/м²

36. Абсолютний тиск атмосферного повітря вимірюють за допомогою:

2) барометра.

37. Парціальним тиском компонента газової суміші називається тиск, який діє на поверхню, коли :

4) він один займає об’єм суміші.

38. Тиск газової суміші дорівнює:

2) сумі парціальних тисків газів, що входять у суміш.

39. Автором закону :″Тиск суміші газів дорівнює сумі парціальних тисків її компонентів″ є:

2) Дальтон.

40. Міра середньої кінетичної енергії поступального руху молекул називається:

3) абсолютною температурою;

41. Одиниця вимірювання абсолютної температури, це:

2) Кельвін;

42. Абсолютну температуру в молекулярно-кінетичній теорії газів визначають за формулою:

₂₎

43. Питомий об'єм газу визначають за формулою:

₃₎ .

44. Густину газу визначають за формулою:

₁₎ ;

46. Кількість кг маси, яка знаходиться в 1 м³ об'єму газу, називають:

1) густиною ;

47. Одиниця вимірювання питомого об'єму, це:

1) м³/кг ;

48. Одиницею вимірювання густини є:

_3. ;

49. Ентальпія це:

3)

50. Ентропія це:

3)

51. Зміну внутрішньої енергії газу визначають за формулою:

₁₎ ;

52. Під час розрахунку кількості теплоти для нагрівання речовини у формулі використовують теплоємкість:

2) масову.

53. Питома теплоємність буває:

2) ізобарична;

4) ізохорна;

54. При постійному обємі питома теплоємність:

4) ізохорна;

55. Питому масову теплоємність газу визначають за формулою:

₁₎ ;

56. Питому об'ємну теплоємність визначають за формулою:

2) ;

66. Теплоємність для одиниці об’єму або маси називають:

3) питомою теплоємністю;

45. Об'єм, який займає 1 кг маси, називають:

2) питомим об'ємом;

58. Кількість теплоти, яку треба підвести до 1 кг тіла, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

2) масовою питомою теплоємністю;

59. Кількість теплоти, яку треба підвести до 1м³ тіла за нормальних умов, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

2) об'ємною питомою теплоємністю;

57. Кількість теплоти, яку слід підвести до тіла, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

1) теплоємністю ;

60. Кількість теплоти, яку треба підвести до 1 кмолю газу, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

2) мольною теплоємністю;

61. Кількість теплоти, яку треба підвести до робочого тіла за сталого об'єму, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

1) ізохорною теплоємністю;

62. Кількість теплоти, яку треба підвести до тіла за сталого тиску, щоб змінити його температуру на 1 градус, називають:

2) ізобарною теплоємністю;

63. Залежно від термодинамічного процесу теплоємність змінюється у межах:

3) 0<c_x < + ;

64. Залежно від температури із збільшенням температури теплоємність газу:

3) збільшується ;

65. Теплоємність, яка відноситься до певного інтервалу температур і стала в цьому інтервалі, це:

1) середня теплоємність;

67. Рівняння Майєра:

2)

68. Кількість теплоти в термодинамічному процесі визначають за формулою:

₁₎ ;

69. Щоб визначити теплоту, яка витрачається на нагрівання речовини потрібно знати такі параметри:

3) масу речовини,

4) теплоємкість,

5) температури початку і кінця процесу нагрівання,

70. Ізобарний процес – це процес, який протікає при:

3) постійному тиску;

71. Ізотермічний процес – це процес, який протікає при:

2) постійній температурі;

72. Ізохорний процес – це процес, який протікає при:

1) постійному об’ємі;

73. Адіабатний процес – це процес, який протікає без:

3) теплообміну з навколишнім середовищем;

74. Рівнянням адіабатного процесу є:

4)

75. Рівнянням ізотермічного процесу є:

2)

76. Рівняння політропного процесу має вигляд:

3)

77. Показник політропи визначається формулою:

3)

78. Робота в політропному процесі визначається за формулою:

₁₎

79. Поставте у відповідність процесу умови його протікання:

1) ізохорний процес

2) ізобарний процес

3) ізотермічний процес

4) адіабатичний процес

5) політропний процес

80. Поставити у відповідність кількість роботи , що виконується в різних термодинамічних процесах:

1) ізохорний процес

2) ізобарний процес

3) ізотермічний процес

4) адіабатичний процес

81. Поставити у відповідність до назви термодинамічного процесу рівняння процесу:

1) ізохорний

2) ізобарний

3) ізотермічний

4) адіабатичний

5) політропний

82. Поставити у відповідність до назви термодинамічного процесу формулу для визначення теплоти:

1) ізохорний

2) ізобарний

3) ізотермічний

4) адіабатичний

5) політропний

83. Поставити у відповідність до назви термодинамічного процесу формулу для виконаної роботи:

1) ізохорний

2) ізобарний

3) ізотермічний

4) адіабатичний

5) політропний

84. Поставити у відповідність до назви термодинамічного процесу формулу для зміни ентропії:

1) ізохорний

2) ізобарний

3) ізотермічний

4) адіабатичний

5) політропний

85. Твердження, що для виконання певної роботи треба витратити певну кількість теплоти, називають:

1) принципом еквівалентності теплоти і роботи;

86. Перший закон термодинаміки встановлює:

1) незмінність сумарної кількості енергії в ізольованій термодинамічній системі.

87. Перший закон термодинаміки: коефіцієнт корисної дії (к.к.д.) любого двигуна завжди менше ___________________

2) одиниці;

88. Перший закон термодинаміки: вічний двигун другого роду ___________

2) неможливий;

89. Рівняння І закону термодинаміки має вигляд:

₁₎ ;

90. Другий закон термодинаміки встановлює:

2) загальні ознаки перетворення теплоти в роботу в кругових циклах.

91. Основне рівняння стану, записане для 1 кг газу, має вигляд:

1)

92. Основне рівняння стану, записане для всієї маси газу, має вигляд:

3) ;

93. Основне рівняння стану, записане для 1 кмоль, має вигляд:

2) pVμ = μRT;

94. Бойля-Маріотта?

2) .

95. Гей-Люссака?

1)

96. Шарля?

2)

97. Закон Мендєлєєва-Клайперона визначається формулою:

4)

98. Закон Ван-дер-Ваальса визначається формулою:

4)

99. Пара, яка перебуває в динамічній рівновазі з рідиною називаються:

3) насиченою парою;

100. Пара, що утворюється при випаровуванні краплі рідини називається:

1) підігрітою парою;

2) сухою насиченою парою;

3) насиченою парою;

4) вологою парою.

101. Поставити у відповідність стани речовини:

1) 1-в) рідина

2) 2-а) волога насичена пара

3) 3-б) суха насичена пара

102. Кількість теплоти, яка потрібна для перетворення 1 кг рідини в пар називається:

2) питомою теплотою пароутворення;

103. Рівняння Клайперона-Клаузіуса визначається формулою:

4)

104. Атмосферне повітря, яке є сумішшю сухого повітря і водяної пари називають повітрям:

3) вологим;

105. Абсолютну вологість вологого повітря визначають за формулою:

4)

106. Вологість повітря вимірюють за допомогою:

3) психрометра.

