77. «Статути миру», «Саксонське зерцало» та інші джерела середньовічного німецького права.

«Саксонські ЗЕРЦАЛО», «прусський укладенням», «КАРОЛИНА»

Феодальна Німеччина характеризується специфічністю своїх джерел права. На території країни загальнодержавного права не існувало. Ті чи інші правові інститути залежно від стану регулювалися по-різному.

^ ЕТ] Норми ленного права регулювали правоотноше-1 ня стану феодалів. Льон - земельна ділянка, в разі вивільнення не міг присвоюватися імператором, так як государ зобов'язаний був просимо його своїм підданим, найбільш шанованим. У ленном праві існувало поняття «право на володіння», яке насту-пало після обряду введення у володіння. Зобов'язальні відносини також гарантувалися володінням землею. Васал клявся своєму панові у вірності і служив йому, пан не повинен був відкидати його і передавати ленниками земельне володіння.

Земське право - загальновизнані вільним насе-ленням норми, в разі їх порушення судами князівств застосовувалися адміністративні заходи. Тут відображаються норми цивільного, сімейного та інших галузей права, пов'язаних з особистістю. Джерелами служили місцеві постанови графських судів; видане у 1784 р. Прусське земське укладення, містило в першій частині норми цивільного права, у другій - принципи державного устрою та кримінального покарання; окремі положення «Саксонського зерцала», написаного ще 1220 шефі-ном Ейке фон Репгау, в якому об'єднуються норми звичайного та процесуального права, характеризуються кон-ституційні положення: верховенство права і доктрина «двох мечів»: влада папи і імператора; статус людини згідно з його стану. Норми сімейного, спадкового права закріплюють спільне майно дружини і чоловіка. Діти набували права на майно тільки за згодою батька або після виділення з сім'ї. При спадкуванні дотримувався принцип збереження землі в руках чоловіка.

Міське право визначало статус міста (корпо-рації) як юридичної особи. Як символ королівського благовоління на площі міста стояв хрест і висіла королівська рукавичка. Найбільш ретельно було регламентовано торгове право міст, що включало правила проведення торгів, ярмарків, фінансових операцій. Все населення міста розглядалося як єдине ціле, і кожен був зобов'язаний охороняти «міський світ». За тяжкі злочини проти особи загрожувала смертна кара або тілесні покарання (відсікання руки, публічне висічення), за злочини в економічній сфері - конфіскація майна, руйнування будинку злочинця.

Загальноімперського право виражалося в кримінально-про-процесуальних нормах загальноімперського законодавства, призначених для підтримки миру в зем-ствах. Видані королем статути миру наказували громадянам звертатися до суду при порушенні прав, а не вершити самосуд. Визначався регламент судів, принципи їх діяльності.

Серйозним кроком у врегулюванні даних правовідносин стало видання в XVI ст. «Кароліни», в якій зосередилися принципи кримінального права та стадії кримінального процесу. Вводилися такі поняття, як вина, умисел і необережність, виключають, що пом'якшують, обтяжуючі обставини, замах, співучасть. У «Кароліні» виділялися однорідні групи злочинів. Встановлені до кожної групи покарання повинні були налякати населення: смерть, членоушкодження, катування, вигнання, виставляння біля ганебного стовпа. У кримінальному процесі розширюється перелік доказів. Розгляд проводиться у формі інквізиційного процесу, що включає дізнання, розслідування, особливістю процесу був допит під катуванням. Судове засідання проводилося в так званий «судний день».

Канонічне право включало норми різних галузей права, регулювало відносини власності й особистості, але тільки в рамках церковного володіння.