4.3.1. Види анотацій

Рис. 2.8 Види анотацій

Анотація — це коротка, стисла характеристика письмового твору; реферат — стислий виклад змісту твору друку з наведенням основних даних і висновків.

Анотація, як правило, доповнює і уточнює бібліографічний опис, бу­дучи короткою характеристикою документа, що пояснює його зміст, при­значення, форму й інші особливості. Види анотацій наведені на рис. 2.6.

Відповідно до функціонального суспільного призначення розрізняють довідкові та рекомендаційні анотації.

• Довідкові анотації уточнюють неясний заголовок і повідомляють коротку інформацію (довідку) про автора, зміст, жанр і інші особливості документа, які відсутні в бібліографічному описі. їх обсяг, звичайно, невеликий: від декількох слів до декількох рядків. Такі анотації доцільно складати для характеристики офіційних, наукових, виробничих практичних, довідкових видань.

• Рекомендаційні анотації, разом з короткою довідкою про доку­мент, мають іншу мету — показати значення і особливості даного доку­мента, його місце серед інших, близьких з тематики і призначення, зацікавити читача. Тому рекомендаційні анотації мають дидактичну спрямованість, часто містять педагогічні рекомендації і поради. За об­сягом вони звичайно значно більші довідкових анотацій. Вони застосо­вуються для розкриття змісту науково-популярної, художньої, дитячої літератури, масово-політичних видань, видань для дозвілля.

За способом характеристики первинних документів анотації можуть бути загальними і аналітичними.

• Загальна анотація характеризує зміст документа в цілому.

• Аналітична анотація розкриває якусь частину змісту документа, певний його аспект або зміст структурного елемента документа (глави, параграфа, окремої статті).

За кількістю характеризованих в одній анотації документів анотації розрізняються на монографічні і групові.

• Монографічна анотація характеризує зміст і особливості одного документа;

• Групова (зведена) — характеризує зміст і особливості декількох близьких за змістом (якимсь іншим ознакам) документів, показуючи за­гальне і специфічне, а іноді — декілька творів одного автора (декількох творів одного жанру; документів одного вигляду; одного документа, який пов'язаний в тій або іншій мірі з тим документом, який анотується).

За обсягом і глибиною згортання (інформації) анотації бувають:

• Пояснювальними (складаються з декількох слів або одного-двох речень, що пояснюють заголовок документа),

• Описовими (містять узагальнені характеристики документів у вигляді переліків основних питань, висловлених у них, відповідають на питання: «Про що повідомляється в документі?»;

• Реферативними (поєднують в собі властивості анотацій і рефератів, відповідають на два питання: "Про що повідомляється в документі?» і «Що саме з даного приводу повідомляється?».

4.3.2 Види рефератів

Реферат — це короткий точний виклад змісту документа, який включає основні фактичні відомості і висновки без додаткової інтерпретації і критичних зауважень автора (укладача) реферату.

Інакше кажучи, реферат в лаконічній формі відповідає на питання: «Про що повідомляється в первинному документі?». Його головна відмітна особливість — інформативність (здатність стисло виразити зна­чення первинного документа).

Реферати розрізняються за багатьма ознаками:

Рис. 2.7. Види рефератів.

• по відношенню документа до певної галузі знання або області науки (реферати документів по суспільних, гуманітарних, природних, технічних науках або, наприклад, по філософії, економіці і т.д.);

• за способом характеристики первинного документа (загальні реферати або реферати-конспекти, які послідовно виражають зміст первинного документа в цілому; спеціалізовані або проблемні орієнтовані реферати, що акцентують увагу споживачів інформації на окремих темах або проблемах первинного документа);

• за кількістю джерел реферування (монографічні, які характе­ризують один документ в цілому; реферати-фрагменти, які розкривають зміст якої-небудь частини: глави, розділу, параграфа; оглядові або зведені; групові);

• за формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані, змішані);

• за обсягом або глибиною згортання (короткі, обсягом не більше 850 друкарських знаків; розширені, обсяг яких може складати 10-15% від обсягу первинного документа, залежно від його цінності, новизни і доступності);

• за авторством (авторські - автореферати, неавторські - складені працівниками реферативної або іншої інформаційної бібліографічної служби) та ін.

Питання для самоконтролю:

1. Дайте аналіз генезису поняття "бібліографічна інформація".

2. Назвіть форми існування бібліографічної інформації.

3. Дайте визначення основних елементів бібліографічної інформації.

4. Дайте визначення бібліографічного запису та назвіть основні його елементи.

5. Які інформативні функції виконують елементи бібліограф-фічного запису?

6. Дайте визначення анотації та назвіть її основні види.

7. Дайте визначення реферату.

Теми рефератів

1. "Найдревніші форми фіксації бібліографічної інформації".

2. "Основні функції бібліографічного опису, анотації та реферату".

3. "Реферування наукової літератури".

4. "Український реферативний журнал: історичний аспект".

Практичне завдання 4

Тема. Поняття бібліографічної інформації: основні форми її закріплення і передачі

Мета: ознайомлення з базовими елементами бібліографічної інформації.

Питання:

1. Дати аналіз діяльності системи "документ — споживач" як дже­ рела виникнення бібліографічної інформації.

2. Дати визначення поняття "інформаційного бар'єру". 'Роаналізувати сутність інформаційних бар'єрів.

3. Проаналізувати зовнішню структуру бібліографічної інформації та форми її існування.

4. Зробити аналіз складових елементів бібліографічного запису.

5. Проаналізувати основні функції бібліографічної інформації.

6. Дати визначення властивостей бібліографічної інформації.

7. Проаналізувати внутрішню структуру бібліографічної інформації.

Література для подальшого вивчення

1. ГОСТ 7. 0-84. Библиографическая деятельность. Основные терми­ны и определения. — М., 1985. — 24 с.

2. Буран В.Я., Довгопола О.П., Пупченко В.В. Бібліографія: загальний курс. - К.: Вища школа, 1984. - 214 с.

3. Диомидова Г.Н. Библиографоведение: Учебник для ср. проф. уч. зав. - СПб.: (Серия "Библиотека"), 2002. - 228с.

4. Коршунов О. П. Библиографоведение: общий курс. — М.: Книжная палата, 1990. - 231 с.

5. Сорока М.П. Національна система реферування української наукової літератури / HAH України. Нац. бібліотека України імені В. І. Вернадського. - К: НБУВ, 2002. - 209 с

6. Справочник библиографа /Редкол.: В.А. Минкина, А.Н. Ванеев, А.В. Соколов, Г.В. Михеєва, А.А. Джиго. — Спб.: (Серия "Библиотека"), 2002. - 512 с.

7. Справочник библиотекаря / Науч. Ред. А.Н. Ванеев., В.А. Минки­на. - СПб.: "Профессия" (Серия "Библиотека"), 2002. - 448 с.

8. Черних О. Читач як суб'єкт комунікації / / Вісник Книжкової па­лати: Науково-практичний журнал: Щомісячник. — К. — 2003. — №6 (83).

9. Швецова-Водка Г.М. Загальне бібліографознавство: Основи теорії бібліографії. - Рівне, 1995. - 183 с