107. Температура, до якої треба охолодити повітря з вмістом пари при постійному тиску, щоб воно стало насиченим називається температурою:

3) насичення;

108. Вологовмісткість це:

2)

109. Термодинамічний цикл, корисним ефектом якого є перетворення теплоти в роботу, називають:

1) прямим циклом;

110. Теорема Карно: коефіцієнт корисної дії циклу Карно не залежить від властивостей робочого тіла, а тільки від __________ гарячого і холодного тіла.

3) температури;

111. Теплофікаційний цикл потрібен для вироблення ____________ енергії

3) теплової і електричної;

112. Замкнутий коловий термодинамічний процес, під час здійснення якого робоче тіло, пройшовши низку послідовних термодинамічних станів, повертається в початковий стан, називають:

1) циклом;

113. Основоположник термодинамічного методу дослідження теплових машин:

2) С. Карно.

114. Теплові двигуни працюють за термодинамічним:

2) прямим циклом;

115. Холодильні машини працюють за термодинамічним:

1) зворотним циклом;

116. Параметри, від відношення яких залежить значення к.к.д. циклу Карно:

3) абсолютні температури.

117. Відношення частки теплоти, яка перетворюється в роботу, до всієї теплоти підведеної до робочого тіла називають:

1) термічним к.к.д.;

118. Величину, яка показує, скільки теплоти відбирається від холодного тіла в зворотному циклі на одиницю затраченої роботи, називають:

1) холодильним к.к.д.;

119. Термічний коефіцієнт корисної дії довільного прямого циклу визначається за формулою:

2)

120. За допомогою якого із цих рівнянь визначається ефективність холодильних машин:

4)

121. Кипить при мінусовій температурі:

2) фреон.

122. Робота газотурбінної установки відбувається за

2) прямим циклом;

123. Робота холодильної установки відбувається за

1) зворотним циклом;

124. Робота двигунів внутрішнього згорання відбувається за

2) прямим циклом;

125. Термодинамічний цикл двигуна внутрішнього згорання із свічкою запалювання відбувається при

2) постійному об’ємі;

126. Термодинамічний цикл дизельного двигуна внутрішнього згорання відбувається при

1) постійному тиску;

127. Робота теплового насоса відбувається за

1) зворотним циклом;

128. Простий конденсаційний цикл або цикл Ренкіна призначений для виробництва _____________ енергії

3) електричної;

129. Коефіцієнт корисної дії циклу Ренкіна визначається за формулою:

1)

130. Термодинамічний цикл газотурбінної установки, у якої частина теплоти відпрацьованих газів використовується для підігріву повітря, що надходить в камеру згорання називається _________________ циклом.

3) регенеративним;

131. Когенераційна установка призначена для виробництва ______________ енергії.

3) теплової і електричної;

132. В когенераційній установці з ДВЗ відбувається утилізація теплоти:

1) охолоджувальної води;

3) масла;

4) продуктів згорання;

133. В когенераційній установці з ГТУ відбувається утилізація теплоти:

3) продуктів згорання;

134. За яких значень λ і ρ у поршневих ДВЗ буде здійснюватися цикл із змішаним підведенням теплоти?

4)

135. За яких значень λ і ρ у поршневих ДВЗ буде здійснюватися цикл із підведенням теплоти за постійного об’єму?

3)

136. За яких значень λ і ρ у поршневих ДВЗ буде здійснюватися цикл з підведенням теплоти за постійного тиску?

2)

137. У парокомпресійній холодильній машині дроселювання холодоагента здійснюється з метою:

1) зниження тиску.

138. Координати, в яких площа діаграми буде в масштабі виражати роботу:

1) температура – ентропія (T – s).

139. Теплота в будь-якому термодинамічному процесі дорівнює:

2)

140. Термодинамічний цикл, корисним ефектом якого є передача теплоти від холодного тіла до теплого, це:

1) зворотний цикл;

141. Робота прямого термодинамічного циклу визначається за формулою:

1)

142. Частина неоднорідної термодинамічної системи, обмеженої поверхнею розділення, називають:

1) фазою;

143. Пара, яка має температуру більшу від температури насичення, це:

1) перегріта пара;

144. Відношення маси сухої насиченої пари до загальної маси вологої насиченої пари називають:

3) мірою сухості;

145. Різницю температур перегрітої пари і температури насичення t_н називають:

1) мірою перегрівання;

146. Криву на діаграмах водяної пари, яка характеризує стан рідини, нагрітої до температури насичення t_н , називають кривою:

2) нижньою граничною х=0;

147. Криву на діаграмах водяної пари, яка характеризує стан сухої насиченої пари, називають кривою:

1) верхньою граничною х=1;

148. Точка, в якій сходяться нижня і верхня граничні криві на діаграмах водяної пари, називають точкою:

2) критичною К;

149. Точка, в якій сходяться нульова ізотерма рідини і нижня гранична крива на діаграмах водяної пари, називають точкою:

1) трійчастою А;

150. Під час визначення параметрів повітря в кондиціонері використовують:

2) h – d діаграми.

151. Під час розв’язування інженерних задач пов’язаних з використанням водяної пари застосовують:

1) h – S діаграми.

152. Температурне поле, це:

2) сукупність температур в різних точках тіла у даний момент часу.

153. Ізотермічна поверхня, це:

3) поверхня,яка з’єднує точки тіла з однаковою температурою.

154. Лінія, яка з’єднує точки з однаковими значеннями температур називається:

3) ізотермою;

155. Градієнт температур, це:

4) границя відношення різниці температур між ізотермічними поверхнями до відстані між ними.

156. Питомий тепловий потік, це:

3) кількість теплоти, що проходить через одиницю ізотермічної поверхні за одиницю часу;

157. Основний закон теплопровідності – закон Фур’є – формулюється так:

1) питомий тепловий потік теплопровідності прямо пропорційний градієнту температур між ізотермічними поверхнями.

158. Теплоперенос теплопровідністю описується рівнянням:

3) Фур’є.

159. Закон Фур’є для густини теплового потоку визначається формулою:

1)

160. Теплоперенос теплопровідністю описується рівнянням :

2)

161. На збільшення величини коефіцієнта теплопровідності будівельного матеріалу, (наприклад: цегли), із наведених факторів, найбільш суттєво впливає:

4) вологість.

162. Щоб дати повний опис конкретного процесу теплопровідності, треба мати:

3) диференційне рівняння теплопровідності разом з крайовими умовами.

163. Потужністю внутрішніх джерел теплоти називають:

3) кількість теплоти, яку виділяє одиниця об’єму тіла за одиницю часу.

164. Процеси теплопровідності називаються нестаціонарними, якщо:

4) температурне поле змінюється і в просторі і в часі.

165. Диференціальне рівняння теплопровідності описується формулою:

3)

166. Питомий тепловий потік теплопровідності нескінченної одношарової плоскої стінки визначається за формулою:

₂₎

3)

167. Лінійна густина теплового потоку для нескінченної циліндричної стінки визначається за формулою:

3) .

168. Регулярним тепловим режимом при нестаціонарному процесі теплопровідності називають режим, у якого:

1) швидкість зміни температур у кожній точці тіла величина стала.

169. Закон Фіка визначають за формулою:

1) j = - D grad C;

170. Кількість теплоти, яку випромінює тіло з усієї поверхні на всіх довжинах хвиль, це:

3) повний променистий тепловий потік;

171. Ефективним випромінюванням називають випромінювання, яке:

4) дорівнює сумі власного і відбитого випромінювання.

