4.1.2. Документально-бібліографічні потреби як причина виникнення основних суспільних функцій бібліографічної інформації (бі)

Для того, щоб зрозуміти сутність БІ, треба вияснити, яким потре­бам суспільства вона відповідає.

Потреба у БІ виникає у людини на підставі потреби в інформації, що міститься у документах. Потребу у БІ називається бібліографічною потребою, потреба у документах — документальною потребою, потреба в інформації — інформаційною потребою.

Інформаційна потреба виникає у людини в процесі діяльності, коли виникає необхідність одержання нових знань або вияснення тих чи ін­ших фактів.

Інформаційна потреба приводить людину до інформаційно-споживчої діяльності (ІСД) — тобто діяльності споживача інформації, спрямованої на її пошук та споживання.

Бібліографічна потреба виникає у споживача на підставі існуючих документальної та інформаційної потреб.

Основні документально-бібліографічні потреби є такими:

1. потреба у пошуку документів;

2. потреба в оповіщенні про зміст документів;

3. потреба в оцінці документів.

Якщо погодитися з тим, що основні документально-бібліографічні потреби зводяться до трьох вищеназваних, то основні функції БІ визна­чаються як встановлення трьох типів відповідностей документом і спо­живачем.

Перший тип — встановлення наявності та місцезнаходження пев­них документів або формальні відповідності;

Другий тип — доведення до споживачів відомостей про зміст, се­мантику документів; це — змістовні відповідності;

Третій тип — оцінка документів за різними якісними ознаками, тобто ціннісні відповідності.

4.2. Основні складові бібліографічної інформації

Інформація — це відомості або повідомлення про що-небудь. Про­те бібліографічна інформація — це не просто відомості, а відомості про документи. На відміну від інших видів інформації, бібліографічна інфо­рмація (БІ) є складним соціальним явищем. В її створенні і передачі беруть участь люди (фахівці-бібліографи) і використовують її теж люди різних вікових категорій, з різними інтересами і рівнем підготовки, при­чому з різною метою (навчальною, професійною, науковою, загально­освітньою). Головне — зрозуміти і засвоїти найважливіше: БІ — це вто­ринна інформація, тобто інформація про документи, необхідна для їх ідентифікації і використання. Основне суспільне призначення БІ полягає в задоволенні різноманітних інформаційних потреб суспільства в цілому і окремих користувачів (наприклад, читачів бібліотек).

Форми закріплення (фіксації) БІ і її передачі в сучасних умовах рі­зноманітні — від найпростіших інформаційних повідомлень до складних за своєю структурою і великих за обсягом бібліографічних посібників як в традиційному друкованому) вигляді, так і у вигляді електронних баз і банків даних.

Рис. 2.1. Склад елементів бібліографічної інформації.

Елементарною одиницею бібліографічної інформації є бібліографіч­не повідомлення. Бібліографічне повідомлення — це елемент БІ, що вміщує основні відомості про документ (про його частину або про групу документів), які наводяться в установленому порядку. Бібліографічне повідомлення виступає як зовнішня форма існування БІ і може бути двох видів — усним і письмовим. Бібліографічне повідомлення, зафіксоване в письмово-документальній формі, називається бібліографічним записом. Бібліографічний запис — це елемент БІ, що фіксує в документа­льній формі відомості про документ, що дозволяють його ідентифікува­ти, розкрити його склад і зміст з метою бібліографічного пошуку. Біб­ліографічний запис складається звичайно з декількох елементів, кож­ний з яких має своє призначення (виконує свої інформативні функції, тобто повідомляє певну інформацію про документ).

Найскладнішою формою документально зафіксованої БІ є бібліографічний посібник. Бібліографічний посібник — це впорядкова­на множина бібліографічних записів. Ця впорядкованість досягається різними способами — обліком спільності задуму, читацького призначен­ня, змісту відображуваних документів та ін. В наш час в світі створюється безліч бібліографічних посібників різноманітної тематики і призначення, причому не тільки на традиційних, але й на електронних носіях. Кожний запис в посібнику має відповідне місце, зумовлене змістом і формою посібника, і вступає у взаємодію з іншими. Завдяки цьому підвищується інформативність кожного окремо взятого запису і посібника в цілому.

Поняття «бібліографічне повідомлення» і «бібліографічний запис» відбивають різні фази реального існування бібліографічної інформації. Бібліографічний запис — це структурно цілісний першоелемент будь-якого інформаційного посібника. Він наділений необхідною змістовно-інформаційною закінченістю (тобто подає з достатньою повнотою відо­мості про відповідний твір друку). Завдяки своїй цілісності й інфор­маційній закінченості бібліографічний запис може існувати як самостій­не джерело інформації (наприклад, каталожна картка, бібліографічне посилання в книзі) і може включатися до бібліографічного посібника як його елементарна одиниця.

Бібліографічна інформація — явище двостороннього зв'язку. Одні­єю стороною вона повернена до читача: орієнтує його у океані первинної інформації; другою — до джерел первинної інформації: впорядковує відомості про твори друку. Як в першому, так і в другому випадках бібліографічна інформація спрямована на задоволення доку­ментально-інформаційних потреб суспільства, в цьому її соціальна при­рода й соціальне призначення.

Розрізняють три основні суспільні функції бібліографічної інформації: комунікативну, пошукову, оціночну.

Рис. 2.2. Функції бібліографічної інформації.

Комунікативна функція пов'язана з доведенням до читачів загаль­них відомостей про існування тих чи інших творів, а також про зміст творів, уже відомих читачеві.

Пошукова функція полягає у вирішенні завдань, зумовлених бібліографічним пошуком різних документів. Ця функція може бути реалізованою, наприклад, за допомогою алфавітного каталогу. Обом функціям — пошуковій і комунікативній — властивий формальний підхід до бібліографічного матеріалу (джерел первинної інформації).

Оціночна функція БІ пов'язана з безпосереднім практичним вико­ристанням творів друку і орієнтується на задоволення запитів конкрет­них груп читачів. Вона носить ціннісний характер і реалізується всією сукупністю бібліографічних засобів: прямими оцінками творів друку, характером подачі бібліографічного матеріалу, його організацією тощо.