Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Орбітальний рух Землі та його географічні наслі...docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
221.1 Кб
Скачать
  1. Головні тектонічні структури літосфери.

Літосфера — це зовнішня тверда оболонка Землі, що охоплює всю земну кору й частину верхньої мантії; вона складається з осадових, вивержених і метаморфічних порід.

Тектонічні структури – це великі ділянки  земної кори, що обмежені глибинними розломами.

Найбільшими тектонічними структурами є платформи і рухомі пояси. Платформа – це відносно стійка ділянка земної кори з досить плоскою поверхнею, що лежить на місці зруйнованих складчастих споруд. Вона має двошарову будову: знизу залягає кристалічний фундамент, складений давніми твердими породами, над ним – осадовий чохол, утворений молодшими відкладами. На платформі виділяють щити і плити. Щит є припіднятою аж до земної поверхні ділянкою кристалічного фундаменту платформи. осадовий чохол на ньому є малопотужним і не суцільним. Плита – це ділянка платформи, де фундамент занурений на глибину і всюди перекритий осадовим чохлом.

Рухомий пояс – це видовжена ділянка земної кори, в межах якої тривалий час відбувалися давні й продовжуються сучасні рухи земної кори. У рухомому поясі розрізняють складчасті споруди, крайові (передгірні) прогини.

  1. Водяна пара в атмосфері.

У повітрі завжди є водяна пара. Водяна пара — це безбарвний невидимий газ. Хмари складаються з дрібнісіньких краплинок води і є результатом переходу водяної пари з газоподібного стану в рідкий — у воду. Такий перехід газу в рідину називається конденсацією, а зворотний перехід рідкої води у водяну пару має назву випаровування. Конденсація і випаровування тісно зв'язані зі змінами температури повітря.

Певний об'єм простору — порожнього чи наповненого повітря, може вмістити в себе тільки відповідну кількість водяної пари. Тому випаровування буде тривати лише доти, поки водяна пара досягне стану насиченості, тобто такого стану, коли цей простір уже не спроможний увібрати більше вологи.

  Виявляється, що кількість водяної пари, яка потрібна для того, щоб «наситити» нею простір, не завжди однакова, — вона змінюється залежно від зміни температури повітря. Чим вища температура, тим більше потрібно водяної пари, аби наситити даний простір.

  При температурі нижче 0 °С вода в атмосфері може перебувати не в двох, а в трьох станах - газоподібному (водяна пара), рідкому (вода) і твердому (лід). Рідкі краплі можуть плавати в повітрі навіть при від'ємній температурі, тобто нижче 0°С, все-таки не замерзаючи; у цьому випадку вода перебуватиме в переохолодженому стані, хоч, як правило, вона починає замерзати вже при 0 °С. При морозі конденсація дуже ускладнюється в зв'язку зі здатністю льоду притягувати до себе вологу.

  При температурі 10 °С морозу 1 м3 повітря, коли немає поблизу льоду, може містити до 2,35 г водяної пари. Якщо ж у цей об'єм повітря внести кусок льоду, то на його поверхні починає утворюватися білий сніговий наліт і кількість водяної пари в повітрі зменшиться до 2,19 г. Отже, при морозі місткість простору для водяної пари залежить не тільки від температури, а й від того, чи стикається це повітря з льодом чи ні. В присутності льоду ця місткість зменшується, і повітря насичується меншою кількістю водяної пари.