- •1.Предмет, задачі та методи педагогіки
- •2. Функції методів навчання
- •3. Виховання в стародавній Греції
- •4. Розвиток особистості та виховання
- •5. Облік, перевірка та оцінка знань учнів
- •6. Педагогічні погляди Пирогова
- •8. Вища освіта, види внз (по закону України)
- •11. Обовязки педагогічних працівників
- •12. Педагогічні погляди Сухомлинського
- •13. Вікові особливості середнього шкільного віку
- •14. Права і обовязки студентів вихованців.
- •15.Велика дидактика Коменського.
- •16.Освітня система в Україні
- •17. Особливості розвитку та виховання молодших школярів
- •18. Педагогічні погляди Герберта
- •19. Мета завдання освіти
- •20. Методи виховання
- •21.Основні праці і пед. Погляди я.А.Коменського
- •Глава 16. Загальні вимоги навчання та навчання, тобто як вчити і вчитися
- •Глава 17. Основи легкості навчання та навчання
- •Глава 18 Основи міцності навчання та навчання
- •Глава 27 Про шкільної дисципліни
- •22. Структура і організація процесу навчання
- •26. Квалифікація спеціалистів з вищою освітою.
- •28. Засоби виховання
- •30. Початок університетської освіти в зах європі
- •31. Зміст осіти, поняття про дидактику
- •32. Екологічне виховання
- •34. Принципи виховання
- •36. Педагогічні погляди т.Г. Шевченка
- •37. Форми організації навчання
- •38. Дошкільне виховання
- •39. Освітня діяльність Григорія Сковороди
- •40. Самоврядування навч-вихов закладів
- •41. Типи і структура основних етапів комбінованого уроку.
- •42 Історія дну
- •43. Загальна середня освіта, середні загальноосвітні навчально-виховні установи
- •44. Школа та пед. Думка епохи відродження
- •45. Принцип міцності вмінь, знань, навичок
- •46. Політехнічна освіта
- •48. Поняття про методи навчання, класифікація цих методів
- •49. Класно-урочна система
- •50. Права пед. Працівників
- •51. Педагогічні погляди Грушевського
- •52. Проблеми всебічного і гармонійного розвитку людини
- •53. Ппедагогічна теорія Песталоцці
- •54. Принцип доступності навчання
- •55.Закон у про охорону дитинства
- •56 . Основні напрями виховання
- •57. Закономірності і методи навчання
- •58.Конвенція оон про права дитини
- •59.Класифікація методів навчання.
- •60.Закономірності і принципи виховання
- •63. Позаурочні форми навчання
- •64. Педагогічна діяльність Франка
- •65. Проблеми псих.Розвитку в історії.
- •66.Система методів виховання. Вимоги до них
- •67. Теорія елементарної освіти
4. Розвиток особистості та виховання
Вплив спадковості і середовища коректується вихованням. Ефективність виховної взаємодії полягає в цілеспрямованості, систематичності й кваліфікованому керівництві. Слабкість виховання полягає в тому, що воно ґрунтується на свідомості людини і потребує ЇЇ участі, тоді як спадковість і середовище діють несвідомо й підсвідомо. Цим визначається роль, місце, можливості виховання у формуванні людини. Роль виховання оцінюється по-різному, причому діапазон цих оцінок дуже широкий – від твердження про його повну нездатність і абсурдність до визнання його єдиним засобом зміни людської природи. Вихованням можна досягти багато чого, але повністю змінити людину не можна. Виховання скеровує розвиток людини на визначені мету і завдання.
Цілеспрямований і систематичний вплив вихователів сприяє утворенню нових, заздалегідь запрограмованих умовно-рефлекторних зв'язків, які ніякими іншими шляхами не можуть бути створені. Одне з найважливіших завдань правильно організованого виховання – виявлення нахилів і обдарувань, розвиток у відповідності з індивідуальними особливостями людини, її можливостями і здібностями.
Впливаючи на розвиток людини, виховання саме залежить від розвитку, адже воно постійно орієнтується на досягнутий рівень розвитку. Ефективність виховання визначається рівнем підготовки людини до сприйняття виховного впливу. Люди піддаються вихованню неоднаково, діапазон дуже широкий - від повного неприйняття виховних вимог до абсолютного підкорення волі вихователів.
Ефективність виховного впливу залежить від ряду умов і обставин. Відомий російський педагог і психолог Л.С.Виготський обґрунтував закономірність, згідно з якою мета і методи виховання мають відповідати не тільки досягнутому дитиною рівню розвитку, а й "зоні її найближчого розвитку". Він виділив два рівні розумового розвитку:
1) актуальність розвитку;
2) зона найближчого розвитку.
На першому рівні дитина виконує завдання самостійно. На другому рівні вона не може з ними впоратись і тому вирішує проблеми за допомогою дорослих. Те, що сьогодні дитина робила з допомогою дорослих, завтра вона робитиме самостійно, те, що входило в зону найближчого розвитку, в процесі навчання переходить на рівень актуального розвитку.
Тільки те виховання плідне, яке випереджає розвиток. Завдання виховання полягає в тому, щоб створити "зону найближчого розвитку", яка в подальшому перейшла б у "зону актуального розвитку". Виховання сприяє формуванню особистості, якщо воно передує розвитку і орієнтується на процеси, які ще не зовсім визріли.
Під розвитком, стосовно навчання, розуміють два різні, хоча й тісно пов'язані між собою, явища: власне біологічне, органічне дозрівання мозку, його анатомо-біологічних структур; психічне як певна динаміка його рівнів, як своєрідне розумове дозрівання.
Сучасна вітчизняна педагогіка дотримується положення про діалектичну взаємодію навчання і розвитку особистості: поза навчанням не може бути повноцінного розвитку особистості. Навчання стимулює розвиток, разом з тим, ґрунтується на ньому, але не надбудовується суто механічно.
В усіх підходах до виховання педагог є активним началом поряд з активною дитиною. У цьому зв'язку виникає питання про завдання, які покликана вирішувати цілеспрямована соціалізація, організатором якої є педагог.