13. Біогеографічні особливості материка Австралія.

Рослинний покрив Австралії відображає як історичні особливості його формування, так і сучасні гідротермічні умови, у першу чергу ступінь зволоження території. Флора Австралії дуже багата, крім того, з 22 тисяч видів рослин 90% є ендемічними.

У Австралії зустрічаються більше 500 видів акації. Околиці материка (крім західних) зайняті вологими лісами - вічнозеленими тропічними на північному, евкаліптовими підтропічними на південному сході і південному заході. Зі збільшенням континентальності клімату вглиб материка вологі ліси змінюються тропічними і підтропічними сухими евкаліптовими лісами, рідколіссями і саванами. У сухих внутрішніх частинах Австралії розвинуті чагарникові і трав'янисті формації. Перевага чагарникових заростей – скребів – у напівпустелях і злакових у пустелях – специфічна особливість Австралії. Найбільше значення серед рослинних ресурсів Австралії мають природні пасовища в областях напівпустель і саван. Ліси товарного значення займають близько 2% площі материка. Велика частина їх складається з евкаліптів, що дають тверду деревину, яка не піддається гниттю, цінні олії і камедь.

Тваринний світ Австралії не менш різноманітний і унікальний. У великій кількості мешкають качконіс, єхидна, кенгуру, валлабі, кенгуровий щур, опосум, коала, вомбати, австралійські бандікути, сумчаста миша. На острові Тасманія мешкає рідкісний хижак — сумчастий диявол. Однією з типово австралійських тварин є дикий собака дінго. Широко представлені рептилії. У Австралії водиться близько 100 видів отруйних змій. У прибережних водах живе досить велика кількість небезпечних тварин — близько 70 видів акул, медуза австралійська (морська оса), морська змія, бородавчаста риба і блакитний восьминіг. Серед комах особливо примітні гігантські терміти. На континенті мешкає більше 700 видів птахів, серед яких страус ему, казуар, кукабарра, лірохвіст, папуги, какаду, чорні лебеді, тонкодзьобий буревісник і багато інших.

Природа створила в Австралії ніби величезний заповідник. Фауна материка вирізняється високим ендемізмом і глибокою давністю. Тут збереглися тварини, дуже близькі до тих, що населяли Землю в далекі часи. У палеозої і мезозої, коли Австралія мала сухопутні зв’язки з Південно-Східною Азією, тваринний світ її не був таким своєрідним. Відомо, наприклад, що в пермі і тріасі в Австралії жили представники рептилій північної півкулі. Сумчасті, нині типові тільки для Австралійської області, прийшли в Австралію задовго до початку четвертинного періоду. Відокремлення Австралії від Південно-Східної Азії, що відбулося в неогені – на початку четвертинного періоду, виключило можливість проникнення на материк вищих ссавців, у тому числі хижих, які знищили сумчастих в інших місцях земної кулі. Сумчастих ссавців в Австралії і на найближчих до неї островах близько 180 видів.

13. Особливості природи материка Антарктида.

Заполярне положення Антарктиди та її ізольованість від інших частин суходолу визначили неповторність і крайню суворість її природних умов.

Головною особливістю Антарктиди є льодовиковий покрив, що існує мільйони років, то зменшуючись, то збільшуючись у розмірах. Материковий лід укриває як поверхню Антарктиди, так і частково поверхню океану, утворюючи шельфові льодовики. Потужність крижаного покриву — 4000—4776 м. Його загальний обсяг складає 90 % усього сучасного зледеніння Землі. Лід постійно рухається від центра до країв зі швидкістю 1 м на рік. При цьому краї льоду розтріскуються, і від нього відколюються айсберги. Лише 0,3 % поверхні Антарктиди не вкрито льодом.

Східна частина материка лежить на давній Антарктичній платформі з відносно рівною поверхнею, а західна має гірський рельєф і є продовженням Анд Південної Америки. Найвища точка материка розташована в гірському масиві Вінсон і має висоту 5140 м. У західній частині є діючі вулкани Еребус (3794 м), Терор та ін. Середня висота материка над рівнем моря (разом із льодом) 2040 м. Крижаний покрив Антарктиди давить на земну кору, і вона прогнулася під його масою (місцями навіть опустилася нижче рівня моря). На материку є поклади руд чорних і кольо­рових металів, кам’яного вугілля, алмазів.

