33. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Під протиправністю проступку необхідна розуміти заборону дій, яка передбачена конкретною адміністративною нормою. Тобто проступок спрямований проти норм права, у нашому випадку проти норм, які врегульовуються адміністративною відповідальністю.

Винність означає, що адміністративним проступком може бути тільки дія, яка вчинена особою умисно або з необережності, в межах порушеної норми.

Адміністративна караність проступку, як його ознака полягає в тому, що за його вчинення особа повинна нести лише адміністративну відповідальність. Наслідком вчинення проступку повинна бути негативна реакція з боку державних органів у вигляді застосування до винної особи стягнення, передбаченого адміністративним законодавством. Необхідно зауважити, що з цього правила існують деякі винятки. Наприклад, якщо встановлені правила порушила особа, на яку поширюється дія дисциплінарних статутів (військовослужбовець, працівник органів внутрішніх справ), або неповнолітній віком від 16 до 18 років, до них застосовується не адміністративне стягнення, а інші заходи впливу. Тобто в цих випадках адміністративна караність проступку відсутня, хоча він і не перестає бути адміністративним.

Суспільна шкідливість (небезпечність, антигромадська спрямованість) як ознака означає, що адміністративний проступок завдає або створює загрозу заподіяння певної шкоди об'єктам адміністративно-правової охорони.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка Його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

34. Характеристика юридичних складів адміністративних правопорушень на транспорті

Об'єкт транс­порт­них пра­во­по­ру­шень - це суспільні відноси­ни у сфері без­пе­ки руху та екс­плу­а­тації транс­пор­ту, своєчас­но­го і га­ран­то­ва­но­го переміщення па­са­жирів, ван­тажів і ба­га­жу. Слід за­значити, що без­пе­ка руху транс­пор­ту тісно пов'язана з громадсь­кою без­пе­кою (по­винні за­без­пе­чу­ва­ти­ся охо­ро­на життя і здо­ров'я людей, матеріаль­них цінно­стей, нав­ко­лиш­ньо­го се­ре­до­ви­ща, беза­варійна ро­бо­та транс­пор­ту).

По­ру­шен­ня пра­вил без­пе­ки руху та екс­плу­а­тації транс­пор­ту мо­жуть при­зве­сти до заподіяння шкоди здо­ров'ю та життю люди­ни або гос­по­дарсь­ким інте­ре­сам. Наслідки цих пра­во­по­ру­шень - аварії, ка­та­стро­фи, нещасні ви­пад­ки з лю­дь­ми, за­бруд­нен­ня навко­лишнього се­ре­до­ви­ща, по­ру­шен­ня графіків руху транс­порт­них за­собів та дез­ор­ганізація ро­бо­ти транс­порт­них підприємств, що у свою чергу завдає знач­них матеріаль­них збитків еко­номіці регіонів та країни в цілому.

Об'єктив­на сто­ро­на - це про­ти­прав­на поведінка (дії чи без­діяльність) суб'єкта пра­во­по­ру­шен­ня; на­стан­ня шкідли­вих наслідків. При цьому по­ви­нен існу­ва­ти при­чин­ний зв'язок між пра­во­по­ру­шен­ням і на­стан­ням шкідли­вих наслідків. Кваліфікуючі озна­ки об'єктив­ної сто­ро­ни - це по­вторність скоєння правопору­шення або за по­пе­ред­ньою змо­вою групою осіб; на­стан­ня нещас­них ви­падків з лю­дь­ми або інших тяж­ких наслідків; ство­рен­ня за­грози для життя або здо­ров'я людей; ство­рен­ня аварійної си­ту­ації або пош­код­жен­ня транс­порт­них засобів, ван­тажів, шляхів, шляхо­вих та інших спо­руд чи іншого майна.

Суб'єктами пра­во­по­ру­шень на транс­порті є пра­воз­датні й дієздатні фізичні особи, а також по­са­дові особи, а суб'єктами цивільно-​пра­во­вих і гос­по­дарсь­ко-​пра­во­вих по­ру­шень - юри­дичні особи. У ви­пад­ках, прямо пе­ред­ба­че­них за­ко­но­дав­ством, юри­дичні особи мо­жуть бути суб'єктами адміністра­тив­них пра­во­по­ру­шень.

Суб'єктив­на сто­ро­на пра­во­по­ру­шень на транс­порті - це пев­ний вияв зовнішньо­го про­ти­прав­но­го діяння, в якому відобра­жається мотив, мета та во­ле­ви­яв­лен­ня особи. Суб'єктив­на сто­ро­на скла­ду пра­во­по­ру­шень - це внутрішні про­це­си, які відбу­ва­ють­ся у психіці особи під час скоєння пра­во­по­ру­шен­ня, ха­рак­тер­ни­ми сто­ро­на­ми якої є вина (умис­на або необе­реж­на).

Пра­во­по­ру­шен­ня на транс­порті поділяють на зло­чи­ни та про­ступки. Про­ступ­ки кла­сифіку­ють­ся як адміністра­тивні, цивільно-​пра­вові, гос­по­дарсь­ко-​пра­вові та дис­циплінарні.

За­зна­че­ний вище склад транс­порт­них пра­во­по­ру­шень та харак­теристика його скла­до­вих стосується в ос­нов­но­му криміналь­них зло­чинів і адміністра­тив­них про­ступків на транс­порті.

Зло­чи­ни відрізня­ють­ся від інших пра­во­по­ру­шень рівнем суспільної небез­пе­ки, який визна­чається ха­рак­те­ром по­ру­шень суспільних відно­син, розміром заподіяної шкоди, спо­со­бом скоєння пра­во­по­ру­шен­ня, ха­рак­те­ри­сти­кою суб'єкта, особливос­тями суб'єктив­ної сто­ро­ни. У ба­гатьох ви­пад­ках скла­ди зло­чинів та адміністра­тив­них про­ступків за об'єктом по­ся­ган­ня мають бага­то схо­жих ознак. Пра­во­по­ру­шен­ня од­но­го й того са­мо­го виду у сфері транс­порт­ної діяль­ності в од­но­му ви­пад­ку може бути злочи­ном, а в іншому - адміністра­тив­ним про­ступ­ком (якщо це не спри­чи­ни­ло тяж­ких наслідків).