28 Політичні та экономичні мотиви и наслідки радянської коллективізаціі в україні

На 15 з’їзді ВКП(б) був прийнятий курс на колективізаціюю сільского господарства (1927-1931).

Колективізація — створення великих колективних господарств на основі селянських дворів. Передбачалося, що результатом колективізації стане ріст виробництва сільськогосподарської продукції на 150 %.

Причини:

- Принципи марксизму заперечували існування приватної власності

- Хлібна криза 1927 показала, що селяни не хочуть виконувати план хлібозаготівлі у країні. Це призвело до зменшення експорту, через щозменшувалися капіталовкладення у розвитку промисловості.

У села направлялися комітети (робочі, солдати, студенти) для створення колгоспів. Заможних селян називали куркулями і у випадку супротиву виселяли у Сибір.

У січні-березні 1930 розкуркулено майже 62 тис. сімей

Для тих ,хто залишився у селі введені «внутрішні паспорти», що фактично означало неможливість переїхати у місто, тобто зробили прив’язку селян до своєї землі з метою вступу їх у колгоспи.

Наслідки суспільної колективізації:

- Дизорганізація сільского господарства,

- Зниження виробництва сільского господарства,

- Фізичне винищення кваліфікованої частини селянства

- Скорочення худоби, валового збору зернової культури,

- Здійснено індустріальний стрибок, але дуже великими жертвами

В період колективізації в Україні відбулися 7382 бунти селян і акти масової непокори, 15 з яких визнані як широкомасштабні озброєні повстання проти Радянської влади. У 20-30х роках була справжня селянська війна.

29 Утворення организаціі українських націоналистів оун та її діяльність на передодні другої світової війни.

У 1929 році у Відні прихильники «чинного націоналізму» створили Організацію українських націоналістів (ОуН), яку очолив Коновалець. ОУН не зводила свою діяльність лише до терору, вона прагнула створити якнайширшу революційну мережу, вести активну пропаганду. В цьому плані велику роль відігравали молоді талановиті поети й публіцисти.

Головною метою ОУН було встановлення незалежної соборної національної держави на всій українській етнічній території. Ця мета мала досягатися через національну революцію та встановлення диктатури. Економіка держави планувалася як поєднання приватної, націоналізованої та кооперативної форм власності. ОУН відкидала будь-який партійний чи класовий поділ та представляла себе як домінуючу силу українського суспільного життя як вдома, так і за кордоном. Звинувачуючи соціалістичний та ліберальний табори у поразці Української Народної Республіки 1917–1920, ОУН наголошувала на важливості формування сильної політичної еліти, національної солідарності та опори на «свої сили».

У 1938 році агент НКВС убив у Роттердамі Євгена Коновальця. За таких умов улітку 1939 року в Римі проходить Другий великий збір українських націоналістів, який обирає провідником Андрія Мельника й ухвалює нову програму. Ця програма мала значно радикальніше національно-державницьке спрямування. Так, у майбутній українській державі критерієм національно-суспільної вартості індивіда мала бути праця. Відмова від обов'язкової праці прирівнювалася до соціального паразитизму. Страйки заборонялися як такі, що суперечать суспільній солідарності та націократичній державності. Правами власності користувалася нація, яка могла переносити свої повноваження на конкретні особи. Економіка мала розвиватися за планом і за державного контролю. Радянська торгівля, як і торгівля, що перебувала в руках неукраїнців, мала перейти до держави - з передачею в перспективі в руки української верстви торгівців, сприяти вихованню яких знов-таки мусила держава.

Невдовзі після Римського збору почалася друга світова війна. Молоді лідери ОуН вийшли з польських тюрем, і в організації відбувся розкол.