45. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення.

су'єктивна сторона, під якою необхідно розуміти психічну діяльність особи, пов'язану із вчиненням ним суспільне шкідливого діяння. Суб'єктивна сторона - це внутрішній бік проступку, це психічні процеси, які відбуваються в свідомості суб'єкта, що характеризують його волю, викривають думки, наміри. Суб'єктивна сторона включає з себе:

- вину (основна ознака);

- мету вчинення проступку;

- мотив.

Вина, як основна ознака і обов'язкова ознака суб'єктивної сторони, виражається у психічному ставленні особи до вчиненого проступку і його наслідків. Виявляється вина у формі умислу та необережності.

Умисел - це необхідне для притягнення до адміністративної відповідальності відношення пізнавальної спроможності й волі суб'єкта до діяння, яке ним здійснюється. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).

Поняття необережної форми вини розкривається в ст.11 КУпАП. Вчиненим з необережності правопорушення визнається тоді, коли особа передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.

До факультативних ознак суб'єктивної сторони належать мотив і мета вчинення проступку. Якщо в диспозиціях деяких норм мета проступку (або її відсутність) знайшла своє закріплення (наприклад, у ст.ст. 44, 160², 176 КУпАП), то мотив на кваліфікацію цих проступків не впливає, оскільки в них не згадується. Під мотивом проступку розуміють ті внутрішні спонукання, які впливають на його волю, якими керується суб'єкт проступку при його вчиненні. В адміністративно-правовій літературі до таких спонукань частіш за все відносять корисливість, жадобу, помсту, хуліганські спонукання, кар'єризм тощо. При цьому мотив не слід плутати з метою, як певним результатом, до якого прагне правопорушник. Вона відображає уявну модель майбутнього, якої хотів би досягти суб'єкт проступку, діючи певним чином. Мотив і мета невіддільні від вольової поведінки, вони допомагають розкрити її психологічну природу. Якщо метою виступає нажива, то мотивом протиправних дій є особиста корисливість або жадоба.

46. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі охорони праці та здоров’я населення.

Поняття, загальну характеристику правопорушень проти здоров'я населення

До адміністративним правопорушень проти здоров'я населення відповідність до главою 16 КоАП ставляться:

- посів чи вирощування заборонених до обробленню рослин, містять наркотичні речовини (ст. 16.1);

- приховування джерела зараження венеричної хворобою або відхилення від обстеження (ст. 16.2);

- порушення вимог режиму радіаційній безпеці в місцевостях, які піддалися радіоактивному забрудненню (ст. 16.3); порушення правил радіаційного контролю (ст. 16.4);

- - застосування радіаційного устаткування, яка пройшла контролю технічних характеристик або що у несправному технічний стан, в діагностичних або лікувальних цілях (ст. 16.5); порушення правив і норм радіаційній безпеці (ст. 16.6);

- - випуск або реалізація неякісної продукції (ст. 16.7); порушення санітарним нормам, правив і гігієнічних нормативів (ст. 16.8);

- вивезення з пунктів пропуску Державну кордон Республіки Білорусь у матеріалів, не минулих карантинну перевірку і обробку (ст. 16.9).

Родовим об'єктом аналізованих правопорушень є сукупність близьких між собою громадських відносин, створюють сприятливі умови у сфері охорони здоров'я населення.

З об'єктивної боку частина правопорушень цієї групи відбувається шляхом дії (ст. 16.1 та інших.), окремі - шляхом бездіяльності (ст. 16.2 та інших.) чи як дії, і бездіяльності (ст. 16.4 та інших.).

Більшість правопорушень аналізованої групи ставляться до правопорушень з формальним складом, частина - з матеріальним складом (ст. 16.6).

У одних складах як обов'язкове ознаки названо місце проведення протиправних дій (год. 2 ст. 16.3), за іншими вчинення аналогічного правопорушення повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення (год. 3 ст. 16.3).

Суб'єкти адміністративних митних правопорушень - особи, досягли 16-річного віку, тверезо мислячі, індивідуальні підприємці, посадові особи.

Що стосується скоєння діяння, передбаченого ст. 16.4 «Порушення правил радіаційного контролю», 16.7 «Випуск або реалізація неякісної продукції» повторно впродовж року після накладення заходів адміністративного стягнення настає кримінальної відповідальності по ст. 326 і год. 1 ст. 337 КК відповідно.

 гл. 5 КпАП "Адміністративні правопорушення в галузі охорони праці і здоров'я населення" визначено перелік правопорушень, які мають за об'єкт посягання не тільки правовідносини,

окреслені назвою глави, а й перелік складу порушення законодавства про працю, які можна вважати лише дотичними до такого родового об'єкта посягання, як встановлений порядок охорони праці. До власне правопорушень у галузі охорони праці належить ч. 2 ст. 41: порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. То ж логічно було б дати ширше визначення гл. 5, додавши "порушення трудових прав", оскільки сама тільки бланкетна диспозиція ч. 1 ст. 41 спрямовує до всього законодавства про працю загалом. Статті 42-46 гл. 5 присвячено охороні здоров'я населення.

Суб'єкт правопорушення - загальний (громадяни та посадові особи) або спеціальний: посадові особи (ст. 41, 41-1, 41-2, 41-3, 46-2), хворі (ст. 44-1, 46). Суб'єктивна сторона правопорушень, об'єднаних у главу 5 КпАП, характеризується як умислом, так і необережністю, за винятком складів правопорушень, які можуть бути тільки умисними: ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди (ст. 41-1); порушення чи невиконання колективного договору (ст. 41-2); заготівля, переробка або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції (ст. 42-2); незаконні виробництво, придбання, зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів або психотропних речовин без мети збуту в невеликих розмірах (ст. 44); ухилення від медичного огляду чи медичного обстеження (ст. 44-1); ухилення від обстеження і профілактичного лікування осіб, хворих на венеричне захворювання (ст. 45); умисне приховування джерела зараження венеричною хворобою (ст. 46); порушення вимог режиму радіаційної безпеки в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення (ст. 46-1).

Порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці

Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони права громадян на працю, на оплату праці, на охорону праці та інших прав у трудовій сфері (див. Кодекс законів про працю України, Закони України "Про охорону праці", "Про оплату праці", "Про відпустки" тощо).

Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах:

1) порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата ЇХ не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодавства про працю;

2) порушення вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці. Обидва склади - формальні.

3. Суб'єкт адміністративного проступку - посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують найману працю (ч. 1 і 2 цієї статті); працівники (тільки ч.2 цієї статті).

4. Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини як у формі умислу, так й у формі необережності.

Інші правопорушення у цій сфері:

Стаття 41/1. Ухилення від участі в переговорах щодо укладення, зміни або доповнення колективного договору, угоди

Статтею 18 Закону України "Про колективні договори і угоди" встановлено, що на осіб, які представляють власника або уповноважений ним орган чи профспілки або інші уповноважені трудовим колективом органи і з вини яких порушено чи не виконано зобов'язання щодо колективного договору, угоди, накладається штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, і вони також несуть дисциплінарну відповідальність аж до звільнення з посади. Також у цій статті зазначається, що на вимогу профспілок, іншого уповноваженого трудовим колективом органу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний вжити заходів, передбачених законодавством, до керівника, з вини якого порушуються чи не виконуються зобов'язання щодо колективного договору, угоди.