50.Несвідоме, свідоме, над свідоме

Звязок свідомого та несвідомого розкрито, зокрема, австрійський психоаналітик Зігмунд Фрейд1856-1939 наприкінці19-на початку20 ст.в рамкахпсихоаналітичного підходу.

Ванатомії особистості він виділяв три взаємодіючі компоненти:

1. Воно — несвідомий компонент,який є успадкуванням людською організацією глибинним шаром, киплячим котлом інстинктів, невгамовним потягів людини, які підкоряються принципу задоволення.

2. Я — свідомий компонент, Який є посередником міжВоно і зовнішнім світом. Я виконує функцію впливу цього світу на несвідоме.

3. Над-я- це сукупність суспільних норм і стандартів поведінки, які виконують рольцензора надсвідоме

Аналізуючи Воно, Фройд виділивдві основні природжені інстинктивні потреби, які визначають психічну діяльність людини:

1лібідозну інстинкт самозбереження, потяг до життя,л юбов, сексуальний потяг;

2агресивну потяг до руйнування,смерті,війни.

Задоволення цих потреб стикається як з перешкодами з боку навколишнього світу, суспільства.

Взаємодія трьох компонентів-несумісні.

Тому Я постійно звертається до механізмів психологічного захисту, роль яких виконують:

А) сублімація- механізмі, який знімає напруження в ситуації конфлікту шляхом трансформації інстинктивних форм поведінки в більш прийнятні для індивіда та суспільства

Б) проекція- неусвідомлене наділення іншої людини притаманними для даної людині мотивами, рисами та властивостями;

В) витиснення. процес, в результаті якого неприйнятні для індивіда думки, спогади, переживання виганяються із свідомості і переводяться в сферу несвідомого, але при цьому вони продовжують впливати на поведінку індивіда і переживатися ним у вигляді тривоги, страху та ін.

В заміщення- зміна обєкта, на який спрямовані почуття, Включається тоді, коли пряме

вираження почуттів стосовного даного обєкта може мати загрозу і викликає тривогу.

Це й підхід використовувався для:

А) спершу для лікування психічних захворювань,

б) а згодом застосував для пояснення ролі несвідомого у житті людини.

Позитивні моменти та дискусійні питання теорії Фрейда щодо свідомого та несвідомого:

1Позитивні моменти: положення про складність та багатоплановість структури особистості; про свідоме та несвідоме; про внутрішні суперечності особистості.

2. Дискусійні моменти: мотивація людської поведінки повязується переважно з природженими, інстинктивнимисексуальними та руйнівними потребами; визначається фатальний антагонізм між свідомим та несвідомим; між індивідом та суспільством.

51.Основні складови пізнавальної діяльності:субьєкти і об’єкти,мета й цілі,засоби та результати.

Пізнання -це процес особливого розвитку субєкта і обєкта коли основним результатом постає знання.

Під субєктом вважають людину або істоту із спільності людей, які реально функціонуютьсімя, група. Субєкт пізнання знаходиться в постійному процесі розвитку.

Обєктом пізнання є те, на що спрямована пізнавальна діяльність субєкта. В принципі обєкт також знаходиться в процесі розвитку. Обєкт і субєкт находяться в процесі взаємодії задля досягнення конкретної цілі і відповідно із обраної субєктом метою.

Мета пізн.проц.-це те, чого прагне людина.

Ціль-це ті конкретні результати, яких ми досягаємо на шляху до мети. Мету ми плануємо, а цілі здобуваємо.

Субєкт пізнання визначається і як суспільство в цілому, яке має певний спосіб матеріального та духовного виробництва, певний історичний рівень розвитку культури та науки.

Субєкт пізнання, таким чином, — це людина, яка включена в суспільне життя, в суспільні звязки та відносини, яка використовує суспільно-вироблені форми, способи, методи практичної та пізнавальної діяльності, як матеріальні знаряддя праці, прилади, експериментальні установки і т.п., так і духовнікатегорії, логічні форми та правила мислення, зміст мови, правила її структурної побудови та вживання; це людина, яка діяльно здійснює перехід від незнання до знання, від неповного знання до більш повного і точного, нарощуючи суспільне необхідне нове знання про дійсність. Обєкт пізнання- це те, на що спрямовується на основі практики пізнавальна діяльність субєкта. Обєктом пізнання може бути в принципі вся дійсність, але лише в тій мірі, в якій вона увійшла в сферу діяльності субєкта. Поняття обєкт та обєктивна реальність повязані між собою, але не тотожні за своїм змістом. Обєктом є не вся обєктивна реальність, а лише та її частина, що вже введена в практику людства і становить коло його пізнавальних інтересів. Обєктом пізнання виступають не лише явища природи, а й суспільства, і сама людина, і відносини між людьми, їхні взаємини, а також свідомість, память, воля, почуття, духовна діяльність взагалі, в усій поліфонії її проявів. Пізнання може бути спрямованим на дослідження не лише обєктивного світу, й ідеальних обєктів, наприклад, числа, площини і т.п. в математиці, абсолютно чорного тіла, ідеального газу, рівномірно-прямолінійного руху в фізиці, тієї чи іншої суспільно-економічної формації в суспільствознавстві і т.д. Обєкт не є чимось раз і назавжди рівним собі, він постійно змінюється під впливом практики та пізнання, оскільки змінюється, розширюючись та поглиблюючись, та частина матеріального і духовного світу, яка включається в сферу діяльності суспільства і тим самим стає обєктом інтересів субєкта.