1.Тема:

Особливості розвитку кукурудзяного метелика (OSTRINIA NUBILALIS) та його біологічний метод обмеження в умовах ВП НУБіП України «Агрономічна дослідна станція»

2. Кукурудза та її значення

Кукурудза - одна з найцінніших кормових культур. За врожайністю зерна вона перевищує всі зернові культури в Україні засіяли 2014 року - 1,2 млн га. Зерно використовується на продовольчі цілі (20%), технічні (15-20%) і на фуражні (60-65%). За вмістом кормових одиниць зерно кукурудзи переважає овес, ячмінь, жито. Кілограм його містить 1,34 кормової одиниці, 78 г перетравного протеїну. Протеїн представлений неповноцінним зеїном і глютеліном, тому згодовувати зерно слід у суміші з високопротеїновими кормами. У зерні кукурудзи 65-70% вуглеводів, 9-12% білка, 4—8% рослинної олії (у зародку до 40%) і лише близько 2% клітковини. Містяться вітаміни А, Вр В2, В6, Е, С, незамінні амінокислоти, мінеральні солі і мікроелементи. Вміст білка невисокий, він дефіцитний за деякими незамінними амінокислотами та за вмістом лізину і триптофану

Кукурудза - основна силосна культура. За врожайністю зеленої маси вона перевищує майже всі кормові культури. Один центнер силосу, виготовленого з кукурудзи у фазі молочно-воскової стиглості, відповідає 0,22-0,24 к.о., а воскової-0,28-0,32 к.о. Вміст перетравного протеїну - 1,4—1,8 кг. Силос кукурудзи має добру перетравність і дієтичні властивості, багатий на каротин. Качани, засилосовані у восковій або молочно-восковій стиглості, це цінний концентрований корм. В 1 ц його міститься до 40 к.о. і 2,6 кг протеїну.

Кукурудза має важливе значення в зеленому конвеєрі, забезпечуючи тваринництво зеленою масою, багатою на вуглеводи та каротин. У 1 ц зеленої маси кукурудзи, зібраної до викидання волотей, міститься 16 к.о. Листостеблова маса, що залишається після збирання кукурудзи на зерно, є добрим грубим кормом, який за поживністю майже не поступається ячмінній та вівсяній соломі. В 1 ц кукурудзяної соломи міститься 37 к.о., а в 1 ц розмелених стрижнів - 35 к.о.

Зерно кукурудзи використовується на продовольчі цілі. З нього виготовляють понад 150 харчових і технічних продуктів: борошно, крупу, пластівці, крохмаль, сироп, глюкозу, спирт. Із 100 кг зерна одержують 37-40 л спирту, що на 3-5 л більше, ніж із зерна інших культур. Із зародків зерна добувають цінну харчову олію, яка має лікувальні властивості (зменшує вміст холестерину в крові і запобігає захворюванню на атеросклероз). Із стрижнів качанів виготовляють фурфурол, лігнін, ксилозу, одержують целюлозу і папір. З 1 ц зерна можна одержати 56 кг крохмалю (або 60 кг фруктози чи 38 л спирту), 22,4 кг корму з вмістом протеїну 21%, 5,2 кг глютенового борошна і 2,7 кг кукурудзяної олії.

3. Сорти і гібриди

Сорти і гібриди зубовидної кукурудзи відносно пізньостиглі. Кремениста кукурудза відзначається найвищою холодостійкістю, може мати як дуже ранні, так і дуже пізні гібриди. Крохмалиста кукурудза більш теплолюбна. Цукрова кукурудза виникла як мутант зубовидних і кременистих сортів, її посіви розширюються. Містить більшу кількість цукру, жиру, білка ніж інші підвиди.Розпусна- найбільш давній підвид. При смаженні зерно розтріскується, утворюючи білі пластівці; має дві форми: рисова із загостреними зернівками і перлова з округлими зернівками. Підвид восковидної кукурудзи порівняно недавно в культурі. Зовнішня частина ендосперму непрозора і за зовнішніми ознаками через свій матовий відтінок схожа на віск. Вирощується для отримання декстрину.

В господарствах при вирощуванні кукурудзи на зерно рекомендується висівати 30 % ранньостиглих, 60 % - середньоранніх та 10 % середньостиглих районованих гібридів. Таке співвідношення різних біотипів кукурудзи дозволяє проводити збирання врожаю в оптимальні для кожного гібриду строки і забезпечує високі врожаї зерна.

