Промисловість

Завдяки багатству мінеральних ресурсів країни регіону мають розвинуту гірничодобувну промисловість. Наприкінці XX ст. набула розвитку обробна промисловість, особливо важка.

Гірничовидобувна промисловість. Провідною є нафтогазова промисловість. припадає на Лівію та Алжир. Північна Африка забезпечує понад 1/4 світового видобутку фосфоритів, здебільшого за рахунок Марокко. Розвинутим є видобуток свинцево-цинкових та залізних руд (Алжир, Мавританія), сировини для цементної промисловості.

Обробна промисловість представлена переробкою сировини на експорт, текстильною, взуттєвою, харчовою, виробництвом мінеральних добрив, складальними і ремонтними підприємствами машинобудування. Найбільші промислові центри розташовані вздовж узбережжя — Каїр, Александрія, Алжир, Туніс тощо.

Енергетика. Електроенергія виробляється здебільшого на невеликих теплових станціях. Потужні ГЕС діють у Єгипті, середні — у Марокко й Судані

Хімічна промисловість. Представлена нафтохімією в Єгипті, Лівії та Алжирі. Виробляє також барвники, добрива. Марокко має виробництва фосфорної й сульфатної кислот, суперфосфату.

Легка промисловість. Спеціалізується на виробництві вовняних та шовкових тканин, килимів, в Єгипті — особливо бавовняних тканин.

Харчова промисловість. Підприємства (виноробні, плодоовочеконсервні, борошномельно-круп'яні, цукрові, молочні, тютюнові, з виробництва оливкової олії) розміщені майже в усіх містах півночі регіону. Марокко є найкрупнішим у світі виробником сардинових консервів, які переважно експортує. Широко розвинуте кустарно-ремісниче виробництво. Обробка металу, каміння, ткацтво, виготовлення ювелірних виробів (які завжди високо цінувалися на зовнішніх ринках) зародилися тут багато століть тому.

Сучасний промисловий розвиток спрямований на подолання однобічної спеціалізації (наприклад, нафтової — в Лівії, фосфатної — в Марокко), модернізацію промислової інфраструктури, розширення виробництва споживчих товарів.

Сільське господарство

У сільському господарстві провідним є землеробство, яке залежить від штучного зрошення.

Рослинництво. Природні умови сприятливі для нього тільки у приморській смузі, де землеробство має субтропічний характер. Більшість посівних площ зайнято зерновими культурами: тверда та м'яка пшениця, кукурудза, ячмінь, рис, сорго й просо. Вирощують також бобові та цукрову тростину.

Високорентабельним є овочівництво (помідори, цибуля, картопля, огірки, артишоки тощо), вирощування берсиму (єгипетська конюшина), прянощів, олив (долина Нілу в Єгипті й Судані, а також Туніс і Марокко). Серед плодових культур переважають цитрусові (апельсини, мандарини, лимони) швидкостиглих місцевих сортів, що мають порівняно високі смакові якості, а також банани, інжир, виноград тощо.

Однією з провідних сільськогосподарських культур східних територій регіону є бавовник (вирощують цінні довговолокнисті його сорти). За виробництвом бавовни Єгипет посідає 1-ше місце в Африці (0,5 млн т), а за зборами високоякісної довговолокнистих сортів — 1-ше місце у світі. Мавританія й Судан спеціалізуються на вирощуванні арахісу.

Тваринництво. Будучи однією з традиційних галузей, характеризується низькою продуктивністю, спричиненою слабкою кормовою базою. Тваринництво є екстенсивним і спеціалізується переважно на розведенні овець кіз великої рогатої худоби, віслюків, верблюдів. У більшості районів тваринництво є допоміжною галуззю, а в Лівійській пустелі та на Синайському півострові — основною (кочове та напівкочове). Також розвинуте бджільництво.

Рибальство. Прибережні води, особливо Атлантичного океану, багаті на рибу та ракоподібні, більшість яких належить до цінних промислових видів (сардини, тунці, макрелеві, креветки, лангусти, омари тощо). За розмірами улову (840 тис. т) Марокко посідає перше місце в Африці. Понад 4/5 улову становлять сардини, консерви з яких є важливим експортним товаром.