- •1. Геополiтичне становище укр. Земель на початку 20 ст
- •2. Розвиток промисловостi та сiльского господарства укр. Земель у складi рос. Имперii на початку 20 ст
- •3. Причини столипинськоi реформи в украiнi ,наслiдки аграрноi реформи для подальшого формування кап. Вiдносин в укр.Землях
- •4. Розвиток промисловостi та сiльского господарства укр.Земель у австро-угорськоi iмперii на початку 20 ст
- •5. Плани воюючих сторiн, що до України в роки першоi свiтовоi вiйни. Вплив першоi свiтовоi вiйни на активiзацiю дiяльностi украiнських полiтичних партiй та групп.
- •6. Початок украінської национальної революции (1917-1920) та утворення центральної ради,причини проголошення та історичне значення 1 универсалу центральной ради
- •7. Причины проголошення та історичне значення 2 универсалу центральної ради
- •9 . Причини прйняття та історичне значення 4 универсалу центральної ради
- •10. Брест – лїтовський мирний договор (1918) та його наслідки для україни
- •11. Причини державного перевороту та особливості приходу до влади гетьмана Скоропадського
- •12. Внутришня та зовнишня політика української держави п. Скоропадського
- •14. Внутрішня та зовнішня политика директоріі унр
- •15. Причини та историчні обставини проголошення зунр та її роль в консолідаціі Украины
- •16. Зовнішня и внутрішня політика зунр. Історичне значення Акту зунр тап унр (22 сичня 1919 року) на шляху до соборності України
- •18. Причини и масштаби голоду 1921-1923 рр в україни та діяльнисть организазїй допомоги голодуючим
- •19. Причини переходу до нової экономічнои політики та особливості провадження непу в украіні
- •20. Украінізація 20 років 20 століття та її значення для національного відродження украіни
- •22 .Причини, масштаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр в України
- •23. Методи здійснення, особливости та результати сталінської индустріализаціі в Україні
- •24 Політика Польші,Румуниіі, Чехосл., стосовно населення захидноукраінських земель,що входили до їх складу 1920-1930 рр
- •25 Проголошення незалежності Карпатської України 1939 році та його историчне значення
- •28 Політичні та экономичні мотиви и наслідки радянської коллективізаціі в україні
- •29 Утворення организаціі українських націоналистів оун та її діяльність на передодні другої світової війни.
- •30 Мисце україни в планах німецького командування 1941 році та причини швидкої оккупаціі україни війсками німеччини (літо-осінь 1941 року)
- •32 Діяльність руху опору в україни під час другої світової війни та його напрямки
- •33 Дияльнисть радянського та нацианалистичного пидпилля в украини, його значення
- •34 Наслидки другои свитовои вийни для украини
- •35 Завершення формування территории украины 1945-1954
- •37 Особливости видбудови народного господарства в першому по военному десятириччі
- •38 Основни проблеми видбудови сильского господарства украини писля завершення
- •39 Процес виришення украинських территориальних питань, объеднання укр.Земель писля закинчення другой свитовои вийни.
- •40 Боротьба з укр. Национализмом в середини 40 р на початку 50 р 20 ст (операция Висла)
- •41 Основни тенденции суспиіьно політичного життя в украини писля смерти Сталина. Вплив 20 з’їзду кпрс на суспильно политичне життя в Украини
- •43 Экономични реформи в украини 1956-1964 рр (Хрущовськи реформи)
- •45 Причини зародження, основни напрямки та особливости десиденського руху Украини 60-70 роках 20 ст
- •3 Листопада 1969 Брежнєв, прийнявши у Кремлі першого секретаря цк Компартії України Шелеста, висловив йому незадоволення «наявними фактами націоналізму в республіці».
- •47 Основни напрямки политики русификации украини 70-80 роках 20 столиття вв Щербицький
- •48 Причини зростання политичної активності українського суспильства в другій половині 80 р. 20 ст. Прийняття закону Украини (про мови) 1989 р.