4.Хв.Кукурудзи

Порівняно з іншими культурами, кукурудза уражається хворобами значно менше. Проте вони можуть завдати значної шкоди посівам. Кукурудза може пошкоджуватись такими хворобами: хвороби проростків і сходів, кореневі і стеблові гнилі, гельмінтоспоріоз листя, пухирчаста сажка, летюча сажка, вірусні хвороби. Захист від більшості хвороб здійснюється за допомогою агрозаходів - чергування культур у сівозміні, якісна сівба в оптимальні строки, застосування добрив у нормативному співвідношенні, своєчасне збирання. Хімічні препарати застосовуються під час протруєння насіння одночасно з мікроелементами і плівкоутворюючими речовинами.

5.Шк.кук.

Кукурудзу пошкоджують близько 200 видів комах, серед яких у нашій країні економічне значення у різних зонах мають 15–20 видів. Внаслідок пошкодження шкідниками понижується продуктивність кукурудзи, погіршуються посівні, харчові та кормові якості зерна.

Серед шкідників кукурудзи найбільш поширеними, які завдають значних збитків, є багатоїдні комахи: ковалики - темний, посівний, смугастий та інші; чорниші - мідляк кукурудзяний, широкогрудий, кукурудзяний стебловий метелик; попелиці - звичайна злакова, соргова або кукурудзяна, волохата кукурудзяна; південний сірий довгоносик.

6.КСМ

Домінуючим шкідником на кукурудзі є кукурудзяний (стебловий) метелик (Ostinia nubilalis).

Це метелик із розмахом крил 26–32 мм та добре вираженим статевим диморфізмом. Передні крила самця бурувато-коричневі з широкою світлою зубчастою смугою вздовж зовнішнього краю і темною плямою біля середини переднього краю; у самки передні крила світліші — біло-жовті або світло-коричневі. Кладка яєць черепицеподібна, має вигляд застиглої краплі стеарину. Гусениця жовто-сіра, інколи з червонуватим відтінком, з бурою головою і темною смужкою на спині, завдовжки до 25 мм. Має 8 пар ніг. Лялечка світло-коричнева або буро-жовта з витягнутим кінцем, розміром близько 20 мм

Метелики з'являються у червні, їх літ співпадає з початком викидання волоті кукурудзи .Для статевого розвитку метеликам необхідно додаткове живлення і крапельна волога. Нестача вологи в цей період призводить до різкого зменшення чисельності шкідника. Вдень метелики сидять на рослинах із нижнього боку листя, в лісосмугах, в посівах зернових та бобових.

Через 3–5 діб після виходу з лялечок самки починають відкладати яйця (плодючість у середньому 250–400 яєць) купками по 15–20 шт. на нижній бік листків добре розвинутих рослин кукурудзи (Таб.№10.). Відкладання яєць залежно від температури продовжується 15–25 діб. В суху погоду (вологість нижче 30%) з підвищеною температурою (вище 30 °C) значна кількість яйцекладок відпадає від листка і гине.

Зимують гусениці останнього віку в стеблах кукурудзи, стерні проса і в крупностеблових бур'янах (щириця, півняче просо, осот тощо). Заляльковуються навесні, коли встановиться середньодобова температура +15…+16 °C. Перед заляльковуванням гусениці мігрують у більш вологі частини стебел (переважна кількість гусениць заляльковується при наявності контактної вологи або при 100-відсотковій вологості повітря), вигризають бічну стінку стебла, залишаючи лише тонку зовнішню шкірку, яку розриває метелик при виході з стебла. Стадія лялечки триває від 10 до 25 днів і залежить від температури і вологості (Таб.№11.). Надмірна вологість і низька температура, як і посуха, не тільки сповільнюють розвиток гусениць та лялечок, а й частково викликають їх загибель

Ембріональний розвиток залежно від температури продовжується 3-14 діб, температурні межі +18…+30 °C, вологість повітря 70-100%. У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, в цей період вони пошкоджують листки, роблячи в них дірки, виїдають чоловічі квітки у волотях. Потім через пазуху листка проникають у захищені частини рослин черешки, верхівки стебел, волоті. Для гусениць І-ІІІ віків характерна різко виражена міграційна здатність як в межах однієї рослини, так і з однієї рослини в іншу.

Гусениці з третього віку вгризаються всередину стебел, де вигризають ходи і порожнини з відкритими назовні отворами, з яких висипається червоточина. В ніжках та стрижнях качанів, серед рядів зерен гусениці виїдають звивисті ходи і камери. В одному стеблі чи качані можуть жити декілька гусениць.