Питання з курсу “Адміністративна відповідальність”

1. Переконання як метод державного управління: поняття, мета, елементи, форми. 2. Особливість адміністративних стягнень як виду заходів адміністративного примусу. 3. Правовий примус: поняття, ознаки. 4. Попередження як вид адміністративного стягнення, підстави його застосування та порядок фіксації. 5. Адміністративний примус: поняття, ознаки. 6. Штраф як вид адміністративного стягнення, порядок його обчислення. 7. Класифікація заходів адміністративного примусу. 8. Оплатне вилучення предмета як вид адміністративного стягнення. 9. Адміністративно-попереджувальні заходи. 10. Конфіскація предмета як вид адміністративного стягнення та порядок його застосування в сучасних умовах. 11. Поняття та система адміністративного припинення. 12. Позбавлення спеціального права як вид адміністративного стягнення. 13. Адміністративне затримання: поняття, підстави, порядок застосування. 14. Характеристика виправних робіт як виду адміністративного стягнення. 15. Характеристика відновлюваних заходів. 16. Адміністративний арешт: поняття, порядок призначення, підстави застосування. 17. Адміністративна відповідальність: поняття, ознаки, функції. 18. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх. 19. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів відповідальності. 20. Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців і працівників міліції. 21. Підстави адміністративної відповідальності. 22. Особливості адміністративної відповідальності іноземних громадян. 23. Характеристика законодавства про адміністративну відповідальність. 24. Адміністративно-юридичні повноваження суду. 25. Проблеми реформування адміністративного законодавства на сучасному етапі. 26. Обставини, що пом’якшують адміністративну відповідальність. 27. Характеристика обставин, що виключають адміністративну відповідальність. 28. Обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність. 29. Спільні та відмінні ознаки крайньої необхідності та необхідної оборони. 30. Множинність адміністративних правопорушень: ознаки, критерії класифікація. 31. Альтернативи адміністративної відповідальності. 32. Система адміністративних правопорушень. 33. Адміністративне правопорушення: поняття, ознаки. 34. Характеристика юридичних складів адміністративних правопорушень на транспорті. 35. Юридичний склад адміністративного правопорушення: поняття, елементи, ознаки 36. Система адміністративних правопорушень на транспорті. 37. Види складів адміністративних правопорушень. 38. Характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку. 39. Об’єкт як елемент складу адміністративного порушення. Види об’єктів. 40. Характеристика адміністративних правопорушень, що посягають на встановлений порядок управління. 41. Об’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення. 42. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі торгівлі, фінансів і підприємницької діяльності. 43. Суб’єкт адміністративного правопорушення та його ознаки. 44. Характеристика адміністративних правопорушень, пов’язаних з корупцією. 45. Суб’єктивна сторона як елемент складу адміністративного правопорушення. 46. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі охорони праці та здоров’я населення. 47. Відмежування адміністративних правопорушень від інших правопорушень. 48. Характеристика адміністративних правопорушень у галузі житлово-комунального господарства. 49. Адміністративне стягнення: поняття, мета, система. 50. Органи адміністративної юрисдикції. 51. Класифікація адміністративних стягнень. 52. Адміністративно-юрисдикційні повноваження адміністративних комісій. 53. Спеціальний та особливий суб’єкти адміністративного правопорушення. 54. Класифікація органів адміністративної юрисдикції. 55. Звільнення від адміністративної відповідальності. 56. Правила накладання адміністративних стягнень. 57. Догляд: види, умови та особливості застосування. 58. Адміністративна відповідальність за вчинення корупційних діянь. 59. Поняття та види адміністративно-правових методів. 60. Строки погашення накладеного адміністративного стягнення. 1. Переконання як метод державного управління: поняття, мета, елементи, форми.

Методи державного управління є досить різноманітними, оскіль­ки різноманітними є суб'єкти та об'єкти державного управління, а також суспільні відносини, що виникають у процесі діяльності органів виконавчої влади. Найпоширеніший метод - Переконання - метод державного управління, що полягає в застосуванні способів впливу на свідомість і поведінку людей і проявляється у використанні роз'яснювальни х і виховних заходів із метою дотримання вимог чинного законодавства .

Основними способами (формами) переконання є:

-роз'яснення завдань і функцій державного управління;

-виховання;

-навчання;

-агітація за підвищення рівня правової свідомості та правової культури громадян;

-пропаганда дотримання вимог чинного законодавства та пра­вомірної поведінки в цілому;

-обмін передовим досвідом.

Ідеологія державної політики повинна будуватися з урахуван­ням основної ролі саме переконання серед інших методів держав­ного управління. Досягнення соціально позитивних результатів повинно здійснюватися, насамперед, використанням указаного ме­тоду державного управління. Додержання встановлених правил поведінки повинно стати усвідомлюваною поведінкою для суб'єк­тів державного управління. Один із суттєвих результатів переко­нання як методу державного управління - створення громадської думки з конкретного питання державної політики, державного управління.

