59. Економічний потенціал західно-поліського регіону

Економічний потенціал — це сукупність наявних та придатних до мобілізації основних джерел, засобів регіону, елементів потенціалу цілісної економічної системи, що використовуються і можуть бути використані для економічного зростання й соціально-економічного прогресу. Структура економічного потенціалу: Природний потенціал , Трудовий потенціал, Науковий потенціал, Технічний потенціал,Технологічний потенціал, Інформаційний потенціал та ін.

До Північно-Західного економічного району входять дві області (Волинська й Рівненська) загальною площею 40,3 тис. км²; чисельністю жителів 2,2 млн. осіб.

Основною проблемою району є відносно низький порівняно з іншими регіонами рівень соціально-економічного розвитку . Дуже мало промислових підприємств працює в малих містах і селищах. Особливо гостро в них постають проблеми зайнятості, благоустрою тощо.

Провідними міжгалузевими комплексами в економічному районі є паливно-енергетичний, машинобудівний, хіміко-індустріальний, будівельний, лісовиробничий, агропромисловий, легкої промисловості, транспортний та рекреаційний. Паливно-енергетичний комплекс базується на видобутку палива (вугілля, торф) та виробництві електроенергії на Рівненській атомній електростанції. І дані комплекси в регіоні є досить слабо розвиненими, адже в регіон вкладається дуже мало інвестицій, а різноманітні програми по підвищенню соціально-економічного розвитку даного регіону є моло ефективними.

Економічний потенціал даного регіону є досить низьким, адже він є одним з найнижчих за рівнем соціально-економічного розвитку країни.

60.ТИПІЗАЦІЯ РЕГІОНІВ УКРАЇНИ ЗА РІВНЕМ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ АКТИВНОСТІ.

61. ЕТНОГЕНЕЗ, ПАСІОНАРНЕ І ЕТНІЧНЕ ПОЛЕ.

Етногенез – це процес утворення етнічної спільності, походження народів на базі різних етнічних компонентів.

тногенез включає як початкові етапи виникнення якого-небудь народу, так і подальше формування його етнографічних, лінгвістичних і антропологічних особливостей.

Історично розрізняють два типи етногенезу. Перший відноситься до етнічної історії домодерного суспільства і завершується утворенням народностей (переважно уфеодальну добу). У етногенетичних процесах другого типу при додаванні сучасних етнічних спільнот (наприклад, сучасних народів Америки) вирішальну роль відігравали представники вже сформованих народів і процеси акультурації. Етногенез характеризується взаємозв'язком двох видів етногенетичних процесів, консолідацією автохтонних (родинних і неспоріднених) етнічних компонентів і залученням до процесу етногенезу переселенців (мігрантів).

Пасіонарність - характерологічна домінанта, непереборне внутрішнє прагнення (усвідомлене або, частіше, неусвідомлене) до діяльності, спрямоване на реалізацію якої-небудь мети (часто ілюзорної).

Пасіонарність виникає як нова ознака, тобто при зміні генотипу. Це явище добре відомо й називається мутацією. Усувається пасіонарність природним добором як будь-яка ознака, що заважає самозбереженню. Це дозволяє зіставити процес етногенезу з явищем сукцесії, коли після якої-небудь катастрофи, наприклад, лісової пожежі, відбувається поступове відновлення колишньої рослинності через ряд проміжних форм. Так і тут.

Етногенез можна зрозуміти як безліч процесів етногенезів у тих або інших регіонах. Ритмічності в описаному феномені немає. Це вказує, що тут спостерігається не явище саморозвитку, а вплив екзогенних факторів, свого роду поштовхів, після яких інерція поступово загасає. Для спонтанного суспільного розвитку по спіралі етносфера й етногенез є фоном. Причину ж, що викликає утворення етносів, можна виявити, тільки проаналізувавши історію людства в етнічному аспекті.