3.1.2.4. Госпіталізація

Обґрунтування

Термінова госпіталізація потерпілого у визначені ЗОЗ вторинної медичної допомоги

Необхідні дії керівника бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги

Обов’язкові:

1. Всі потерпілі з ТК незалежно від статі, віку та інших факторів підлягають терміновій госпіталізації. У ЗОЗ необхідно взяти медичну документацію. Пріоритетним завданням бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги є транспортування потерпілих в центр (відділення), де можливе проведення первинного хірургічного втручання.

2. Під час транспортування необхідно забезпечити моніторування стану потерпілого, проведення лікувальних заходів та готовність до проведення реанімаційних заходів.

3. Транспортування здійснюється на ношах у відповідне відділення багатопрофільної лікарні або, оминаючи приймальне відділення, безпосередньо у операційне відділення, де проводиться екстрене оперативне втручання.

4. Територіальним органом з питань охорони здоров'я обов’язково повинен бути розроблений та затверджений наказом, локальний протокол (відповідного рівня), який забезпечує організацію надання медичної допомоги потерпілим з ТК, взаємодію між ЗОЗ, що надають екстрену, первинну та вторинну медичну допомогу.

Перелік скорочень:

ВНП	Валовий національний продукт
ЗОЗ	Заклади охорони здоров’я
ЛПМД	Локальний протокол медичної допомоги
МКХ	Міжнародна класифікація хвороб
МОЗ	Міністерство охорони здоров’я
НДІ	Науково-дослідний інститут
ТК	Травма кінцівок
УКПМД	Уніфікований клінічний протокол медичної допомоги
ХОЗЛ	Хронічне обструктивне захворювання легень

МЕДИЧНА ДОПОМОГА ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК

У БОЙОВИХ УМОВАХ

П

Табельні шини та підручні засоби для іммобілізації кінцівок на полі бою

ереломом називається ушкодження кістки з повним або частковим порушенням її цілісності. У бойових умовах у результаті кульових або осколкових поранень виникають вогнестрільні переломи, які супроводжуються порушенням цілісності м’яких тканин і шкірних покривів. Основними ознаками вогнестрільних переломів є: кровотеча, сильний біль у місці перелому, зміна форми і положення кінцівки, поява рухомості в незвичному місці, набрякання тканин, а також порушення функції пошкодженої кінцівки. При рухах та обмацуванні місця перелому відзначається хруст (крепітація) уламків кістки. Вони можуть пошкодити кровоносні судини, нервові стовбури, м’язи та внутрішні органи, що спричинить відповідні ускладнення. Для їх запобігання треба створити нерухомість у двох суглобах — вище і н

Фізіологічне положення кінцівок:

а - верхньої кінцівки;б - нижньої кінцівки

ижче місця перелому. Для цього застосовують стандартні транспортні шини або шини з підручних матеріалів.

Перед проведенням тимчасової іммобілізації пошкоджених ділянок тіла обов’язково вводяться знеболювальні речовини, найчастіше використовується шприц-тюбик. При наявності відкритого перелому спочатку треба припинити кровотечу, а потім на рану накласти асептичну пов’язку. Санітар перед накладанням шини повинен змоделювати цей процес на собі або на неу

Медична косинка

шкодженій кінцівці травмованого. Після цього створюється найбільш зручне (фізіологічне) положення переламаної кінцівки і фіксується не менше двох суглобів, які прилягають до місця перелому. Доцільно накладати шину поверх одягу та взуття, а в місцях кісткових виступів під неї треба підкласти м’який матеріал. Не можна накладати шину в тих місцях, де уламки кістки виступають назовні. Шина закріплюється пасами, смугами тканини, бинтами, косинками медичними тощо, але їх не можна занадто туго зав’язувати, тому що будуть стискатися кровоносні судини і виникне порушення кровопостачання в іммобілізованій кінцівці.

У холодну пору року треба утеплити пораненого будь-яким підручним матеріалом і, при можливості, напоїти гарячим чаєм.

