13. Фізико-географічне розміщення України.

Україна знаходиться на материку Євразія, на сході Європи.

Україна межує з такими країнами: Білорусь (1084 км), Росія (1955 км), Румунія (608 км), Молдова (1222 км), Угорщина (135 км), Словаччина (98 км), Польща (542 км).

Україна омивається Чорним та Азовським морями, а також омивається такими затоками: Ягорлицька, Тендрівська, Джарилгацька, Каркінітська, Каламітська, Феодосійська, Арбатська, Обитічна, Бердянська.

Лінію кордону України перетинають такі річки: Сухий Єланчик, Мокрий Єланчик, Кринка, Міус, Тузлов, Сіверський Донець, Деркул, Айдар, Оскіл, Ворскла, Суджа, Сейм, Клевень, Десна, Снов, Дніпро, Сож, Прип’ять, Ствила, Горинь, Стир, Стохід, Західний Буг, Уж, Латориця, Тиса, Прут, Дністер, Дунай.

Крайні точки:

Північна точка — село Грем'яч Новгород-Сіверського району Чернігівської області (52°20′04″ пн. ш. 33°17′19″ сх. д.) (урочище Петрівське).

Південна точка — мис Сарич в Автономній Республіці Крим (44°23′14″ пн. ш. 33°44′17″ сх. д.).

Західна точка — село Соломоново Ужгородського району Закарпатської області (48°25′50″ пн. ш. 22°09′50″ сх. д.).

Східна точка — село Червона Зірка Міловського району Луганської області (49°15′33″ пн. ш. 40°11′53″ сх. д.).

Протяжність території України з півночі на південь: 7⁰59’30” = 893 км.

Протяжність України з заходу на схід 15⁰ = 1316 км.

Відстань від екватора 44⁰ = 4884 км.

Відстань від 0 меридіана 22⁰ = 1562 км.

Географічний центр України розташований на північній околиці села Мар'янівка (Шполянський район) між райцентром Шпола і селом Матусів Черкаської області та має координати 49°01'39" північної широти і 31°28'58" східної довготи.

Загальна площа України 603,7 тис км2.

Загальна протяжність кордонів України 6993,63 км.

Україна розміщена у другому годинному поясі.

Україна повністю лежить у помірному поясі, також у межах двох фізико-географічних країн: Східноєвропейська рівнинна та Гірська країни. Територію України складають 4 зони: мішано лісова, широколистолісова, лісостепова, степова. Степова зона в свою чергу поділяється на 3 підзони: північностепову, середньо степову, південностепову.

13. Кліматичні особливості Європи.

Географічне положення визначає в Європі панівне положення помірного клімату, а наявність над нею західного переносу повітря з Атлантичного оке­ану приводить до переважання морських і перехідних від морських до кон­тинентальних типів рельєфу. Середні річні величини радіаційного балансу усюди позитивні і збільшуються з півночі на південь: на островах Арктики вони складають біля 10,  близько від 50 паралелі – біля 40, і в південних районах Європи до 250-290 кдж/см² (60-70 ккал/см²). В січні вся Європа, крім Середземномор’я і більшої частини Франції, має радіаційний баланс від –17  до – 4,2 кдж/см² (від – 4 до –1 ккал/см²). В липні різниця між північними і південними районами стирається внаслідок збільшення тривалості дня при просуванні на північ. Радіаційний баланс в цей час майже по всій Європі біля 34  кдж/см² (8 ккал/см²).

Переміщення повітряних мас в системі загальної циркуляції атмосфери призводить до істотного територіального перерозподілу тепла, особливо зи­мою. Отеплююча роль західного переносу посилюється наявністю теплої Північно-Атлантичної течії, проявляється у відхиленні ізотерм зимових міся­ців від широтного напрямку і в значних перевищеннях середніх температур зимових місяців на більшій частині Європи, крім південного сходу, над се­­ред­німи широтними температурами: позитивні аномалії температур січня на Новій Землі, Кольському півострові, Шпіцбергені, Британських островах складає від 8 до 18^оС, а на Скандинавії і в Ісландії від 18 до 24^оС.

Радіаційні і циркуляційні фактори формування клімату Європи мають чітко виражену сезонну зміну. В зимовий сезон самий низький атмосферний тиск приходиться на північ Атлантики, де розташована Ісландська депресія. Звідси тиск збільшується на схід і на південний схід упритул до Прикаспію і Південного Уралу, куди заходить відрог Азіатського антициклона. Над західною частиною Середземномор’я, що знаходиться в зоні впливу Азорсь-кого антициклону, дуже інтенсивний західний перенос. В його системі цик­лони, виникають на атмосферних фронтах, переміщуються з заходу на схід, відхиляючись до більш високих широт. Майже над всією Європою перева­жають полярні повітряні маси; прориви арктичних повітряних мас з півночі можуть досягати Альп, Балканського півострова і Криму; в Середземномор’ї полярне повітря часом змінюється тропічним. Ізотерми зимових місяців проходять в загальному з північного заходу на південний схід. Найбільш високі середні місячні температури січня – в Середземномор’ї, від 10 до 12^оС, а також в приокеанічних районах Європи, де ізотерма 0^оС доходить до 70^о пн. ш. Самі низькі середні місячні температури – в північно-східних районах Європи, до -20^о С в басейні р. Печора (тут зафіксований абсолютний мінімум температури Європи, -52^оС) і до –24^оС  на Землі Франца-Йосифа. В цілому в Західній Європі зима м’яка, в Східній – морозна, із стійким сніговим покривом, тривалістю від 1 місяця на півдні до 7-9 місяців на півночі.