Клімат Антарктиди дуже холодний. На материку зареєстровані найнижчі температури на Землі (взимку — майже до –90 °С). Головними причинами цього є: географічне положення материка, його потужний крижаний покрив (постійне джерело холоду, яке до того ж відбиває сонячні промені), довга полярна ніч, велика висота материка над рівнем моря. 

Клімат Антарктиди надзвичайно суворий. У центральних районах Антарктиди протягом року існує стійкий полярний антициклон. У літньо-осінній період на окраїнах Антарктиди спостерігається циклонічна діяльність, яка інколи поширюється і на її внутрішню частину.

На радянській (тепер — російській) антарктичній станції «Восток» 21 липня 1983 року було зареєстровано найнижчу температуру повітря на Землі за всі роки метеорологічних спостережень: 89,2 градуси морозу. Район отримав назву Полюс холоду Землі.

Найвища у прибережній зоні −11,6 °C (станція Оаза). Температура —40° можлива протягом усього року.

Різкі температурні контрасти між переохолодженим материком і теплішими водами океанів зумовлюють часті й сильні вітри, які нерідко досягають ураганної сили (80—90 м/сек).

Річні суми опадів у прибережній смузі 500–600 мм, у внутрішніх районах 100–150 мм.

Повітря над Антарктидою холодне, важке і сухе, тому в центрі формується область високого атмосферного тиску. По окраїнах сусідство з відносно теплими океанічними водами зумовлює більш високу температуру повітря і, як наслідок, формування області низького атмо­сферного тиску. Тому повітря стікає від центру до окраїн, утворюючи стокові вітри (швидкістю 40—50 м/с і більше).

На окраїнах материка і на Антар­ктичному півострові утворюються оазиси, для яких ­характерні умови сухої і холодної пустелі. Улітку їхня поверхня прогрівається і звільняється від снігу й льоду.

Антарктида — біологічна пустеля. Рослинність зустрічається винятково по окраїнах і на субантарктичних островах. Вона представлена мохами, лишайниками, водоростями, грибами. 

Клімат Антарктиди не сприяє розвитку великої кількості рослин. Поєднання морозів, поганої якості ґрунтів, обмаль вологи і брак сонячного світла пригнічує ріст рослин. Як результат, рослинність обмежується, головним чином, мохами. Автотрофні організми складаються з найпростіших. Флора континенту в основному складається з лишайників, мохів, водорослів і грибів. Зростання рослинності, зазвичай, відбувається влітку і лише протягом декількох тижнів.

В Антарктиді налічується більш ніж 200 видів лишайників та близько 50 видів мохів. Сімсот видів водоростей, більшість з яких є фітопланктон. На континенті спостерігається явище барвистого снігу, що пояснюється наявністю цілих колоній водоростей і діатомових водоростей, особливо це характерно для прибережних районів в літній період. Існують два види квіткових рослин, які були знайдені в районі Антарктичного півострова — Луговик антарктичний (Антарктична волосяна трава) і Колобантус кіта (Антарктична гвоздика).

У прибережних водах багато планктону, яким живляться кити­, тюлені й риби, більшість яких є енде­мі­ками. Тут живуть найбільші тюлені (морські слони) і величезні меду­зи масою до 150 кг. Із птахів характерними видами є пінгвіни, улітку при­літають чайки, бакла­ни, буревісники, поморники й альбатроси.

Активне вивчення Антарктиди пояснюється великим інтересом до унікальності її природи. Антарктида — «кухня погоди», активний центр циркуляції атмосфери. Вивчення льодів важливе не лише тому, що вони є головним ресурсом прісної води, але й індикатором глобального потепління клімату. 

Вивчаються і мінеральні ресурси, перш за все корисні копалини: кам'яне вугілля, залізна руда, слюда, мідь, свинець, цинк, графіт тощо. На континенті знаходиться близько 40 міжнародних станцій, на яких перебувають близько 2-3 тис. чоловік.