175. Тіло, у якого коефіцієнт поглинання не залежить від довжини електромагнітної хвилі і має значення 1> >0 називається:

3) сірим тілом;

177. Радіаційний теплообмін (теплове випромінювання) описується рівнянням:

1) Стефана-Больцмана.

178. Теплоперенос випромінюванням описується рівнянням :

3)

179. Закон Стефана – Больцмана визначають за формулою:

2) ,

180. Поставити у відповідність законам випромінювання їх математичні вирази:

1) закон Планка 1-д)

2) закон Стефана-Больцмана 2-в)

3) закон Віна 3-а) м К

4) закон Кірхгофа 4-б)

5) закон Ламберта 5-г)

181. Встановити відповідність ознак течії:

1) вимушена течія течія за рахунок зовнішніх сил

2) природна течія течія за рахунок різної густини рідини або газу

182. Течія, у якій рідина або газ рухаються пошарово не змішуючись паралельно поверхні стінки називається

2) ламінарною;

183. Течія, у якій рідина або газ рухаються хаотично постійно змінюючи напрям руху відносно поверхні стінки називається

1) турбулентною ;

184. Тонкий шар рідини або газу біля поверхні стінки, що формується за рахунок сил в’язкості і у якому швидкість потоку вздовж стінки міняється від нуля біля стінки до швидкості зовнішньої течії на верхній границі шару називається:

3) приграничним шаром;

185. Режими руху рідини в каналах визначають за допомогою критерія:

4) Рейнольдса.

186. Критерій, який визначає теплофізичні властивості рідини:

2) Pr.

187. Фізичні властивості рідини і здатність розповсюдження теплоти в рідині характеризує критерій:

1) Прандтля.

188. Підіймальну силу, що виникає у рідині внаслідок різної температури та густини середовища при вільній конвекції рідини характеризує критерій:

3) Грасгофа

189. Теплообмін на поверхні тіла при вимушеній та вільній конвекціїї характеризує критерій:

4) Нуссельта.

190. В яких одиницях вимірюється коефіцієнт тепловіддачі:

2) Вт/м² К

191. Поставити у відповідність числа подібності і їх математичний запис:

1) Число Нусельта 4-а)

2) Число Рейнольдса 3-б)

3) Число Грасгофа 1-в)

4) Число Ейлера 2-г)

192. Конвективний теплообмін описується рівнянням:

2) Н’ютона-Ріхмана.

193. Для настання процесу кипіння необхідно, щоб:

2) температура рідини була більше температури кипіння;

194. Парові бульбашки можуть виникати:

1) на поверхні нагріву;

2) в об’ємі рідини;

195. Під час бульбашкового кипіння коефіцієнт тепловіддачі:

1) зростає;

196. Плівковий режим кипіння

2) зменшує паропродуктивність;

197. Режим кипіння буває:

1) перехідним

2) плівковим;

4) бульбашковим;

198. Послідовність режимів течії при нагріванні та кипінні води, яка рухається у вертикальній трубі:

1- економайзерний режим

2- емульсійний режим

3- пробковий режим

4- кільцевий режим

5- дисперсний або паровий режим

199. Умови або режими конденсації на плоскій поверхні бувають:

1) плівковий;

3) крапельний;

200. Теплообмінним апаратом називають пристрій, призначений для:

3) нагрівання однієї рідини за рахунок охолодження іншої;

201. Теплообмінний апарат,в якому теплота передається від гарячого теплоносія до холодного через роздільну стінку, називають:

1) рекуперативним;

202. Теплообмінний апарат, в якому одна і та ж поверхня почергово обмивається то гарячим, то холодним теплоносієм, називають:

2) регенеративним;

203. Теплообмінник, у якого теплота передається через стінку називається:

1) рекуперативним теплообмінником;

204. Теплообмінник, у якого теплота передається безпосередньо від одного теплоносія до іншого без розділяючих стінок називається:

4) змішувальним теплообмінником

205. Теплообмінник, у якого теплота передається теплообмінній поверхні періодично спочатку від гарячого, а потім до холодного теплоносія називається:

2) регенеративним теплообмінником;

206. Типи теплообмінників бувають:

1) рекуперативні;

2) регенеративні;

4) змішувальні;

207. Схеми руху теплоносіїв у рекуперативному теплообміннику бувають:

1) прямоток;

3) перехресний ток;

4) противоток;

208. Теплообмінники в когенераційних установках відносять до типу теплообмінників:

1) регенеративного

209. В результаті проектного розрахунку рекуперативного теплообмінника знаходимо:

3) площу теплообмінної поверхні;

210. Складним теплообміном називають:

1) сумісну дію конвективного і променистого теплообміну;

211. Теплопередача, це:

2) теплоперенос між двома середовищами, розділеними стінкою;

212. Тепловий потік теплопередачі визначають за формулою:

2) ;

213. Основними рівняннями для теплового розрахунку рекуперативних теплообмінних апаратів є:

2) ;

214. За період нагрівання насадки в регенеративному теплообмінному апараті температура гарячого теплоносія:

2) зменшується;

215. Протитечійний теплообмінний апарат має такі переваги порівняно з прямоточним:

1) меншу поверхню теплопередачі;

3) більший середній температурний тиск;

216. Кінцевим результатом теплового розрахунку рекуперативного теплообмінника є визначення:

3) площі теплообмінної поверхні;

217. Кінцевим результатом гідравлічного розрахунку рекуперативного теплообмінника є визначення:

3) загальних втрат тиску;

218. Методи інтенсифікації процесів теплообміну в теплообміннику:

1) оребрення;

3) турбулізація потоку;

219. Оребрення на поверхні теплообмінника використовується для:

2) збільшення площі поверхні теплообміну;

220. Інтенсифікатори на поверхні теплообмінника використовуються для:

1) турбулізації потоку на поверхні теплообміну;

221. Для інтенсифікації процесів теплообміну на поверхні теплообмінника використовуються такі типи інтенсифікаторів:

1) оребрення;

2) накатка поверхні;

222. Для інтенсифікації процесів теплообміну на поверхні теплообмінника використовуються такі типи оребрення:

2) поперечне;

4) повздовжнє;

5) у вигляді шипів;

223. При гідравлічному розрахунку рекуперативного теплообмінника знаходять такі складові гідравлічних втрат:

2) втрати за рахунок тертя;

4) місцеві втрати.

224. Теплова потужність теплообмінника визначається за формулою:

1) ;

2) ;

3) ;

4) ;

5) .

225. Середньологарифмічний температурний напір визначається за формулою:

1) ;

2) ;

3) ;

4) ;

5) .

226. Загальні втрати тиску у теплообміннику визначають за формулою:

₁₎

227. Гідравлічні втрати тиску в рекуперативному теплообміннику за рахунок розширення (звуження) каналу, повороту, входу (виходу) в трубну доску, тощо називаються:

2) місцевими втратами;

228. Оребрення стінок застосовується з метою:

1) збільшення коефіцієнта теплообміну на поверхні стінок;

229. Величина коефіцієнта оребрення:

2) 10-30;

230. Турбінний агрегат, у якому колесо турбіни обертається за рахунок руху продуктів згорання палива, називають:

3) газотурбінною установкою;

231. Турбінний агрегат, у якому колесо турбіни обертається за рахунок руху перегрітої пари, називають:

4) паротурбінною установкою.

