- •1. Геополiтичне становище укр. Земель на початку 20 ст
- •2. Розвиток промисловостi та сiльского господарства укр. Земель у складi рос. Имперii на початку 20 ст
- •3. Причини столипинськоi реформи в украiнi ,наслiдки аграрноi реформи для подальшого формування кап. Вiдносин в укр.Землях
- •4. Розвиток промисловостi та сiльского господарства укр.Земель у австро-угорськоi iмперii на початку 20 ст
- •5. Плани воюючих сторiн, що до України в роки першоi свiтовоi вiйни. Вплив першоi свiтовоi вiйни на активiзацiю дiяльностi украiнських полiтичних партiй та групп.
- •6. Початок украінської национальної революции (1917-1920) та утворення центральної ради,причини проголошення та історичне значення 1 универсалу центральной ради
- •7. Причины проголошення та історичне значення 2 универсалу центральної ради
- •9 . Причини прйняття та історичне значення 4 универсалу центральної ради
- •10. Брест – лїтовський мирний договор (1918) та його наслідки для україни
- •11. Причини державного перевороту та особливості приходу до влади гетьмана Скоропадського
- •12. Внутришня та зовнишня політика української держави п. Скоропадського
- •14. Внутрішня та зовнішня политика директоріі унр
- •15. Причини та историчні обставини проголошення зунр та її роль в консолідаціі Украины
- •16. Зовнішня и внутрішня політика зунр. Історичне значення Акту зунр тап унр (22 сичня 1919 року) на шляху до соборності України
- •18. Причини и масштаби голоду 1921-1923 рр в україни та діяльнисть организазїй допомоги голодуючим
- •19. Причини переходу до нової экономічнои політики та особливості провадження непу в украіні
- •20. Украінізація 20 років 20 століття та її значення для національного відродження украіни
- •22 .Причини, масштаби і наслідки голодомору 1932-1933 рр в України
- •23. Методи здійснення, особливости та результати сталінської индустріализаціі в Україні
- •24 Політика Польші,Румуниіі, Чехосл., стосовно населення захидноукраінських земель,що входили до їх складу 1920-1930 рр
- •25 Проголошення незалежності Карпатської України 1939 році та його историчне значення
- •28 Політичні та экономичні мотиви и наслідки радянської коллективізаціі в україні
- •29 Утворення организаціі українських націоналистів оун та її діяльність на передодні другої світової війни.
- •30 Мисце україни в планах німецького командування 1941 році та причини швидкої оккупаціі україни війсками німеччини (літо-осінь 1941 року)
- •32 Діяльність руху опору в україни під час другої світової війни та його напрямки
- •33 Дияльнисть радянського та нацианалистичного пидпилля в украини, його значення
- •34 Наслидки другои свитовои вийни для украини
- •35 Завершення формування территории украины 1945-1954
- •37 Особливости видбудови народного господарства в першому по военному десятириччі
- •38 Основни проблеми видбудови сильского господарства украини писля завершення
- •39 Процес виришення украинських территориальних питань, объеднання укр.Земель писля закинчення другой свитовои вийни.
- •40 Боротьба з укр. Национализмом в середини 40 р на початку 50 р 20 ст (операция Висла)
- •41 Основни тенденции суспиіьно політичного життя в украини писля смерти Сталина. Вплив 20 з’їзду кпрс на суспильно политичне життя в Украини
- •43 Экономични реформи в украини 1956-1964 рр (Хрущовськи реформи)
- •45 Причини зародження, основни напрямки та особливости десиденського руху Украини 60-70 роках 20 ст
- •3 Листопада 1969 Брежнєв, прийнявши у Кремлі першого секретаря цк Компартії України Шелеста, висловив йому незадоволення «наявними фактами націоналізму в республіці».
- •47 Основни напрямки политики русификации украини 70-80 роках 20 столиття вв Щербицький
- •48 Причини зростання политичної активності українського суспильства в другій половині 80 р. 20 ст. Прийняття закону Украини (про мови) 1989 р.
- •49 Вплив процесів «перебудови» на суспільство до першого грудня 1991 р., припинення існування радянського союзу. Проголошення незалежности України
- •54 Розгортання державотворчих процесив в ураини на початку 90 х рокив 20 ст
- •55 Социально экономичні процесси в сучасний украини та шляхи их виришення
- •56 Проведни напрями та тенденции в культурному и духовному житті сучасної украини
- •57 Основни этапи формування та особливости багатопартийнои системи в украини (кинець 80-90 рр 20 ст)
- •58 Прийняття та значення Конституции Украини 1996 р.