Основними формами переконання, що застосовуються у державному управлінні є: організація державних і громадських заходів, спрямованих на вирішення конкретних завдань (облік, контроль, прийняття необхідних документів, проведення семінарів, зборів, тощо); виховання (економічне, правове, моральне та ін.); особистий приклад; роз’яснення завдань державного управління (усне чи через засоби масової інформації); інструктаж осіб підпорядкованого апарату і громадськості з питань найбільш дійового виконання поставлених завдань; заохочення (моральне – подяка, нагородження почесним знаком, присвоєння почесного звання, матеріальне – грошові премії, путівки і т. ін.); критика роботи і поведінки окремих осіб; організація певних заходів тощо.

2. Особливість адміністративних стягнень як виду заходів адміністративного примусу.

Адміністративна відповідальність реалізується шляхом застосування до винних осіб адміністративних стягнень, тобто у своїй сукупності вони й складають систему заходів адміністративної відповідальності. Загальною особливістю адміністративних стягнень є їх виховний, репресивний, каральний та профілактичний характер. Вони застосовуються лише до винних у вчиненні адміністративних проступків осіб.

Адміністративні стягнення, як правило, полягають у позбавлені або обмеженні певних прав, благ. Цим досягається мета покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням. За вчинений проступок громадянин або позбавляється будь-якого суб'єктивного права, або обмежується його правосуб' єктність, або на нього покладаються спеціальні "штрафні" обов'язки. Тобто, можна дати наступне поняття  адміністративного стягнення - це заходи примусу, що застосовуються уповноваженими державними органами, як правило виконавчої влади, від імені держави до осіб, винних у скоєнні адміністративного правопорушення.

Стягнення за адміністративне правопорушення накладається в межах, встановлених нормативним актом, який передбачає відповідальність за вчинене правопорушення. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність (ст. 33 КпАП).

Особу порушника характеризують, перш за все, ознаки, властиві суб'єктові проступку (вік, стать, службовий, соціальний стан, протиправна поведінка в минулому), а також поведінка в трудовому колективі і в побуті, ставлення до сім'ї, колег по роботі, навчанню тощо. Всі ці обставини мають бути встановлені органом (посадовою особою), який розглядає справу, щоб мати повне уявлення про особу порушника.

При вчиненні однією особою 2 або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо (ч. 1 ст. 36 КпАП). Такий порядок застосування стягнень зумовлений тим, що справи про адміністративні правопорушення однієї і тієї самої особи вирішують частіше за все різні державні органи (посадові особи) в межах своїх повноважень. Наприклад, громадянин, перебуваючи в п'яному вигляді, що ображає людську гідність і суспільну мораль, порушив тишу в громадському місці. За перше правопорушення стягнення накладає начальник (заступник начальника) органу внутрішніх справ, а за друге - адміністративна комісія. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень (ч. 2 ст. 36 КпАП). Так, при одночасному розгляді справ про незаконну торговельну діяльність і злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі працівника міліції, вчинені однією особою, суддя районного (міського) суду може застосувати адміністративний арешт на строк до 15 діб з конфіскацією предметів незаконної торгівлі.

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - 2 місяців з дня його виявлення (ч. 1 ст. 38 КпАП). Таким чином, для більшості правопорушень точкою відліку строку давності притягнення до адміністративної відповідальності є день вчинення правопорушення. При цьому день вчинення правопорушення в 2-місячний строк не включається. Строк спливає о 24 годині останньої доби другого місяця. Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до КпАП чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніше 3 місяців з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніше 3 місяців з дня його виявлення (у разі вчинення корупційних діянь - 3 місяців з моменту виявлення, однак не пізніше 1 року з моменту вчинення). У разі відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше як через місяць з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття.

При триваючому правопорушенні початок перебігу строку давності визначається по-іншому. Точкою відліку тут є момент виявлення проступку. Це пояснюється характером триваючих правопорушень. Вони вчиняються більш-менш тривалий час, характеризуються безперервним здійсненням єдиного діяння. До них може бути віднесено, наприклад, ухилення від прибуття за викликом до прокуратури, зберігання алкогольних напоїв домашнього виготовлення, проживання без паспорта тощо.

Для визнання особи такою, що не була піддана адміністративному стягненню, не потрібно видання будь-якогоспеціального документа. Стягнення погашається автоматично після закінчення зазначеного строку і у випадках невчинення протягом цього строку нового адміністративного проступку. Якщо особа вчинить нове правопорушення до погашення стягнення за попереднє, перебіг строку переривається. Давність в цих випадках починається з моменту закінчення виконання адміністративного стягнення, призначеного за новий проступок.

Систему адміністративних стягнень закріплено в ст.24 КУпАП, в якій їх перераховано з врахуванням зростання суворості:

- попередження (ст.26 КУпАП);

- штраф (ст.27 КУпАП);

- оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом правопорушення (ст.28 КУпАП);

- конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення (ст.29 КУпАП);

- позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (ст.30 КУпАП);

- громадські роботи (ст.31-1 КУпАП)

- виправні роботи (ст.31 КУпАП);

- адміністративний арешт (ст.32 КУпАП).