232. Послідовність елементів паросилової установки в яких водяна пара перетворюється в роботу, починаючи з входу в турбину:

1) парова турбіна;

2) конденсатор;

3) водяний насос.

4) паровий котел;

5) пароперегрівник;

233. Речовина, при згорянні якої виділяється теплота, достатня для перетворення в інші види енергії називається:

2) паливом;

234. Відповідність типу палива окремим видам:

1) природне тверде 3-а) природний газ;

2) штучне рідке; 1-б) кам’яне вугілля;

3) природне газоподібне. 2-в) бензин;

1-г) торф

1-д) сланці;

2-е) гас.

235. Відповідність типу палива окремим видам:

1) штучне тверде; 1-а) кокс;

2) природне рідке; 3-б) коксовий газ;

3) штучне газоподібне. 3-в) доменний газ;

2-г) сира нафта;

1-д) брикетовані сланці;

3-е) біогаз.

236. В котельній установці можуть використовуватись такі види палива:

2) природний газ;

3) вугілля;

4) мазут;

6) деревина

237. Відповідність до назви маси палива особливості його складу:

Маса палива	Склад
1) робоча;	1-а) паливо без мінеральних негорючих домішок;
2) суха;	2-б ) паливо в тому вигляді, в якому воно доставляється до споживача;
3) горюча.	3-в) склад палива, висушеного при температурі 105...110 оС.

238. Відповідність до складових робочої маси палива фактори, які їх визначають:

Складова робочої маси палива	Визначається вмістом
1) робоча волога;	вологи, яка попадає у паливо під час його видобування, транспортування та зберігання;
2) аналітична волога;	вологи, яка утримується в мікрокапілярах палива.
3) зольність.	у паливі мінеральних негорючих домішок;

241. Про повне згоряння палива свідчить наявність в продуктах згоряння:

2) двоокису вуглецю;

242. Кількість теплоти, що виділяється під час згоряння палива з урахуванням теплоти конденсації водяних парів, що утворюються у разі згоряння водню і випаровування вологи палива, називають:

2) вищою теплотою згоряння палива;

243. Кількість теплоти, що виділяється під час згоряння палива без урахування теплоти конденсації водяних парів називають:

3) нижчою теплотою згоряння палива;

244. Нижча теплота згоряння палива – це:

3) теплота, що виділяється при повному згорянні 1 кг палива без урахування теплоти конденсації водяних парів із продуктів згоряння:;

245. Вища теплота згоряння палива – це:

4) теплота, що виділяється при повному згорянні 1 кг палива з урахуванням теплоти конденсації водяних парів із продуктів згоряння.

246. Поставте у відповідність до типу палива значення його нижчої теплоти згоряння , МДж/кг:

1) мазут; 2-а) 19 … 27;

2) кам’яне вугілля; 3-б) 29,3;

3) умовне паливо. 1-в) 39 … 42.

247. Поставте у відповідність до типу палива значення його нижчої теплоти згоряння , МДж/м³:

1) газ природних родовищ; 1-в) 33 … 40.

2) генераторний газ; 2-б) 4 … 8;

3) біогаз. 3-а) 20 … 25;

248. Поставте у відповідність до характеристик енергетичної цінності палива розрахункові залежності, за якими вони визначаються:

Характеристика	Розрахункова залежність
1) нижча теплота згоряння твердого або рідкого палива;	1-в)
2) вища теплота згоряння палива;	2-б) ;
3) паливний еквівалент.	3-а)

249. Заданий склад робочої маси палива:

С^р=52 %; Н^р=3,3 %; О^р=8 %; N^р =0,8 %; S^р =2,2 %; A^р = 18,2 %; W^р = 15,5 %

Чому дорівнює питома вага вуглецю у його абсолютно-сухій масі?

3) 61,5%;

Чому дорівнює вміст золи у його горючій масі?

3) 21,5%;

Чому дорівнює питома вага кисню у його абсолютно-сухій масі?

4) 9,5%

Чому дорівнює вміст вологи у його абсолютно-сухій масі?

4) 0%

253. Витрату умовного палива визначають за формулою:

3)

254. Для спалювання твердого палива в кусках використовують топки:

2) шарові;

255. Факельні топки призначені для спалювання:

1) твердого пилоподібного палива;

2) газу;

4) рідкого палива.

256. Поставте у відповідність до типу котельної установки її призначення:

Тип котельної установки	Призначення
1) стаціонарні енергетичні котельні установки	1-б) постачання парою турбін теплових електричних станцій;
2) промислові (виробничо-опалювальні) котельні;	2-а) вироблення пари для технологічних процесів та опалення приміщень промислових підприємств;
3) опалювальні котельні.	3-в) забезпечення роботи систем опалення та гарячого водопостачання.

257. Поставте у відповідність до типу котельної установки тиск пари, МПа, в ній:

1) стаціонарні енергетичні котельні установки 1-в) 10…25

2) промислові (виробничо-опалювальні) котельні; 2-б) 1…4;

3) опалювальні котельні. 3-а) 0,1…1 ;

258. Котел, в якому всередині труб рухаються димові гази, а зверху труби обмиваються водою, називають:

2) газотрубним;

259. Котел, в якому всередині труб рухається вода, а зовні труби обмиваються димовими газами, називають:

2) водотрубним;

260. Теплообмінник, через поверхню якого здійснюється передача теплоти від димових газів до води для отримання насиченої пари, називається:

2) паровим котлом;

261. Теплообмінник, через поверхню якого здійснюється передача теплоти від димових газів до води для отримання гарячої води при підвищеному тиску, називається:

1) водогрійним котлом;

262. Елементи котельного агрегату, що виконують такі функції:

Функції 1. Перегріває пару 2. Підігріває повітря 3. Перетворює воду в пару 4. Підігріває воду 5. Спалює паливо і передає теплоту котлу Елементи 2-1. Повітропідігрівник 4-2.Водяний економайзер 1-3. Пароперегрівник 5-4. Топка 3-5. Котел

263. До складу котельного агрегату входять:

1) котел;

2) водяний економайзер;

4) топкове устаткування;

5) пристрої контролю та автоматичного керування.

264. До допоміжного устаткування котельної належать:

3) тягодуттьове устаткування;

5) паливне господарство.

265. До хвостових поверхонь нагріву котельної установки відносять:

2) водяний економайзер;

4) пароперегрівник;

5) повітропідігрівник.

266. Поставте у відповідність до назви поверхні нагріву котельної установки її визначення:

Поверхня нагріву	Це теплообмінник, в якому
1) водяний економайзер;	1-б) живильна вода за рахунок теплоти димових газів нагрівається до температури початку кипіння.
2) повітропідігрівник;	2-в) відхідні гази нагрівають повітря перед подачею в топковий пристрій.
3) пароперегрівник.	3-а) димові гази перегрівають насичену пару до заданої температури;

267. Поставте у відповідність до поверхні нагріву котельної установки температуру, ⁰С, продуктів згоряння на виході з неї:

1) пароперегрівник конвективного типу; 1-в) 500 ^оС...600 ^оС

2) повітропідігрівник; 2-г)  160 ^оС

3) радіаційний пароперегрівник. 3-б) 800 ^оС...900;

4) топковий простір. 4-а) 1300 ^оС...1400;

268. Економайзер в котельній установці призначений для:

2) підігріву води;

269. Повітропідігрівач в котельній установці призначений для:

4) підігріву повітря.