- •49 Вплив процесів «перебудови» на суспільство до першого грудня 1991 р., припинення існування радянського союзу. Проголошення незалежности України
- •54 Розгортання державотворчих процесив в ураини на початку 90 х рокив 20 ст
- •55 Социально экономичні процесси в сучасний украини та шляхи их виришення
- •56 Проведни напрями та тенденции в культурному и духовному житті сучасної украини
- •57 Основни этапи формування та особливости багатопартийнои системи в украини (кинець 80-90 рр 20 ст)
- •58 Прийняття та значення Конституции Украини 1996 р.
- •59 Сучасна религийна та мижконфесійна ситуация в Украини
14. Внутрішня та зовнішня политика директоріі унр
Внутрішня політика Директорії:
– прагнення утвердити в Україні національний варіант радянської влади без крайнощів більшовицького максималізму;
– курс на об’єднання всіх українських земель (проголошення акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 p.);
– законодавча влада передавалася Трудовому Конгресу, який населення обирало без участі “поміщиків і капіталістів”;
– спроба скасувати закони гетьманщини, відновити 8-годинний робочий день, робітничий контроль.
Аграрна політика Директорії передбачала конфіскацію поміщицьких земель. Землі площею до 15 десятин не мали бути конфісковані. Не підлягали конфіскації землі промислових підприємств, цукрових заводів, а також – іноземців. На малоземельному Правобережжі Польща домоглася визнання за поміщиками польського походження статусу іноземних громадян, у зв’язку з чим їхня власність оголошувалася недоторканною. Проте терміни і порядок розподілу землі не визначалися. Старий державний апарат було зруйновано, а обіцяна “трудова влада” не встановлена. Фактична влада на місцях залишалася в отаманів.
Зовнішня політика Директорії:
Директорія зуміла за короткий час розширити міжнародні зв’язки України. Дипломатичні відносини було встановлено з Угорщиною, Чехословаччиною, Нідерландами, Італією, Ватиканом. Однак їй не вдалося налагодити необхідний рівень зв’язків із тими країнами, від яких значною мірою залежала доля України, тобто країнами Антанти, Польщею та радянською Росією. Директорія не змогла навести порядок і налагодити ефективне управління країною. Ситуація ще більше ускладнилася через висадку в листопаді 1918 р. на півдні України військ Антанти, переважно французьких. Своє пряме завдання – взяти під контроль території, які залишали армії Центрального блоку, підрозділи Антанти повністю не виконали. Однак вони підтримували в Україні російську білогвардійську контрреволюцію й стали причиною дальшого поглиблення розколу всередині Директорії.
За будь-яких обставин, доля Директорії вирішувалася насамперед на радянсько-українському фронті (ІІ-га війна радянської Росії проти УНР: кінець 1918 р. – початок 1919 p.). Із січня 1919 р. війська Директорії залишили Харків, який став столицею радянської України.
У зовнішній політиці Директорії не вдалося налагодити необхідний рівень зв ’язків із тими країнами, від яких значною мірою залежала доля України – країнами Антанти, Польщею і, надто, радянською Росією, хоча переговори про укладення миру з більшовицькою владою Леніна велися з кінця грудня 1918 р. Російські радянські війська широким фронтом наступали на Україну, в той час як РНК Росії лицемірно заявляв, що ніяких регулярних російських військ в Україні немає. Під приводом необхідності “припинити анархію і підтримати порядок” інтервенцію проти України розпочала Антанта. Її війська захопили південь України. Крім того, на Півдні діяли війська Добровольчої білої армії, очолюваної А.Денікіним. Ворожими до Директорії залишалися анархісти Н.Махна, українські комуністи-боротьбисти.
Останню спробу зберегти УНР С.Петлюра здійснив, уклавши Варшавську угоду з Ю.Пілсудським про спільний похід у зайняту більшовиками Україну, яка, по суті, прирікала на загибель ЗУНР. Після короткочасного успіху польсько-українських військ у війні проти радянської Росії, яка закінчилася Ризьким мирним договором 1921 p., Директорія остаточно втратила контроль над Україною.