6,Правовий режим валютного регулювання в Україні

головним, традиційним і вирішальним інструментом дії з боку держави на валютні відносини є право.

Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин, як специфічного різновиду фінансових відносин, є особлива природа їх владно-майнового характеру, який визначений розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, а також дозволеними формами участі резидентів України на іноземних і міжнародному валютних ринках.

Своєрідність механізму правового регулювання валютних відносин також багато в чому обумовлена основними шляхами юридичної дії на дані соціальні зв'язки. Валютні відносини регулюються за допомогою всіх трьох наявних способів правового регулювання, тобто зобов'язання (розпорядження), дозволи і заборони.

З боку держави, для регулювання валютних відносин, як і для всього фінансового права в цілому, характерне застосування централізованих, імперативних розпоряджень, у рамках яких законодавцем допускається можливість власної активної поведінки учасників суспільних зв'язків.

У процентному співвідношенні в загальній сукупності норм валютного законодавства зобов'язальні (приписуючі) норми, матимуть найбільшу питому вагу. Це пояснюється специфікою валютних відносин і їх значущістю в економічному та соціальному житті суспільства.

На сьогодні в Україні остаточно склалася система нормативних актів, регулюючих валютні відносини. Під такою системою треба розуміти узяту в єдності і взаємозв'язку сукупність юридичних норм, за допомогою яких держава та уповноважені нею органи здійснюють упорядкування суспільних відносин, що виникають у процесі збору, акумуляції, розподілу і використання валютних фондів.

Система валютного законодавства України є явищем складним як з конструкційної, так і з динамічної точок зору. Конструкційно вона містить у своєму складі норми, які мають різну юридичну силу і прийняті відповідно різними державними й іншими уповноваженими органами. До складу цієї системи входять закони України, постанови Верховної Ради України, декрети КМУ, укази Президента України, різні інструктивні вказівки НБУ і ДТКУ, інші нормативно-правові акти. На території України валютні відносини регулюються не тільки актами національного законодавства України, але і міжнародними угодами, які були підписані Україною, або до яких вона приєдналася.

Важливою складовою частиною механізму правового регулювання валютних відносин є встановлений в Україні правовий режим їх здійснення. Він має відмінності від правового режиму державної валютної монополії, сутність якого полягає у винятковому праві держави й уповноважених органів на здійснення усередині країни операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями.

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити, як режим валютних обмежень, під яким необхідно розуміти сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та направлених на обмеження операцій з валютними цінностями.

Сутність такого режиму полягає в припиненні вільних операцій з валютними цінностями і введення певного порядку їх здійснення. В теорії держави та права такий режим прийнято іменувати загальнодозволенним, тобто при цьому режимі встановлюється загальний дозвіл, в рамках якого закон визначає обмеження в здійсненні і заборони здійснення конкретних дій. У відповідності з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з повною правомочністю - володіння, користування і розпорядження. Але вказану правомочність власник може реалізувати тільки способами, передбаченими законом.

Головною відмінністю таких суспільних явищ, як валютні обмеження і валютна монополія, є те, що в першому випадку має місце дозвіл недержавним суб'єктам здійснювати операції з валютними цінностями, чого немає при валютній монополії, де, незважаючи на те, що центральний державний банк міг давати і давав доручення на здійснення під його контролем валютних операцій іншим організаціям, але ці організації були державними.

Слід відзначити, що будь-який установлений державою правовий режим, у тому числі і режим валютних обмежень, тільки тоді буде дієвим, коли держава може забезпечити й закріпити його дотримання всіма розпорядчими засобами, які в неї є. Одним з найважливіших засобів забезпечення і дієвості встановленої державою моделі взаємозв'язків валютних відносин з іншими соціальними об'єктами є контроль за їх дотриманням.

Валютний контроль є діяльністю держави та уповноважених органів із забезпечення дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій. Держава не лише встановлює правила поведінки суб'єктів у формі правових норм при використанні валютних цінностей, але і забезпечує виконання ними цих правових норм. В цьому полягає принцип законності діяльності суб'єктів валютних відносин.

Одним з напрямів валютного контролю, здійснюваного Національним банком України, є надання індивідуальних ліцензій фізичним і юридичним особам - резидентам України на відкриття рахунків за межами України. Щодо юридичних осіб така процедура регулюється Положенням про порядок надання індивідуальних ліцензій на відкриття юридичними особами - резидентами України - рахунків в іноземних банках, затверджених постановою Правління Національного банку України.

Відповідно до з статтею 14 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» Кабінет міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:

— за рахунок коштів Державного бюджету у межах торб видатків, затверджених Верховною Радою України;

— шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України чи за погодженням із Національним банком України на міжнародному валютному ринку;

— шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

— за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до вищенаведеної з статтею Рада міністрів Автономної Республіки Крім, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих радий формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крім) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крім, місцевими радами торб видатків, а й за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають розпорядниками коштів цих фондів.[2]

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

Галузь валютних відносин складають, із одного боці, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, із іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпрацю країн: при здійсненні зов-нішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, спильноі діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються Державою при розробленні і проведенні національноі валютної політики в зв'язку із утворенням. розподілом і використанням централізованих і децентролізованих валютних фондів, необходимых для виконання певними суб'ектами свїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і мають деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, Яка чітко регламентує порядок утворення і використання централізованих і децентралізованих валютнихфондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана Державою планова діяльність із утворення і використання необходимых валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але й специфічною їм є та рису, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні ціності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні ціності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, чи тих, що мо-жуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується і зобов'язань, пов'язаних із утворенням і використанням валютних фондів;

4) особливісь валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому pycлi грошової та товарної форм між суб'єктами. У цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою які можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:

5) валютні відносини регулюються не лише нормами фінан-сового, але й і інших, перш на цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Алі юридичні норми, що їхні регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об'ектом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя.Пібуд хутраанізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою які держава здійснює вплив на суспільні відносинн. пов'язані із утворенням, розподілом і використанням валютних фондів. Цей механпм має деякі риси. котрі визначаються предметом та методом регульованих суспільнпх відносин.

Особливістю механізму правового регулювання валютних, відносин, як специфічного різновиду фінансових є їx особлива владно-майнова природа, Яка визначається розробленою Державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, доля в які дозволяється законодавством України.

З боці держави для регулювання валютних відносин, якi в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах які законодавцем допускаеться можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою ycix трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу і заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій чи адміністративній забороні, лімітуванні чи регламентації операцій із валютою чи валютними цінностями. Введение валютних обмежень може диктуватися економічними чи політичними причин.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього години вимозі обов'язкового продаж половини валютного виторгу експортерів Національному банку.