270. При водопідготовці в котельній установці використовують такі методи:

1) деаерацію води.

4) хімічну обробку води.

271. Скруббер в котельній установці призначений для:

3) очистки продуктів згорання;

272. Пароперегрівач в котельній установці призначений для:

3) перегріву пари;

273. Для видалення газів із живильної води застосовують:

3) деаерація.

274. Для видалення з котла з котловою водою зайвих домішок застосовують:

3) продування котлів.

275. Деаераційна установка в котельній установці призначена для:

3) видалення повітря;

276. Основним компонентом в продуктах згоряння котельної установки є:

2) вуглекислий газ;

277. В сонячних установках використовують:

1) плоскі колектори;

2) вакуумні колектори;

278. Коефіцієнт використання теплоти теплового насосу знаходиться в інтервалі:

3) 2-6;

279. Температурний діапазон грунтового теплового насосу знаходиться в інтервалі:

1) 0-20 град С;

280. Температурний діапазон повітряного теплового насосу знаходиться в інтервалі:

3) -10-60 град С;

281. Основні компоненти що включає біогазова установка:

4) метантенк, газгольдер;

282. В біогазовій установці мікробіологічні процеси виробництва метану відбуваються в інтервалі температур:

2) 20-50 град С;

283. Основним продуктом біогазової установки є:

4) метан.

284. Для оптимального протікання процесів зброджування екстракту в метантенку необхідно використати:

1) підігрів екстракту;

3) перемішування екстракту;

285. Газгольдер призначений для:

2) зберігання біогазу;

286. Основні складові частини системи опалення

3) теплові мережі;

4) радіатори;

287. Типи теплоносіїв, що використовуються в системі опалення:

2) вода

4) повітря

6) водяна пара

288. Основні чинники під час визначення тепловтрат будівлі:

1) обєм будівлі;

3) температура внутрішнього і зовнішнього повітря;

4) матеріал і товщина зовнішніх стін будівлі;

289. Найгігієнічною є система опалення приміщення житлових будівель:

3) водяна

290. Тепловіддачу нагрівальних приладів можна регулювати:

4) величиною площі поверхні нагрівального приладу.

291. Коефіцієнт теплопередачі нагрівального приладу залежить від:

1) температури теплоносія;

2) швидкості руху теплоносія в приладі;

4) значень коефіцієнтів тепловіддачі, теплопровідності і товщини стінки нагрівального приладу;

292. Термічний опір теплопередачі зовнішньої стінки житлової будівлі залежить від:

1) матеріалу і товщини стіни;

293. Розширювальний резервуар в системі опалення з природною циркуляцією теплоносія служить для:

3) видалення повітря із системи опалення і компенсації невеликих втрат води;

294. Нагрівний прилад (радіатор) системи опалення – це апарат:

2) рекуперативний;

295. Витрату теплоти для опалення будівлі можна визначити за формулою:

3)

296. Витрату теплоти для гарячого водопостачання житлового будинку можна визначити за формулою:

1)

297. Площу поверхні нагріву нагрівальних приладів можна знайти за формулою:

3)

298. Критичним діаметром теплової ізоляції трубопроводу називають діаметр, за якого:

3) термічний опір максимальний;

299. У відкритих системах теплопостачання вода, що циркулює у тепловій мережі:

2) відбирається для гарячого водопостачання;

300. У закритих системах теплопостачання вода або пара, що циркулює у тепловій мережі:

1) служить теплоносієм для підігріву води у теплообміннику.

301. Систему теплопроводів, за допомогою яких теплота теплоносієм передається від джерел теплоти до теплових споживачів називають:

2) тепловою мережею.

302. У разі безканального підземного прокладання теплових мереж ізоляційна конструкція трубопроводів ___________ навантаження ґрунту.

1) зазнає.

303. У разі підземного канального прокладання ізоляційна конструкція трубопроводів ______________від зовнішніх завантажень ґрунту.

2) розвантажена

304. Теплове розширення (стискання) трубопроводів забезпечується:

2) осьовими компенсаторами

305. Під час гідравлічного розрахунку теплових мереж визначають:

1) пропускну здатність.

4) падіння тиску.

6) діаметр труб.

306. Під час теплового розрахунку теплових мереж визначають:

2) теплові втрати

307. Вимоги до теплоізоляційних конструкцій теплових мереж:

3) низька теплопровідність.

4) мале водопоглинання.

308. Значення коефіцієнта ефективності ізоляції теплопроводів залежить від:

2) пористості матеріалу ізоляції і її товщини;

309. Найбільш екологічно безпечним є виробництво енергії на:

4) геліостанціях

310. Для опалення індивідуальних житлових будівель найбільш доцільно використовувати опалення:

3) водяне

311. Найсуттєвіше впливають на тепловіддачу нагрівального приладу:

2) площа поверхні нагрівання

312. Сільськогосподарські теплогенератори призначені для:

1) нагрівання повітря;

313. Основним контрольним параметром під час сушіння насіннєвого зерна є:

2) вологість зерна;

314. Визначальними параметрами під час зберігання коренебульбоплодів є:

4) температура повітря і його вологість.

315. Сушіння зернобобових у сушарнях здійснюється шляхом руйнування зв’язку вологи із зерном:

3) фізико-механічним;

316. Найміцніший зв’язок вологи із матеріалом, що підлягає сушінню, це:

4) фізико-механічний.

317. Центрифугування – це спосіб видалення вологи із матеріалу під час його суміші:

4) механічний.

318. Спосіб, за якого вологий матеріал під час сушіння знаходиться в безпосередньому контакті з гігроскопічною речовиною:

3) сорбційний;

319. Активне вентилювання – це спосіб сушіння зерна:

4) конвективний.

320. Найпрогресивніший спосіб зберігання с.-г. продукції, це:

3) у газовому середовищі;

321. За вологісним режимом тваринницькі ферми належать до категорії приміщень:

мокрих

322. До малогабаритних надземних культиваційних споруд належать:

1) сезонні укриття для вирощування ранніх овочів і розсади

2) частково заглиблені споруди для вирощування розсади (парники)

323. Весняними називають культиваційні споруди (теплиці), які використовують:

4) весною;

324. Спеціалізованими називають теплиці для вирощування:

3) тільки однієї культури;

325. Парове опалення культиваційних споруд має переваги застосування у разі обігріву:

3) грунтового;

326. Використовують пальники інфрачервоного випромінювання у разі способу обігріву споруд захищеного грунту:

1) повітряного;

327. Під час аеродинамічного розрахунку вентиляційних каналів необхідно визначити:

1) місцеві втрати напору;

2) лінійні втрати напору;

328. До устаткування для нагрівання повітря повітряних систем опалення відносять:

2) калорифери;

329. При формуванні мікроклімату приміщень потрібно враховувати наступні фактори:

2) вологість повітря;

4) концентрацію вуглекислого газу;

5) температуру.

330. До зменшення значення коефіцієнта теплопровідності будівельних матеріалів призводить:

1) збільшення пористості матеріалу;

2) зменшення вологості матеріалу

331. Розрахунок повітрообміну тваринницьких і птахівничих приміщень у зимовий період ведуть за:

4) надлишками вологи і шкідливих газів;

332. Розрахунок повітрообміну тваринницьких і птахівничих приміщень у теплий і перехідні періоди ведуть за:

2) надлишками теплоти і вологи;

333. Розрахунок повітрообміну в приміщенні для курчат віком від одного до чотирьох днів ведуть за:

5) надлишками вологи і шкідливих газів.

