75.Економічне районування регіональних ринків та їх типізація

Регіональний ринок – це територіальна організація сфери обігу, де відбувається узгодження інтересів виробників і споживачів.

У межах системного вивчення регіональних ринків отримали розповсюдження два підходи: системно-структурний та системно-динамічний. Перший підхід передбачає аналіз товарних, фінансових і інформаційних потоків в регіональній економіці на базі даних про взаємодію суб’єктів регіональних ринків – підприємств сфери виробництва, торгівлі, фінансово-кредитної сфери, домашніх господарств, регіональних органів управління тощо. Другий підхід передбачає вивчення взаємодії регіональних ринків товарів споживчого та виробничого призначення, ринку нерухомості, фінансового ринку, ринку праці на базі аналізу процесу кругообігу матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, що здійснюється через взаємодію суб’єктів регіональних ринків.

У дослідженні системи регіональних ринків виділяють чотири підсистеми: 1)ринок ресурсів; 2)ринок кінцевих товарів; 3)ринок проміжних товарів; 4)фінансовий ринок. Регіональні ринки можна згрупувати за такими ознаками: 1) територіальний масштаб, або ареал: локальні (на рівні міста, району); регіональні (обласні); зональні (міжрегіональні); 2)місце товарів і послуг у регіональному відтворювальному процесі: споживчі ринки; ринок засобів виробництва; ринок капіталу і цінних паперів; ринок праці; ринки нематеріальних послуг та ін.; 3) споживчі властивості товарів: ринки одягу; ринки взуття; ринки тканини; ринки цукру тощо.

Узагальнюючи різноманітні підходи до класифікації регіональних ринків, можна виділити наступні ринки: споживчий ринок, ринок засобів виробництва, ринок нерухомості, фінансовий ринок, ринок інформації, ринок праці. Більш детально розглянемо найважливіші з регіональних ринків продукції.

Ринок засобів виробництва являє територіальну організацію сфери обігу, яка забезпечує процес виробництва засобами та предметами праці. Даний ринок слід розглядати як відкриту систему зв’язків, ресурси цього ринку формуються переважно за рахунок міжрегіональних економічних зв’язків.

Регіональний ринок засобів виробництва залежить від спеціалізації даного регіону і характеризується такими ознаками: реалізація основної маси однорідної продукції визначеного виду та якості; власна специфічна інфраструктура; різноманітні засоби регулювання ринку (по обсягам продажу окремим виробникам, цінам, районам збуту); специфічні засоби сертифікації товарів; форми післяпродажного обслуговування. Ці ознаки пояснюють наявність в різних регіонах як універсальних, так і вузькоспеціалізованих ринків.

До основних груп товарних ринків засобів виробництва відносять ринки нафти, газу, вугля, тепло- та електроенергії, металів і металопродукції, машинобудівельної продукції, лісу та лісоматеріалів, стройматеріалів.

Ринок нерухомості являє систему економічних відносин суб’єктів регіональної економіки, що забезпечують перерозподіл землі, виробничих та невиробничих споруд та інших об’єктів нерухомості між власниками. У відповідності з функціональним призначенням об’єктів регіональний ринок нерухомості можна поділити на ринок землі та земельних ділянок, ринок житла, нежилих приміщень.

Новим явищем в економічних відносинах є ринок житла та нежилих приміщень. Він передбачає продаж квартир; розширення індивідуального житлового будівництва; створення спеціальних контор з продажу житла і нежилих приміщень і банків, які видають позики під житлове будівництво; продаж земельних ділянок; створення малих підприємств, що надають послуги по експлуатації санітарно-технічного устаткування, монтажу систем індивідуального енерго- і теплопостачання тощо. Місткість даного ринку визначається наявністю основних фондів житла і нежилих приміщень та їх структурою.

Споживчий ринок являє територіальну організацію сфери обігу, яка забезпечує на основі розвинених товарно-грошових відносин задовольняння потреб населення з мінімальними витратами обігу. Регіональний споживчий ринок включає три сегменти: ринок продовольчих товарів, ринок непродовольчих товарів, ринок споживчих послуг. Регіональний ринок споживчих товарів характеризується: наявністю промислового і сільськогосподарського виробництва з обсягом товарної продукції, достатнім для формування внутрішньо- та міжрегіональних балансів товарів народного споживання; наявністю в регіоні економічно вигідних міжрегіональних та внутрішньорегіональних зв’язків у забезпеченні населення товарами широкого вжитку; значною місткістю ринку споживчих товарів, який безпосередньо залежить від платоспроможного попиту населення та рівня розвитку не- виробничої сфери регіону.

Регіональний ринок послуг характеризується високим ступенем локалізації, оскільки більшість різних видів послуг стабільно "прив’язана" до території. Для прогнозування місткості ринку побутових послуг необхідно групувати їх за видами: послуги з ремонту предметів, послуги з виготовлення предметів тощо. Збалансованість регіонального ринку товарів і послуг забезпечується дією закону попиту і пропозиції, динамічна відповідність яких досягається продуманою системою державного регулювання і маркетингу. Розрізняють наступні концепції та підходи маркетингу, які по-різному трактують сутність регіонального споживчого ринку, закономірності його функціонування, фактори розвитку.

Так, теорія поведінки споживачів головну увагу приділяє формуванню попиту під впливом соціальних, економічних, психологічних факторів на основі вивчення механізмів прийняття покупцями рішень про покупку товарів. При цьому акцентується вплив регіональних факторів та особливості поведінки споживачів регіонального ринку.

У рамках концепції геомаркетингу регіональний споживчий ринок розглядається з позиції визначення розмірів ринкових зон та просторових характеристик попиту і пропозиції споживчих товарів і послуг. Автори даної концепції до головних проблем розвитку регіонального споживчого ринку відносять територіальну організацію роздрібної торгової системи.

33