24. Поняття ,зміст,особливості та види фінансових правовідносин

Фінансові правовідносини - це суспільні відносини, що виникають при залученні, розподілі, використанні фондів грошових коштів і урегульовані нормами фінансового права. Ці правовідносини виникають на основі норм фінансового права, їх учасники знаходяться у взаємозв'язку через суб'єктивні юридичні права та обов'язки, і такі зв'язки (відносини) охороняються примусовою силою держави. За межами правових відносин фінансова діяльність здійснюватися не може. Фінансові відносини існують лише у формі правовідносин.

Основними особливостями фінансово-правових відносин є:

1. Виникають у процесі фінансової діяльності держави.

2. Об'єкт фінансових відносин - гроші (грошові зобов'язання), точніше фонди коштів, які формуються, розподіляються та використовуються внаслідок реалізації суб'єктивних прав і юридичних зобов'язань.

3. Однією із сторін у завжди виступає держава або її уповноважений орган.

4. У фінансових правовідносинах не буває рівності сторін.

5. Виражають організуючу роль держави в розподілі й перерозподілі національного доходу країни;

6. Носять державно-владний майновий (грошовий) характер, тому ці суспільні відносини можна визначити як владно-майнові.

7. Права та обов'язки сторін фінансових правовідносин визначаються безпосередньо законом або нормативно-правовим актом. Тому виникнення, зміна і припинення фінансових правовідносин завжди пов'язано із законом або іншим нормативно-правовим актом.

Матеріальним змістом фінансових правовідносин є поведінка суб'єктів, а юридичним - суб'єктивні права та юридичні обов'язки учасників, що встановлені фінансово-правовими нормами.

Особливі риси фінансових правовідносин, обумовлені специфікою предмету і методу фінансово-правового регулювання:

— виникають у процесі фінансової діяльності держави;

— одним із суб'єктів повинен бути відповідний уповноважений державний орган;

— виникають із приводу грошей.

Правомірні дії як вольова поведінка, передбачена фінансово-правовою нормою, поділяються на:

- юридичні акти – правомірна дія учасника фінансових правовідносин, спрямована на отримання правового результату.

- юридичні вчинки – правомірна дія, що зумовлює правові наслідки, пов'язані з фактом вольової дії, яка не залежить від бажання суб'єкта відносин.

Види фінансово-правових відносин:

1) - залежно від функцій, що виконуються:

- регулятивні;- правоохоронні.

2) залежно від галузевої належності:- матеріальні;- процесуальні.

3) за галузевою діяльністю:

- бюджетні;- податкові;- валютні;- у галузі державних видатків;

- у галузі державних доходів;- страхування;- у галузі державного кредиту;- у галузі грошового обігу тощо.

4) за направленістю:

- зовнішні;- внутрішні.

5) за механізмом захисту:

- ті, що захищаються у судовому порядку;- ті, що захищаються у адміністративному порядку, тощо.

25. Суб’єкти фінансового права. Суб’єкти та об’єкти фінансових правовідносин

Фінансове право регулює відносини, які включаються до його предмета, визначає права і обов’язки їх учасників, тобто юридичних і фізичних осіб, які беруть участь у фінансовій діяльності. Ось ці учасники і є суб’єктами фінансового права і, як правило, вони ж стають суб’єктами фінансових правовідносин.Але не завжди суб’єкти фінансового права стають суб’єктами конкретних фінансових правовідносин.

Суб’єкт фінансового права це особа, учасник фінансових відносин, яка за своїми особливостями фактично може бути носієм суб’єктивних прав і обов’язків. Так, в силу статті 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом. Отже, кожний громадянин є суб’єктом фінансового права і потенційно він може бути суб’єктом фінансових правовідносин. Кожний громадянин може бути носієм суб’єктивних юридичних прав і обов’язків, він реально здатний брати участь у податкових бюджетних та інших фінансових правовідносинах в силу приписів Конституції України.

Властивість юридичної або фізичної особи бути носієм юридичних прав і обов’язків в силу юридичних норм називається правосуб’єктністю. Правосуб’єктність у фінансовому праві включає в себе два елементи: можливість мати права і нести обов’язки (правоздатність) і можливість до самостійного здійснення прав і обов’язків (дієздатність).

Так, у ч. 2 ст. 67 Конституції приписано всім громадянам щороку подавати декларацію про свій майновий стан і доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом. Подаючи декларацію про доходи, громадянин вступає у фінансові правовідносини з податковою адміністрацією.

Правосуб’єктність у фінансовому праві поняття більш широке, ніж суб’єкти фінансових правовідносин.

Суб’єкти фінансового права це юридичні і фізичні особи, які мають правосуб’єктність, тобто можуть потенційно бути учасниками фінансових правовідносин, а суб’єкт фінансових правовідносин це реальний учасник даних правових відносин.

Так, у нашому прикладі, громадянин є безумовним носієм фінансових прав і обов’язків в силу дії норм Конституції України, тобто є суб’єктом фінансового права, але, подаючи декларацію в податкову адміністрацію, він вступає у конкретні фінансові правовідносини, бо реалізує надані Конституцією України права і обов’язки, стає суб’єктом фінансових правовідносин, але не губить своїх властивостей, як суб’єкт фінансового права.

Суб’єктами фінансового права є держава, адміністративно-територіальні утворення; юридичні особи підприємства і організації усіх форм власності, установи, громадські організації, тобто колективні суб’єкти і громадяни, як індивідуальні суб’єкти.

Держава виступає, як правило, в особі уповноваженого нею свого органа Верховної Ради, Президента, Кабінета Міністрів, Міністерства фінансів, Національного банку (а в міжнародних фінансових відносинах держава виступає суб’єктом відносин). Суб’єктами фінансового права виступають адміністративно-територіальні одиниці Автономна Республіка Крим, області, міста, райони, селища, села.

Держава і адміністративно-територіальні утворення виступають у бюджетних правовідносинах, бо вони Конституцією України наділяються правом на бюджет, а звідси витікає їх право на одержання доходів і фінансування видатків, які пов’язані із здійсненням функцій, покладених на них Конституцією.

Ці суб’єкти беруть участь і у правовідносинах, пов’язаних із державним кредитом, бо їм надане право випуску державних і місцевих позик.

До колективних суб’єктів фінансового права належать органи законодавчої і виконавчої влади Верховна Рада, Рахункова палата, Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державне казначейство. Ці державні органи не тільки можуть, але й зобов’язані брати участь у фінансових правовідносинах, оскільки це покладається на них Конституцією.

У фінансових правовідносинах беруть участь органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи. Вони збирають податки, фінансують видатки, наповнюють і витрачають позабюджетні фонди тощо.

Велике коло учасників фінансових правовідносин складають підприємства різних форм діяльності і форм власності. Господарюючі суб’єкти юридичні особи активні учасники фінансових правовідносин, бо вони є платниками податків, користувачами банківських позичок, учасниками торгів на біржах тощо.

Некомерційні установи одержують з бюджету асигнування для своєї діяльності, але вони змушені добувати грошові засоби для свого фінансування і вступають у інші види фінансових правовідносин. Суб’єктами фінансового права виступають сімейні приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, які є самостійними господарюючими одиницями. Вони сплачують податки в бюджет, придбавають облігації державних позик, одержують фінансову підтримку з бюджету.

І, нарешті, індивідуальними суб’єктами фінансового права є громадяни. Стат тя 67 Конституції України покладає на всіх громадян обов’язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом, щорічно подавати декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік. Громадяни вступають у правовідносини з державою.