334. Необхідний повітрообмін за умови видалення надлишків теплоти і вологи визначають, користуючись:

3) h-d діаграмою;

335. Тільки витяжну вентиляцію приміщення передбачають, коли кратність повітрообміну:

1) більша одиниці;

336. Припливно-витяжну вентиляцію приміщення передбачають, коли кратність повітрообміну:

2) дорівнює одиниці;

3) менша одиниці;

337. До малогабаритних заглиблених культиваційних споруд належать:

1) сезонні укриття (утеплений ґрунт)

338. Як самостійну систему опалення повітряний обігрів використовують:

2) у сезонних теплицях;

339. Температура кипіння холодильного агента аміаку у межах:

3) - 5…-35 ºС;

ЗАДАЧІ

1.1 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.2 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.3 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 10 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.4 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 15 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.5 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 10 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.6 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 5 кг, температуру 27 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.7 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 30 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.8 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 25 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.9 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 20 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

1.10 При якому тиску знаходиться кисень, який займає об’єм м³, має масу 20 кг, температуру 15 ⁰С?

( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

2.1 Який об’єм займає водень, що має масу 5 кг при тиску 5 МПа і температурі 200 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.2 Який об’єм займає водень, що має масу 5 кг при тиску 6 МПа і температурі 200 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.3 Який об’єм займає водень, що має масу 5 кг при тиску 7 МПа і температурі 200 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.4 Який об’єм займає водень, що має масу 5 кг при тиску 8 МПа і температурі 200 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.5 Який об’єм займає водень, що має масу 5 кг при тиску 9 МПа і температурі 100 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.6 Який об’єм займає водень, що має масу 10 кг при тиску 10 МПа і температурі 150 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.7 Який об’єм займає водень, що має масу 15 кг при тиску 5 МПа і температурі 200 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.8 Який об’єм займає водень, що має масу 20 кг при тиску 5 МПа і температурі 250 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.9 Який об’єм займає водень, що має масу 25 кг при тиску 5 МПа і температурі 300 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

2.10 Який об’єм займає водень, що має масу30 кг при тиску 5 МПа і температурі 350 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 2 кг/кмоль)

3.1 Яка густина азоту, що має тиск 200 кПа і температуру 100 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.2 Яка густина азоту, що має тиск 150 кПа і температуру 90 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.3 Яка густина азоту, що має тиск 100 кПа і температуру 80 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.4 Яка густина азоту, що має тиск 50 кПа і температуру 70 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.5 Яка густина азоту, що має тиск 40 кПа і температуру 60 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.6 Яка густина азоту, що має тиск 30 кПа і температуру 50 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.7 Яка густина азоту, що має тиск 20 кПа і температуру 40 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.8 Яка густина азоту, що має тиск 10 кПа і температуру 30 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.9 Яка густина азоту, що має тиск 300 кПа і температуру 20 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.10 Яка густина азоту, що має тиск 350 кПа і температуру 10 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 14 кг/кмоль)

3.11 Яка густина кисню, що має тиск 200 кПа і температуру 100 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.12 Яка густина кисню, що має тиск 150 кПа і температуру 90 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.13 Яка густина кисню, що має тиск 100 кПа і температуру 80 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К,)

3.14 Яка густина кисню, що має тиск 50 кПа і температуру 70 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)0,56

3.15 Яка густина кисню, що має тиск 40 кПа і температуру 60 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.16 Яка густина кисню, що має тиск 30 кПа і температуру 50 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.17 Яка густина кисню, що має тиск 20 кПа і температуру 40 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.18 Яка густина кисню, що має тиск 10 кПа і температуру 30 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.19 Яка густина кисню, що має тиск 300 кПа і температуру 20 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

3.20 Яка густина кисню, що має тиск 350 кПа і температуру 10 ⁰С? ( 8314 кДж/кг К, 32 кг/кмоль)

4.1 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=120 кдж/кг і відносній вологості .35

4.2 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=110 кдж/кг і відносній вологості .

4.3 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=100 кдж/кг і відносній вологості .

4.4 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=90 кдж/кг і відносній вологості .

4.5 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=80 кдж/кг і відносній вологості .

4.6 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=70 кдж/кг і відносній вологості .

4.7 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=60 кдж/кг і відносній вологості .

4.8 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=50 кдж/кг і відносній вологості .

4.9 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=40 кдж/кг і відносній вологості .

4.10 Знайти температуру вологого повітря при ентальпії І=30 кдж/кг і відносній вологості .

5.1. Кисень масою 10 кг при температурі 57⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 1,5 рази. Знайти його температуру .

5.2. Кисень масою 20 кг при температурі 47⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 1,5 рази. Знайти його температуру .

5.3. Кисень масою 30 кг при температурі 37⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 1,5 рази. Знайти його температуру .

5.4. Кисень масою 40 кг при температурі 27⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 1,5 рази. Знайти його температуру .

5.5. Кисень масою 50 кг при температурі 17⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 2,5 рази. Знайти його температуру .

5.6. Кисень масою 10 кг при температурі 7⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,3МПа збільшує свій об’єм в 1,5 рази. Знайти його температуру .

5.7. Кисень масою 100 кг при температурі 27⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,9МПа збільшує свій об’єм в 0,5 рази. Знайти його температуру .

5.8. Кисень масою 90 кг при температурі 27⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,8МПа збільшує свій об’єм в 3,5 рази. Знайти його температуру .

5.9. Кисень масою 80 кг при температурі 27⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,7МПа збільшує свій об’єм в 2,5 рази. Знайти його температуру .

5.10. Кисень масою 70 кг при температурі 27⁰С в процесі нагрівання з постійним тиском 0,6МПа збільшує свій об’єм в 2,0 рази. Знайти його температуру .

6.1. 2 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 27⁰С, тиск 0,2МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.2. 3 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 4 рази. Температура повітря 27⁰С, тиск 0,2МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.3. 4 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 3 рази. Температура повітря 27⁰С, тиск 0,2МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.4. 5 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 2 рази. Температура повітря 27⁰С, тиск 0,2МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.5. 6 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 57⁰С, тиск 0,5МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.6. 7 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 47⁰С, тиск 0,4МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.7. 8 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 37⁰С, тиск 0,3МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.8. 9 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 27⁰С, тиск 0,2МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.9. 10 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 17⁰С, тиск 0,1МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

6.10. 11 кг повітря стискається політропно з показником зменшуючись в об’ємі в 5 разів. Температура повітря 7⁰С, тиск 0,05МПа. Знайти кінцевий об’єм повітря.

7.1 Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.2. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.3. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.4. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.5. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.6. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.7. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.8. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.9. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

7.10. Визначити середньоарифметичний та середньологарифмічний температурний напір водяного економайзера, якщо:

та

8.1. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =140 Вт/м²К, =5000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.2. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =130 Вт/м²К, =4000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.3. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =120 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.4. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =110 Вт/м²К, =3000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.5. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =100 Вт/м²К, =2000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.6. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =90 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.7. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =80 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,01 м²К/Вт

8.8. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =70 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,02 м²К/Вт

8.9. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =60 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,03 м²К/Вт

8.10. Визначити коефіцієнт теплопередачі теплообмінника, якщо =50 Вт/м²К, =1000 Вт/м²К, =0,04 м²К/Вт

9.1. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=100мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.2. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=150мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.3. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=200мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.4. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=250мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.5. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=300мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.6. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=320мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.7. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=350мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.8. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=380мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.9. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=400мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.10. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=440мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності λ=2,0 Вт/м∙K.