- •59 Сучасна религийна та мижконфесійна ситуация в Украини
1. Геополiтичне становище укр. Земель на початку 20 ст
Результатом третього поділу Польщі (1795) став поділ території України між двома імперіями — Російською імперією Романових та Австрійською імперією Габсбургів (Австро-Угорська з 1867 р.).
* До складу Російської імперії було приєднано близько 80 відсотків українських земель. На початку XX ст. українські землі в складі Росії входили до дев'яти губерній: Волинської, Подільської, Полтавської, Київської, Катеринославської, Херсонської, Харківської, Чернігівської та Таврійської (без Криму). Водночас значна частина українців проживала за межами цих губерній — на Дону та Кубані. Змішаним було і населення прикордонних губерній — Курської, Воронезької, Гродненської, Мінської. Територія етнічних українських земель, загарбаних Російською імперією, становила 618 000 км2.
Кінець XIX — початок XX ст. характеризувався якісними змінами в промисловому розвитку як у Європі в цілому, так і в Російській імперії. З розвитком промисловості на території України розвивається містобудування, і міста заселяються робітниками з інших регіонів. Така політика проводилася виключно з метою русифікації. Надзвичайно високий рівень русифікації спостерігався у великих промислових центрах. За переписом 1897 р., в Києві з 244 723 чол. 54,4 відсотка становили росіяни і лише 22,1 відсотка українці, в Одесі частка українського населення ледве досягла 16 відсотків. Такою самою була частка українства в промислових центрах Донбасу та на Півдні України.
Антиукраїнська імперська політика тривала на початку XX ст. Хоча в 1906 р. Емський указ у зв'язку з революційними подіями було скасовано, проте це скасування відбулося лише на папері. На практиці навіть російська інтелігенція не визнавала української мови. Після поразки революції в 1908 р. указом Сенату культурну і просвітню діяльність в Україні було визнано шкідливою. Розгул антиукраїнської політики в Російській імперії в перші роки XX ст. досягнув свого апогею, і тільки з початком революції 1905 р. царизм змушений був припинити наступ реакції.
* До Австрійської імперії після розпаду Королівства Польського відійшли західні землі в складі Буковини, Галичини, Бессарабії з територією близько 72 000 км2. Разом з етнічними землями, загарбаними Російською імперією, українські землі становили 690 000 км2.
Суттєво відрізнялося політичне становище Наддністрянської України в складі Австро-Угорської імперії де панувала конституційна монархія Габсбургів. Вона давала змогу українцям Буковини, Галичини та Закарпаття відносно вільно розвивати своє політичне, економічне та культурне життя.
2. Розвиток промисловостi та сiльского господарства укр. Земель у складi рос. Имперii на початку 20 ст
Завдяки своєму географічному положенню та природним багатствам на початку століття Україна була одним із найбільш розвинених у промисловому відношенні регіонів. Тут склалися такі великі промислові центри, як Донецький вугільно-металургійний, Криворізький залізорудний і Нікопольський марганцевий басейни та Південно-Західний цукробуряковий район. Промисловий розвиток України в цей період визначався зростанням великого капіталу, який все глибше проникав у всі галузі економіки. Це основні сировинні галузі, що визначали економічне становище України.
За своїм економічним потенціалом Україна посідала друге місце в промисловому виробництві Російської імперії. Саме тут було сконцентровано понад 20 відсотків промислових підприємств імперії, які виробляли більш як 20 відсотків промислової продукції. Її вартість становила близько 15 відсотків загальної вартості всієї продукції Росії.
В єдиному економічному просторі України водночас з промисловим розвитком спостерігалися зрушення в сільськогосподарському виробництві. Однак економічні процеси характеризувалися певними особливостями, специфікою форм і методів господарської діяльності.
У сільському господарстві України відбувалася боротьба нових форм капіталістичного господарювання із феодалізмом, який, незважаючи на реформу 1861 р., чинив опір і не здавав своїх панівних позицій.
Загалом розвиток капіталізму в сільському господарстві пореформеної України в складі Російської імперії відбувався двома шляхами, відомими під назвами пруського й американського. Пруський передбачав повільне пристосування поміщицьких господарств до праці вільнонайманих робітників зі збереженням їхньої напівкріпосницької залежності. Селяни ж, щоб поліпшити своє життя, прагнули повністю позбутися кріпосницьких пут і запровадити фермерські господарства, на основі яких розвивалося сільське господарство у Північній Америці. Отже, в Україні перебудовані на капіталістичний лад поміщицькі латифундії (найбільше їх було на Правобережжі) і новостворені селянські фермерські господарства (переважно на Півдні) здебільшого й виробляли ту сільськогосподарську продукцію, яка вивозилася за кордон.