2 Клас Тема. Що таке скульптура?Види скульптури. Порівняльний аналіз розмірів і пропорцій форм та їх складових частин. Ліплення котика(пластилін).

Мета. Дати учням початкові уявлення про скульптуру як вид образотворчого мистецтва;

ознайомити з основними ознаками творів скульптури; на основі спостережень, співставлень, аналізу сприяти усвідомленню особливостей зовнішнього вигляду тварин; формувати навички ліплення (пластичний спосіб ліплення в комбінації з конструктивним). Виховувати естетичне почуття до навколишнього світу;любов до тварин.

Тип уроку.Урок вивчення нового матеріалу;ознайомлення з темою.

V.Практична робота.

3-а кімната-«Майстерня ліплення»

- Ти, певно, бачив дорослих котів і кошенят. Чим, дорослий звір відрізняється від маляти?

-У кошеняти тільце і хвостик коротші; усі частини тіла тваринки здаються круглішими. Кошеня нагадує кумедний пухнастий клубочок.

- Зараз ми спробуємо виліпити з пластиліну котика, передавши його характерні риси та рухи. Наприклад, у котика тулуб овальної форми з пластичними передніми і задніми лапками (кінцівками), голова — кругла, з короткими гострими вушками. Ліпити котика найпростіше з окремих частин. Спочатку виліпимо тулуб з ніжками і голівку, врахувавши їх пропорції та форму. Потім приєднаємо ці частини (вушка, хвостик). З невеликих однакових шматочків дротика можна зробити вуса.

- Давайте повторимо правила роботи з пластиліном.

1. Працювати в робочому одязі.

2. Пластилін потрібно розім'яти.

З. Розминаємо пластилін на дощечці.

4. Працюємо охайно.

VI. Практична діяльність учнів.

1. Для виконання простих базових форм (куля, циліндр) пластилін розкачують та скачують.

2. Для зображення складних форм (фігура людини, тварина) застосовують декілька засобів: конструктивний-предмет створюється з окремих частин;

3. Пластичний - ліплення з цілого шматка пластиліну, шляхом витягування форми; комбінованого, який об'єднує ліплення з окремих частин та цілого куска.

VII. Підсумок уроку.

Перегляд і демонстрування дитячих робіт.

- Придумайте своїм котикам клички.

- Чи задоволені ви своєю роботою?

- Про що дізналися на уроці?Що сподобалось?

Билет №4

1. Види переказів у початкових класах та методика їх проведення.

Перекази і твори – основні вправи з розвитку узагальнених умінь зв'язного мовлення. Перекази є підготовчою ланкою у навчанні творам. Проведення переказу за розповідним, описовим текстом і текстом-міркуванням передує побудові самостійного висловлювання того ж типу і стилю.

Залежно від докладності передачі змісту та міри збереження композиції тексту розрізняємо перекази: детальні, або близькі до тексту; вибіркові; стислі; перекази з додатковим завданням, або творчі перекази.

Розпочинаємо навчання усним детальним переказам на основі розповідних текстів з ясним, динамічним сюжетом, чітко окресленими характерами героїв. Паралельно проводимо перекази найпростіших описових текстів і текстів-міркувань. Більш складною формою роботи є переказ розповідного тексту з елементами опису, міркувань.

Наблизити переказ до умов природного спілкування зручніше на такому тексті, де є діалог, який попередньо прочитується в особах.

Письмові перекази, близькі до тексту, проводяться в усіх класах, починаючи з періоду навчання грамоти. Від запису окремих слів, словосполучень, речень, фрагментів усного переказу слід уже у 2 класі переходити до повних переказів невеличких текстів. Ефективним прийомом підготовки до письмового переказу є вільний диктант. Учитель читає текст частинами, а учні записують так, як запам'ятали (вільно).

Текст для переказу добирається з урахуванням вікових особливостей учнів. Має бути доступним і цікавим дітям, не переобтяженим новими для них словами і зворотами, нескладним за композицією, містити незначну кількість дійових осіб (якщо текст сюжетний). Учні мають добре зрозуміти його зміст, мету, образи і мову. Необхідно враховувати також граматичні вміння учнів: у тексті не повинно бути малознайомих морфологічних форм, ускладнених типів речень і т. ін. Теми текстів для переказів повинні мати виховну й освітню цінність, розширювати пізнавальний досвід учнів, формувати їхній світогляд.

Орієнтовний план роботи над детальним переказом.

1. Попередня бесіда ( пояснити учням нові й не зрозумілі для них слова).

2. Виразне читання вчителем тексту. Аналіз змісту тексту (усвідомити головну думку та ідейний зміст твору, чітко уявити собі послідовність подій, причинно-наслідкові зв'язки). Розглянути також будову прочитаного тексту. Визначити зачин твору, з'ясувати, про що йдеться в основній частині, виділити кінцівку тексту.

3. Складання плану майбутнього переказу (може проводитися по-різному, може бути у формі як розповідних, так і питальних чи називних речень).