9.11. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=1,0 Вт/м∙K.

9.12. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,1Вт/м∙K.

9.13. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,01Вт/м∙K.

9.14. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,001Вт/м∙K.

9.15. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=2,0 Вт/м∙K.

9.16. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,2 Вт/м∙K. 2,5

9.17. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,02 Вт/м∙K.

9.18. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=0,002 Вт/м∙K.

9.19. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=10,0 Вт/м∙K.

9.20. Визначити термічний опір теплопровідності R_λ одношарової однорідної плоскої стінки товщиною δ=500мм, якщо відоме значення коефіцієнта теплопровідності її матеріалу λ=100 Вт/м∙K.

10.1. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=0,1 м²∙K/Вт.

10.10. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=0,2 м²∙K/Вт.

10.3. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=0,4 м²∙K/Вт.

10.4. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=0,5 м²∙K/Вт.

10.5. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=0,8 м²∙K/Вт.

10.6. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=1,0 м²∙K/Вт.

10.7. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=2,0 м²∙K/Вт.

10.8. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=2,5 м²∙K/Вт.

10.9. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=4,0 м²∙K/Вт.

10.10. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=5,0 м²∙K/Вт.

10.11. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=10,0 м²∙K/Вт.

10.12. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=20,0 м²∙K/Вт.

10.13. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=40,0 м²∙K/Вт.

10.14. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=50,0 м²∙K/Вт.

10.15. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=100 м²∙K/Вт.

10.16. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=200 м²∙K/Вт.

10.17. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=250 м²∙K/Вт.

10.18. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=400 м²∙K/Вт.

10.19. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=500 м²∙K/Вт.

10.20. Визначити коефіцієнт теплопередачі к одношарової однорідної плоскої стінки, якщо відоме значення її термічного опору теплопередачі R=1000 м²∙K/Вт.

11.1. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=1,0 Вт/м²∙K.

11.2. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=1,3 Вт/м²∙K.

11.3. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=1,5 Вт/м²∙K.

11.4. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=1,8 Вт/м²∙K.

11.5. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=2,0 Вт/м²∙K.

11.6. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=2,2 Вт/м²∙K.

11.7. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=2,5 Вт/м²∙K.

11.8. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=2,8 Вт/м²∙K.

11.9. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=3,0 Вт/м²∙K.

11.10. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=3,5 Вт/м²∙K.

11.11. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=3,8 Вт/м²∙K.

11.12. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=4,0 Вт/м²∙K.

11.11. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=4,2 Вт/м²∙K.

11.14. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=4,4 Вт/м₂∙K.

11.15. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=4,6 Вт/м²∙K.

11.16. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=4,8 Вт/м²∙K.

11.17. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=5,0 Вт/м²∙K.

11.18. Визначити питомий тепловий потік qк під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну αк=5,2 Вт/м²∙K.

11.19. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=5,4 Вт/м²∙K.

11.20. Визначити питомий тепловий потік q_к під час конвективного теплообміну, якщо відоме значення температурного напору Δt=10C і значення коефіцієнта конвективного теплообміну α_к=5,6 Вт/м²∙K.

12.1. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=10 Вт/ м². 100

12.2. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=20 Вт/ м².

12.3. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=30 Вт/ м².

12.4. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=50 Вт/ м².

12.5. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=60 Вт/ м².

12.6. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=80 Вт/ м².

12.7. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=100 Вт/ м². 1000

12.8. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=120 Вт/ м².

12.9. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=140 Вт/ м².

12.10. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=150 Вт/ м².

12.11. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=160 Вт/ м².

12.12. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=170 Вт/ м².

12.13. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=180 Вт/ м².

12.14. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=190 Вт/ м².

12.15. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=200 Вт/ м².

12.16. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=210 Вт/ м².

12.17. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=300 Вт/ м².

12.18. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=400 Вт/ м².

12.19. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=450 Вт/ м².

12.20. Визначити загальну кількість теплоти Q, що передається через стінку площею F=10 м², якщо питомий тепловий потік становить q=500 Вт/ м².

13.1. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=10,0 Дж?

13.2. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=20,0 Дж?

13.3. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=25,0 Дж?

13.4. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=30,0 Дж?

13.5. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=40,0 Дж?

13.6. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=45,0 Дж?

13.7. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=50,0 Дж?

13.8. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=55,0 Дж?

13.9. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=60,0 Дж?

13.10. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=70,0 Дж?

13.11. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=75,0 Дж?

13.12. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=80,0 Дж?

13.13. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=85,0 Дж?

13.14. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=90,0 Дж?

13.15. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=100,0 Дж?

13.16. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=105,0 Дж?

13.17. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=110,0 Дж?

13.18. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=115,0 Дж?

13.19. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=120,0 Дж?

13.20. Яку кількість роботи розширення можна отримати в адіабатному процесі, якщо зміна внутрішньої енергії буде становити ΔU=125,0 Дж?

14.1. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=10 Па.

14.2. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V1=10м³/кг до V2=20м³/кг і тиску P=20 Па.

14.3. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=25 Па. 250 Дж/кг

14.4. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V1=10м³/кг до V2=20м³/кг і тиску P=30 Па.

14.5. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=50 Па.

14.6. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=55 Па.

14.7. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=60 Па.

14.8. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V1=10м³/кг до V2=20м³/кг і тиску P=70 Па.

14.9. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=75 Па.

14.10. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=80 Па.

14.11. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=90 Па.

14.12. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=100 Па.

14.13. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V²=20м³/кг і тиску P= 110 Па.

14.14. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=115 Па.

14.15. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=120 Па.

14.16. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=140Па.

14.17. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м3/кг до V₂=20м3/кг і тиску P=150 Па.

14.18. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=155 Па.

14.19. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=160 Па.

14.20. Визначити роботу ізобарного процесу розширення 1 кг ідеального газу l_із у разі зміни його питомого об’єму з V₁=10м³/кг до V₂=20м³/кг і тиску P=170 Па.

15.1. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=5000 Вт.

15.2. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4800 Вт.

15.3. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4700 Вт.

15.4. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4500 Вт.

15.5. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4400 Вт.

15.6. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4200 Вт.

15.7. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4100 Вт.

15.8. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=4000 Вт.

15.9. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3800 Вт.

15.10. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3700 Вт.

15.11. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3600 Вт.

15.12. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3500 Вт.

15.13. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3400 Вт.

15.14. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3200 Вт.

15.15. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3100 Вт.

15.16. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=3000 Вт.

15.17. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=2900 Вт.

15.18. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=2800 Вт.

15.19. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=2700 Вт.

15.20. Визначити, яка довжина теплопроводу l з лінійним питомим тепловим потоком ql=10 Вт/м буде мати загальні тепловтрати Q=2600 Вт.

