29. Спільні та відмінні ознаки крайньої необхідності та необхідної оборони.

Стан крайньої необхідності (ст. 18 КУпАП) - це вчинення дій з ознаками адміністративного проступку для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Стан необхідної оборони (ст. 19 КУпАП) - це вчинення дій з ознаками адміністративного проступку при захисті державного або громадського порядку, власності, прав і свобод громадян, установленого порядку управління від протиправного посягання шляхом заподіяння посягаючому шкоди, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Перевищенням меж необхідної оборони закон визнає явну невідповідність захисту характерові і суспільній шкідливості посягання.

30. Множинність адміністративних правопорушень: ознаки, критерії класифікація.

Множинність адміністративної провини - це виконання однією особою декількох складів, що не втратили юридичного значення на день рішення питання про відповідальність винного. Першою ознакою множинності провини є наявність декількох самостійних складів правопорушень. Тут має значення не кількість дій, а кількість складів. Друга ознака множинності - всі протиправні діяння здійснюються однією особою, яка одночасна або різночасно виконує декілька самостійних складів порушень. Третя ознака полягає в тому, що кожен із створюючих її складів зберігає свою юридичну значущість на момент розгляду справи про декілька або про останній делікт. Іншими словами, якщо відсутні обставини, що перешкоджають притягуванню деліквента до відповідальності за декілька порушень відразу або за рецидив. Найістотніший критерій класифікації множинності адміністративної провини - здійснення нового порушення до або після притягування до відповідальності за попереднє порушення. Відповідно виділяються сукупність і рецидив.

Залежно від того здійснений новий адміністративний проступок до або після притягнення до адміністративної відповідальності виділяють два види множинності: сукупність і рецидив.

Під сукупністю розуміється вчинення однією особою кількох адміністративних проступків до притягнення його до відповідальності хоча б за один із них. Сукупність розрізняють двох видів: ідеальну і реальну сукупність.

Ідеальна сукупність - це одночасне виконання однією дією декількох складів правопорушень. Реальна сукупність являє собою систему складів, виконаних різними діями, а значить, різночасно, але дуже важливо враховувати той факт, що ні за один із вчинених адміністративних проступків особа не була притягнута до відповідальності, інакше, мова в даному випадку буде йти про рецидив, а не про сукупність адміністративних проступків.

У частині 1 ст. 36 КУпАП міститься правило, згідно з яким адміністративне стягнення накладається за кожен проступок окремо. Тобто встановлений принцип складання стягнень. Поглинання ж менш суворого стягнення більш суворим допускається як виняток ч. 2 ст. 36 КУпАП при дотриманні двох обов'язкових умов: 1) якщо справи розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою) і 2) такий розгляд справ відбувається одночасно. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Рецидив проступку - це вчинення нового адміністративного проступку протягом року після притягнення винного до відповідальності за попереднє порушення. Згідно ст. 39 КУпАП, якщо особа, піддана адміністративному стягненню, протягом року з дня закінчення виконання стягнення не вчинила нового адміністративного правопорушення, то ця особа вважається не зазнали адміністративному стягненню. При рецидиві особа несе відповідальність тільки за нове правопорушення, так як за старе вже воно понесло відповідну адміністративну відповідальність. Про рецидиві адміністративного проступку як про кваліфікуючі ознаки, що встановлює більш сувору відповідальність (наприклад, ч. 2 ст. 138, ч. 2 ст. 145, ч. 2 ст. 146 КУпАП), а також, як про обставину, що обтяжує адміністративну відповідальність ( п. 2 ст.35 КУпАП), вже йшлося в попередніх параграфах навчального посібника.