4. Аналіз мови, якою написаний текст (звернути увагу дітей на точність, виразність, забарвленість окремих слів і виразів, окремі найяскравіші слова і вирази записати в зошити чи на дошці, щоб учні могли використати їх у переказі).

5. Обов'язковою має бути словникова робота, яка полягає не тільки в тлумаченні не зрозумілих школярам слів, а насамперед у збагаченні й активізації їхнього лексичного запасу.

6. Усне складання фрагментів тексту за пунктами плану. Під час цієї роботи вчитель має заохочувати школярів не повторюватись, а створювати індивідуальні варіанти текстів.

7. Письмовому оформленню переказу має передувати орфографічна робота над словами, під час написання яких можуть виникнути труднощі. Їх доцільно записати на дошці, підкресливши орфограми.

Перед записуванням переказу активізуються знання учнів про культуру оформлення тексту.

У зошити діти записують переказ тексту самостійно.

Під час аналізу учнівських робіт педагог повинен обов'язково відзначати і зачитувати найкращі зразки.

Вибірковий переказ вимагає відтворення тієї частини тексту, яка відповідає конкретному запитанню, певній мікротемі.

Види: за запитанням чи завданням; переказ окремого епізоду; переказ за ілюстрацією. Перед вибірковим переказом учні читають або прослуховують текст. Учитель ставить їм запитання чи завдання для вибіркового переказу. Можна запропонувати учням перечитати чи повторно прослухати ту частину тексту, яку їм доведеться переказувати. Важливим у підготовці до написання вибіркового переказу є складання його плану, словникова й орфографічна робота.

Виконуючи стислий переказ, діти вчаться бачити головне, суттєве у тексті і передавати його, використовуючи мовні засоби узагальненої передачі змісту.

Відомі різні способи стиснення тексту: 1) усунення другорядного, деталей; 2) узагальнення конкретних, одиничних явищ; 3) поєднання обох названих способів.

Щоб усунути несуттєве, необхідно спочатку виділити в тексті основне з точки зору головної думки твору і деталі, потім відкинути деталі, об'єднати суттєве і скласти новий текст.

Розпочинається навчання стислому переказу на розповідних текстах, у яких простежується розгортання подій. Виклад сюжетної канви такого твору і буде стислим переказом.

Елементи стислого переказу вводяться у 1 класі. Дітям пропонується у процесі аналізу тексту передати одну його частину одним реченням. Потім пропонується передати коротко дві частини, а далі – зміст усього твору.

Стислі письмові перекази вводяться слідом за усними у 2 класі і продовжуються в ускладнених варіантах у 3 і 4 класах. Вони готують до складання конспектів і тез наукових статей у старших класах.

Орієнтовний план підготовки до стислого переказу:

1. Читання тексту учнями (перший раз мовчки, другий – уголос) або вчителем.

2. Бесіда за змістом (5-6 запитань). З'ясування головної думки і теми тексту.

3. Робота над словами, виражальними засобами, окремими реченнями.

4. Коротка, в кількох реченнях, передача змісту тексту.

5. Складання плану.

6. Стислий переказ фрагментів за пунктами плану (якщо в учнів недостатньо сформовані вміння писати стислий переказ, слід зробити усний стислий переказ усього тексту чи його частин за планом).

7. Самостійне створення тексту переказу та його запис.

8. Самоперевірка. Завершення роботи.

Доцільно писати стислі перекази науково-популярних (ділових) текстів. Водночас не рекомендується брати для цього виду роботи описи, особливо художні.

Творчими слід вважати такі перекази, у яких не тільки відтворюється текст, а й уносяться певні зміни, доповнення. Завдання для творчих переказів можуть бути дуже різноманітні: перестановка частин матеріалу, зміна особи оповідача, введення описів природи, дійових осіб, оцінка вчинків дійових осіб, придумування зачину або кінцівки.

Орієнтовна структура уроку, присвяченого вмінню будувати творчий переказ:

1. Читання тексту учнями чи вчителем.

2. Бесіда за його змістом.

3. Визначення творчих завдань.

4. Складання плану творчого переказу.

5. Усний переказ за складеним планом.

6. Словникова робота.

7. Орфографічна підготовка.

8. Самостійне записування творчого переказу.

9. Перевірка виконаної роботи.

Творчі перекази є перехідним етапом від переказу до твору.

Запис складеного переказу на дошці, а потім списування його учнями буває іноді виправданим у 2 класі, однак не можна перетворювати цей відступ від принципу самостійності на метод. У 3 класі здійснюється поступовий перехід від колективного складання плану переказу до самостійного. Доцільно уникати також попереднього переповідання змісту сильними учнями безпосередньо перед записом переказу в зошити, щоб уникнути одноманітності текстів. Колективне складання переказу допускається лише в тому разі, коли учні ознайомлюються з новим для них жанром, стилем, якоюсь новою особливістю тексту. У решті випадків складати й промовляти колективний переказ перед записом у зошити не варто. Кожний учень працює самостійно, а вчитель, за потреби, надає індивідуальну допомогу.