16.1. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=5 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.2. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=10 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.3. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=20 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.4. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=25 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.5. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=30 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.6. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=40 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.7. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=50 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.8. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=55 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.9. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=60 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.10. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=70 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.11. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=75 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.12. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=80 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.13. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=85 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.14. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=90 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.15. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=95 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.16. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=100 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.17. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=105 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.18. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=110 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.19. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=115 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

16.20. Визначити різницю температур Δt=tв-tз між температурою внутрішнього повітря приміщення tв і зовнішньою температурою атмосферного повітря tз, якщо тепловтрати одношаровою плоскою стінкою площею F=4 м² становлять Q=120 Вт. Коефіцієнт теплопередачі прийняти к=2,5 Вт/м²∙С.

17.1. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=100 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.2. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=102 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.3. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=104 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.4. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=105 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.5. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=106 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.6. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=107 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.7. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=108 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.8. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=110 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.9. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=111 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.10. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=112 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.11. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=114Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.12. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=115 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.13. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=116 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.14. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=117Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.15. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=118 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.16. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=119 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.17. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=120 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.18. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=121 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.19. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=122 Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

17.20. Визначити коефіцієнт теплопередачі к, якщо через плоску однорідну стінку площею 5м² втрати теплоти становлять Q=124Вт за різниці температур внутрішнього повітря приміщення і зовнішнього атмосферного повітря Δt=tв-tз=20C.

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ДЕПАРТАМЕНТ НАУКОВО-ОСВІТНЬОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АПВ

ТА РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ

НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР АГРАРНОЇ ОСВІТИ

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

для проведення зовнішнього незалежного оцінювання якості підготовки фахівців ОКР ″бакалавр″ напряму 6.100101 ″Енергетика та електротехнічні системи в агропромисловому комплексі″

з навчальної дисципліни ″Теоретичні основи автоматики″

Київ

″Аграрна освіта″

2014

1. Залежно від функцій, які виконують автоматичні пристрої, існують такі види автоматизації:

автоматичний контроль,

комплексна автоматизація

автоматичний захист

часткова автоматизація

автоматичне керування

повна автоматизація

дистанційне управління

2. Система автоматичного керування (САК), динаміка якої описується лінійним рівнянням (алгебраїчним, диференціальним або різницевим), має назву …

1. лінійна із змінними коефіцієнтами

2. лінійна

3. лінійна з розподіленими параметрами

4. лінійна із запізнюванням

5. звичайна лінійна

6. нелінійна

3. Система автоматичного керування, динаміка всіх ланок якої описується звичайними лінійними диференціальними рівняннями (або лінійними алгебраїчним з постійними коефіцієнтами), має назву …

1. лінійна

2. лінійна з розподіленими параметрами

3. лінійна із запізнюванням

4. звичайна лінійна

5. нелінійна

4. Лінійна система автоматичного керування, в якій один або декілька коефіцієнтів змінюються в часі, має назву …

1. лінійна із змінними коефіцієнтами

2. лінійна з розподіленими параметрами

3. лінійна із запізнюванням

4. звичайна лінійна

5. нелінійна

5. Система автоматичного керування, яка має тільки один (головний) зворотний зв'язок, має назву ….

1. багатоконтурна

2. одномірна

3. одноконтурна

4. багатомірна

6. Система автоматичного керування, яка має крім головного зворотного зв'язку один або декілька місцевих зворотних зв'язків, має назву ….

1. багатоконтурна

2. одномірна

3. одноконтурна

4. багатомірна

7. Система автоматичного керування, в якій є не менш двох регулюючих величин, має назву ….

1. багатоконтурна

2. одномірна

3. одноконтурна

4. багатомірна

8. Автоматична система, в якій алгоритм функціювання має припис підтримувати керуючу величину постійною, має назву…

1. стабілізуюча

2. програмна

3. слідкуюча

4. адаптивна

9. Автоматична система, в якій алгоритм функціювання має припис: змінювати керуючу величину відповідно до раніше заданої функції, має назву…

1. стабілізуюча

2. програмна

3. слідкуюча

4. адаптивна

10. Автоматична система, в якій алгоритм функціювання має припис: змінювати керуючу величину залежно від зміни раніше невідомої змінної величини на вході, має назву…

1. стабілізуюча

2. програмна

3. слідкуюча

4. адаптивна

11. Автоматична система, яка діє не тільки відповідно до заданого алгоритму функціювання, але й має можливість від умов самостійно змінювати свою роботу з метою досягнення найкращого режиму, має назву…

1. стабілізуюча

2. програмна

3. слідкуюча

4. адаптивна

12. Існують такі принципи дій систем автоматичного керування:

принцип розімкнутого керування 30

принцип компенсації (керування за збуренням) 35

принцип суперпозицій -50

принцип керування за відхиленням 35

принцип випадкового пошуку -50

13. Згідно з ГОСТ 2.701-84 Схеми автоматизації за видом мають свої шифри. Знайти відповідність.

Електрична Е

Гідравлічна Г

Пневматична П

Кінематична К

Газова Х

Автоматизації А

14. Згідно з ГОСТ 2.701-84 Схеми автоматизації за типом мають свої шифри. Знайти відповідність.

Структурна 1

Функціональна 2

Принципова 3

З'єднань 4

Підключень 5

15. Визначити рівняння, яке описує пропорціонально-інтегрально-диференціальний (ПІД) закон регулювання системи автоматичного керування

1. ;

2. ;

3. ;

4. ;

5.

16. Визначити рівняння, яке описує пропорціональний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. ;

2. ;

3. ;

4. ;

5.

17. Визначити рівняння, яке описує інтегральний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. ;

2. ;

3. ;

4. ;

5.

18. Визначити рівняння, яке описує пропорціонально-інтегральний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. ;

2. ;

3. ;

4. ;

5.

19. Визначити часову характеристику, яка описує пропорціонально- інтегрально-диференціальний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. 2. 3. 4. 5.

20. Визначити часову характеристику, яка описує пропорціональний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. 2. 3. 4. 5.

21. Визначити часову характеристику, яка описує інтегральний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. 2. 3. 4. 5.

22. Визначити часову характеристику, яка описує пропорціонально- інтегральний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. 2. 3. 4. 5.

23. Визначити часову характеристику, яка описує пропорціонально- диференціальний закон регулювання системи автоматичного керування.

1. 2. 3. 4. 5.

24. Первинні вимірювальні перетворювачі – це елементи автоматики, які призначені для:

1. покращення характеристик елементів і системи автоматики;

2. підсилення сигналу управління;

3. нормування сигналу управління;

4. отримання інформації про результати управління.

25. За умовно графічним позначенням обрати порівняльний елемент з від`ємним зворотним зв’язком.

1. 2. 3. 4.

26. За умовно графічним позначенням обрати порівняльний елемент з додатнім зворотним зв’язком.

1. 2. 3. 4.

27. За умовно графічним позначенням обрати елемент автоматики із зовнішнім впливом.

1. 2. 3. 4.

28. Задавальним елементом називається елемент, який:

1. формує задавальний вплив і визначає необхідне значення керованої величини та перетворює його в однозначно відповідну величину зручну для порівняння.

2. вимірює різницю сигналів (помилку) або підсумовує сигнали.

3. підсилює сигнал неузгодженості до величини, достатньої для приведення в дію виконавчого елемента.

4. виробляє й подає на регулювальний орган об'єкта керування керуючий вплив.