Міністерство освіти і науки України
Білоцерківський інститут економіки і управління
Вищого навчального закладу
Відкритий міжнародний університет розвитку людини
«Україна»
Реферат на тему :
Права та обов’язки громадян у галузі охорони здоров’я станом на 2012 рік
Перевірила:
Гончаренко Т.В
Виконала:
Студентки групи СР-31
Скоропад Т. В.
2012 Зміст
Вступ
Право на охорону здоров’я: міжнародні та конституційні стандарти
Види прав громадян за Конституцією та законодавством України
Основні обов’язки громадян за законодавством України
Судовий захист прав пацієнтів
Висновок
Список використаної літератури
ВСТУП
В умовах розбудови правової, демократичної України центральним елементом є забезпечення і гарантування прав і свобод людини і громадянина.
Стаття 3 Конституції України закріпляє, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Статтею 22 Основного Закону України встановлено, що права і свободи людини і громадянина не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Звідси випливає, що практична юридична діяльність суддів, органів та посадових осіб нотаріату, прокуратури, адвокатури, державних службовців, правоохоронних органів та інших органів державної влади і місцевого самоврядування має одну головну мету – всебічне, повне і якісне забезпечення прав і свобод людини і громадянина, зокрема і в галузі охорони здоров’я.
Людина, звернувшись до медичного працівника бажає отримати якісну медичну допомогу, не лише зберегти, а й покращити своє здоров’я. При цьому, люди зовсім не знають своїх прав та обов’язків у даній галузі суспільного життя. Сьогодні людині легше промовчати про поганий, прикрий випадок, що стався з нею чи з її близькими, родичами, знайомими, друзями у лікувальному закладі, ніж боротися за свої права. Саме тому необхідно розглянути, які ж права і обов’язки мають пацієнти в сучасній, незалежній Україні. Окрім цього, доцільно також розглянути і правовий статус медичних працівників, адже відносини пацієнт-медпрацівник є двосторонніми та багатогранними.
Право на охорону здоров’я: міжнародні та конституційні стандарти
Пріоритет прав пацієнта як в Україні так і в цілому світі обумовлюється низкою важливих положень, які лежать в основі правового регулювання медичної діяльності:
життя людини – це основна соціальна цінність;
забезпечення тісного взаємозв’язку тілесного і духовного здоров’я;
забезпечення безпеки життя і здоров’я людини;
повага до честі і гідності людини, її недоторканність та недопустимість втручання в особисте життя;
визнання пацієнта як рівноправного учасника у відносинах, що виникають при ухваленні рішення про медичне втручання;
утвердження принципу взаємної довіри у відносинах пацієнта і медичного працівника;
об’єктивний, неупереджений та оперативний розгляд фактів порушення прав пацієнтів та встановлення відповідальності за дані порушення;
контроль і незалежна експертиза якості медичної і лікарської допомоги.
Утвердження даних принципів в царині національного законодавства відбувається в більшій мірі шляхом ратифікації, гармонізації та уніфікації відповідних міжнародних актів та врахування положень актів міжнародних громадських організацій лікарів та пацієнтів.
Серед міжнародних громадських організацій слід виділити наступні:
Всесвітня організація охорони здоров’я, створена у 1946 році при ООН, яка займається заходами, що спрямовані на досягнення якнайвищого рівня здоров’я у глобальному масштабі. Серед документів, прийнятих даною організацією важливо відмітити Декларацію про розвиток прав пацієнтів у Європі 1994 року. У цьому акті закріплено право кожної людини на повагу до своєї особи, на самовизначення, на збереження своїх таємниць, на захист свого здоров’я тією мірою, у якій це дають можливість існуючі заходи профілактики і лікування хвороб.
Всесвітня медична асоціація, створена у 1947 році, що сформувалася з громадських організацій лікарів 64 країн світу. Ця організація прийняла безліч документів, наприклад, Міжнародний кодекс медичної етики 1983 р., Декларація з прав людини і особистої свободи медичних працівників 1985р., Заява про недбале ставлення лікарів до своїх обов’язків та інші.
Всесвітня асоціація медичного права, була створена у 1967 році і об’єднала медиків, юристів з галузі охорони здоров’я та інших зацікавлених осіб майже з усіх країн світу, крім СРСР. Дана структура займається розвитком права у сфері охорони здоров’я.
Дуже важливим документом у сфері забезпечення прав пацієнтів є Лісабонська декларація про права пацієнта, прийнята у вересні-жовтні 1981 року.
У післявоєнний період міжнародно-правове регулювання у даній галузі суспільного життя забезпечується виданням наступних основоположних актів: Загальна декларація прав людини 1948р., Міжнародна конвенція громадянських і політичних прав 1966 р., Європейська конвенція з захисту прав людини та основоположних свобод 1950р., Європейська соціальна хартія 1961 р. та ін.
На сучасному етапі велике значення відіграє Європейська декларація про політику в галузі дотримання прав пацієнтів у Європі, прийнята за результатами Європейської наради з прав пацієнтів Європейського Регіонального офісу, що була зібрана за сприяння ВООЗ в Амстердамі у 1994р. Даний документ і сьогодні становить загальноєвропейську схему дій та загальну стратегію з дотримання прав пацієнтів у Європейському Союзі.
Принципи медичного права, визначені в вище перечислених актах слугують орієнтиром для країн, які приводять національне законодавство у сфері охорони здоров’я у відповідність до європейських стандартів. Не є винятком і наша держава.
Основу правового регулювання у даній сфері в Україні становить Конституція України 1996 року, в якій враховані загальні принципи міжнародного права – демократизм, верховенство права, справедливість гуманізм, рівність та інші.
дбає Стаття 49 Конституції України закріпляє, що кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава про розвиток фізичноїкультури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
Також в Україні прийняті та діють такі законодавчі акти, а саме: Основи законодавства України про охорону здоров’я 1992 р., Цивільний кодекс України 2003 р., Кримінальний кодекс України 2001 року, та безліч спеціальних законів («Про боротьбу із захворюванням на туберкульоз» 2001 року; «Про донорство крові та її компонентів» 1995 року, «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людини» 1999 року, «Про захист населення від інфекційних хвороб» 2000 року, «Про інформацію» 1992 року та ін.).