Фіксація переломів кісток кисті та передпліччя проводиться за допомогою стандартної шини або шини з підручних матеріалів, яка накладається на передпліччя від пальців кисті до ліктя. Рука при цьому повинна бути зігнута в ліктьовому суглобі під прямим кутом, а д олоня — напівзігнута і повернута до живота, для цього в долоню вкладають валик із м’якого матеріалу. Закріплюють шину на косинці, бинті чи паску. При відсутності можливості шинування можна кінцівку, зігнуту в лікті, прибинтувати до тулуба або закріпити за допомогою поли куртки, кітеля, сорочки.

Іммобілізація верхньої кінцівки при переломах кісток передпліччя за допомогою:

П

Іммобілізація стегна за допомогою дощок

ри переломі плечової кістки, а також ключиці та лопатки, доцільніше користуватись табельними драбинчастими шинами, які попередньо обгортаються ватою чи іншим м’яким матеріалом та закріплюються бинтуванням. Шина повинна сягати від середини долоні пошкодженої кінцівки через спину по надлопатковій ділянці з пошкодженого боку до здорового плеча. Руку згинають у ліктьовому суглобі під прямим кутом, пальці повинні бути напівзігнуті, а долоня — повернута до живота. Щоб не було зміщення верхнього кінця шини, його зв’язують двома бинтами з нижнім кінцем так, щоб вони проходили попереду і позаду плечового суглоба здорового боку. Рука підвішується на косинці або прибинтовується до тулуба, можна також закріпити її за допомогою гамачка, створеного полою куртки або сорочки.

При переломах стегнової кістки необхідно створити нерухомість у тазостегновому, колінному і гомілковоступневому суглобах. Для іммобілізації можуть використовуватись дошки, палки тощо. Ці предмети повинні бути добре підігнані й прибинтовані так, щоб створити надійну нерухомість кінцівки.

Т абельним засобом для надання допомоги при переломах стегнової кістки є шина Дітеріхса. На зовнішню поверхню кінцівки шина накладається від пахвинної впадини, на внутрішню — від промежини, кінці обох шин повинні виступати за поверхню підошви на 5-7 см. Етапи накладання її показані на рисунку.

У тих випадках, коли відсутні всі допоміжні засоби для іммобілізації нижньої кінцівки, її необхідно прибинтовувати до здорової в кількох місцях.

При переломах гомілки іммобілізують колінний і гомілковоступневий суглоби, а при переломах ступні — тільки гомілковоступневий. Для іммобілізації також можна використовувати допоміжні засоби.

П

Іммобілізація при пошкодженні шийного і верхнього грудного відділів хребта

Транспортна іммобілізація при пошкодженнях таза:

а - накладена іммобілізація;

б - моделювання стандартних шин

ри переломах хребта у поранених часто виникає параліч кінцівок. Іммобілізація хребта повинна проводитися якнайшвидше і дуже ретельно, для цього використовують дошки, фанеру, щити, двері тощо. Пораненого прибинтовують спиною до транспортної дошки або фанери в ділянці грудної клітки, таза, колінних суглобів та гомілки. При пошкодженнях шийного відділу хребта голову потерпілого необхідно також іммобілізувати однією або двома шинами.

Коли травма хребта супроводжується великими пошкодженнями м’яких тканин спини, пораненого необхідно вкладати на ношах на живіт.

переломами кісток тазу

Механізм травми – прямий, не прямий.

Клініка: біль, деформація тазового кільця, вимушене положення кінцівки, в залежності від виду перелому, наявність патологічної рухомості.

Як правило клініка перелому тазу з розривом тазового кільця супроводжується травматичним або геморагічним шоком.

При переломах тазу внутрішньотазова гематома може досягати 2 -2,5 літрів.

Клініка може ускладнюватись пошкодженням внутрішньо тазових м’якотканних органів (матка, сечовий міхур, кишечник).

