1.Предмет, задачі та методи педагогіки

Предмет педагогіки. Проблем освіти, навчання, виховання торкається багато наук: філософія, соціологія, психологія, економіка та інші. Однак, вони не торкаються сутнісних аспектів освіти, навчання, виховання, пов'язаних з повсякденними процесами росту і розвитку людини, взаємодією педагогів і учнів у процесі цього розвитку і з відповідною інституційною структурою. І це цілком правомірно, оскільки вивчення даних аспектів визначає ту частин) об'єкта, яку повинна вивчати спеціальна наука — педагогіка. У цьому випадку педагогіка є наука, що вивчає сутність, закономірності тенденції і перспективи розвитку педагогічного процесу як фактору і засобу розвитку людини протягом усього її життя. Ні цій основі педагогіка розробляє теорію організації педагогічного процесу, форми і методи удосконалення діяльності педагога і різноманітні види діяльності учнів, стратегії і способи їх взаємодії.

Педагогіка є досить складною суспільною наукою, яка об'єднує, інтегрує, синтезує в собі дані практично всіх природничих і суспільних наук про дитину, закони розвитку виховних суспільних відносин, що здійснюють вплив на становлення і розвиток підростаючого покоління. Предметом педагогіки є об'єктивні закони конкретно-історичного процесу виховання, органічно пов'язані з законами розвитку суспільних відносин, а також реальна суспільна виховна практика формування підростаючих поколінь, особливості й умови організації педагогічного процесу.

Тому найважливішими завданнями педагогіки як науки є: дослідження закономірностей процесу виховання, його структуру й механізмів, розробка теорії й методики організації навчально-виховного процесу, його змісту, принципів, організаційних форм, методів та прийомів. Існують теоретичні і практичні завдання педагогіки, які слід розрізняти. Педагогіка вирішує деякі важливі теоретичні завдання: 1) визначення закономірності процесу вчення, виховання і освіти; 2) вивчення і узагальнення досвіду педагогічної діяльності різних шкіл; 3) розробка і впровадження нових методів, форм, систем вчення і управління освітніми структурами; 4) вивчення і впровадження результатів досліджень в практику викладання; 5) постановка цілей і планерування освіти на найближче і віддалене майбутнє. Теоретичні завдання цілком і повністю мають практичне втілення в освітніх установах. До. Д. Ушинський, наприклад, стверджував, що науки взагалі лише відкривають факти і закони і не займаються розробкою їх практичної діяльності і додатка. Тоді як педагогіка відрізняється в цьому відношенні. Тому завдання педагогіки Ушинський бачив в «вивченні людини у всіх проявах його природи із спеціальним додатком до мистецтва виховання». Основними з них є: 1) педагогічне спостереження; 2) дослідницька бесіда; 3) вивчення шкільної документації і продуктів діяльності учнів; 4) педагогічний експеримент; 5) вивчення і узагальнення передового педагогічного досвіду. Педагогічне спостереження, як основне джерело накопичення знань, фактів і відомостей, застосовується в будь-якій дослідницькій діяльності. Особливо цей прийом важливий в педагогічній діяльності, коли інакше описати процес неможливо. Педагогічний експеримент – це науковий метод дослідження, який дозволяє підтвердити або відкинути які-небудь теоретичні викладення дослідним дорогою. Призначення цілей педагогічного експерименту визначає наступні види експериментів: 1) констатуючий; 2) що творчий-перетворює; 3) контрольний; 4) природний. Галузі педагогічної науки Загальна педагогіка – передбачає дослідження критеріїв, способів і форм освіти. Педагогіка, як самостійна наукова дисципліна, не може розвиватися, не взаємодіючи з іншими науками. Так, наприклад, при розробці педагогічної теорії важливу методологічну роль займає філософія, яка визначає вихідні дані при дослідженні педагогічних процесів. Психологія впливає на вирішення конкретних питань вчення і виховання, піднімаючи питання розробки режимів праці і відпочинку (особливо вікова і педагогічна психологія, що вивчає закономірності психічних процесів дітей залежно від віку, в умовах вчення і виховання). Соціологія, яка вивчає суспільство як складний цілісний механізм, дає педагогіці великий практичний матеріал для логічної організації процесу вчення і виховання.