В літній сезон градієнти тиску зменшуються. В липні і районі Ісландії і над більшою частиною Східної Європи тиск залишається пониженим. Найбі-льший тиск в районі Азорського антициклону, вплив якого простягається на все Середземномор’я  і частково на Середню Європу. Інтенсивність циклоні-чної діяльності  в порівнянні з зимою понижена. В Середземномор’ї панує  тро­­пічне повітря, над Арктикою – арктичне, над рештою районів – полярне. Морське повітря, що приходить з боку Атлантики має більш низьку темпе­ратуру ніж континентальне. В цілому приокеанічні території влітку дещо прохо­лодніші, ніж внутрішньоконтинентальні на тих же широтах. Ізотерми липня хоч і направлені приблизно по широті, але при приближенні до Атлан-тичного океану відхиляються на південь, а на сході – на північ. Середня температура липня досягає найвищих значень в Середземномор’ї, від 28 до 30^оС, в Прикаспії, від 24 до 26^оС, найнижчих – на островах Арктики, від 2 до 4^оС. Абсолютний максимум температури 48^оС (південь Піренейського пів­острова).

Річна сума атмосферних опадів в цілому зменшується з заходу на схід. В приатлантичних районах і на навітряних схилах гір вона складає 1000-2000 мм (на окремих станціях приморських районів Словенії вона перевищує 4000 мм). В східній Європі, особливо на південному сході і півдні, річна сума опа-дів понижується до 500-300 мм, а в Прикаспії до 200 мм і менше. 300-400 мм опадів випадає на більшій частині островів Арктики і на південному побе­режжі Баренцового моря.  

В річному ході атмосферних опадів в Середземномор’ї  і на південному березі Криму виявляється чітко виражені максимуми в зимову половину року і мінімуми в літню. В приатлантичних районах Середньої і Північної Європи опади розподілені по сезонам досить рівномірно, але все таки є деякий мак­симум зимою. У внутрішньоматерикових районах максимальні опади прихо­дяться на літо. На більшій частині Європи річна сума опадів перевищує річну суму випаровуваності, тому зволоженість виявляється достатнім або над­мірним. В південних і південно східних районах Східної Європи, а також в міжгірних пониженнях Західної Європи опади не компенсують річне випаро­вування. Тут створюється недостатнє зволоження. В Середземномор’ї гост­рий недостаток вологи приходиться на літо. В цих районах майже повсюдно виникає необхідність штучного зрошення.

В Європі представлені типи клімату арктичного, субарктичного, помір­­ного і субтропічного поясів. В арктичному поясі, що охоплює острови євро­­пейського сектору Арктики, клімат суровий, з тривалою морозною зимою, частими штормами, буранами, коротким холодним літом. Так середня темпе­ратура липня, як правило, не вище 5^оС. Опади випадають переважно у вигляді снігу, випаровуваність мала. В субарктичному поясі, куди відноситься Ісландія, північ Феноскандії і Східно-Європейської рівнини, літо триваліше і тепліше. Температура липня досягає 10-12^оС. Зима в західних районах м’яка, в східних – морозна. Опадів на заході біля 1000 мм , на сході – 400 мм. Випаровуваність менше опадів. В помірному поясі, решта районів Європи крім Середземномор’я і південного берегу Криму, виділяється більш холодний, кореальний, клімат північної частини поясу і більш теплий, суб­бореальний – в південній частині. Крім того, на заході поясу клімат морсь­кий, з малою річною амплітудою температури, теплим на півдні і прохолод­ним на півночі літом, м’якою зимою без постійного снігового покриву на рівнинах, рясними опадами у всі сезони, особливо зимою, достатнім і надмір-ним зволоженням. На сході клімат помірно континентальний, з морозною сніжною зимою, крім південних районів; прохолодним на півночі, теплим в центрі і жарким на півдні літом, великою річною амплітудою температур. Річна сума опадів більша випаровуваності на півночі, майже рівна її в центрі, менше випаровуваності на півдні.

В субтропічному поясі представлений середземноморський тип клімату з м’якою, теплою, але дощовою зимою. Температура січня від 4 до 12^оС. Погода мінлива. Літо засушливе і жарке на сході і тепле на заході. На заході Піренейського, на Апеннінському на заході і південному заході Балканського півостровів представлена морська різновидність цього клімату, яка відріз­няється укороченим періодом літньої сухості, більшою сумою опадів. В решти районів цих півостровів і на південному березі Криму – континенталь­на різновидність цього клімату.