При переломах тазу в першу чергу проводять катетеризацію сечового міхура, що дає можливість виявити кількість і макроскопічний вигляд сечі, ушкодження уретри, сечового міхура.

 

Поранених із переломами кісток тазу кладуть на тверду поверхню (на ноші настилають дошки або кілька зв’язаних драбинчастих шин) з розведеними і напівзігнутими в тазостегнових і колінних суглобах ногами, під коліна підкладають речовий мішок чи змотану шинель (поза жаби). При цьому потрібно між колінними суглобами вкласти валик і зафіксувати їх бинтом.

П

Іммобілізація при переломах нижньої щелепи

за допомогою підщелепної шини

ри переломах нижньої щелепи дуже часто спостерігаються зміщення кісткових відломків і її деформація. Ці поранення часто супроводжуються сильною кровотечею, ядухою, шоком. При сильній кровотечі в ділянці нижньої щелепи проводиться пальцеве притискання сонної артерії на боці поранення. Травмованих з переломами щелепи і накладеною пращеподібною пов’язкою транспортують на ношах обличчям униз. Цей прийом запобігає асфіксії внаслідок западання язика та затікання крові.

При переломах ребер проводиться туге бинтування грудної клітки в період видиху на рівні пошкоджених ребер. Краще для цього використовувати рушник, простирадло, скатертину тощо.

Невідкладні заходи та принципи інтенсивної терапії травмованих хворих:

♦  Необхідно насамперед зупинити артеріальну кровотечу притисканням артерії до кістки вище місця травми, накладанням артеріального джгута чи закрутки вище місця поранення. При цьому слід зафіксувати час, коли було накладено джгут.

♦  Оцінити стан життєдіяльності організму (визначити наявність та характер пульсу над периферичними і центральними артеріями, ступінь пригнічення притомності, прохідність дихальних шляхів, ефективність функції зовнішнього  дихання).

♦  Забезпечити правильне положення тіла потерпілого. У непритомному стані його слід повернути набік, закинути половину тулуба. Окремого положення вимагають хворі з переломами хребта (на твердій поверхні) та кісток таза (із зігнутими в суглобах та розведеними ногами). Протипоказано закидати голову хворим з травмою шийного відділу хребта!

♦  Дотримуватися правила "чотирьох катетерів" (введення носового катетера для подачі кисню, зонда в шлунок для евакуації його вмісті у непритомних пацієнтів, внутрішньовенного катетера для інфузійної терапії та катетера в сечовий міхур для виведення сечі та вимірювання погодинного діурезу).

♦Інфузійно-трансфузійна терапія

♦ Знеболення:

а) наркотичні анальгетики - морфіно-гідрохлорид 10-20мг, омнопон 10-20мг, промедол 20-40мг, фентаніл 0,05-0,1 мг, довенно або дом'язово 3-4 рази на добу під контролем зовнішнього дихання;

б) агоністи-антагоністи опіоїдних рецепторів - трамал 50-100мг, стадол 2-4мг, нубаїн 0,15-0,Змг / кг , пентазоцин 30-45мг, бупренорфін 0,3-0,6мг  довенно або дом'язово 3-4 рази на добу;

в) нестероїдні протизапальні середники - кетанов 30-бОмг, диклоберл 75мг дом'язово 2-3 рази на добу;

♦ Глюкокортекостероїди в дозах, як при геморагічному шоку.

♦Іммобілізація  переломів  - тандартні  та  імпровізовані  шини,  протишокова одежа.

♦ Антибактеріальна терапія спочатку антибіотиками широко спектру дії (Цифран, Заноцин, цефалоспорини).

♦ Профілактика переохолодження організму - теплі покривала (термопокривало), оптимальна температура оточуючого середовища, тепле пиття (крім потерпілих з травмами органів черевної порожнини), підігріті до температури 35-40° С інфузійні розчини.

♦ Симптоматична посиндромна та коригуюча терапія.