2. Методика навчання роботи з тканиною і волокнистими матеріалами.

Тканину виготовляють з пряжі, яку зсукують з волокон. Волокна рослинного походження виробляють з рослин: льону, конопель, бавовнику. Волокна рослинного походження дістають із овочевої вовни, а також із клубочків, що заготовляє на дереві личинка метелика – шовкопряда. Штучні волокна виготовляють шляхом складної переробки деревини та різних хімічних сполук, наприклад відходів нафти.

Ручне шиття ще займає значне місце в житті людини, в побуті. Дуже важливо для шиття руками підібрати інструменти і підготовити робоче місце.

Необхідними інструментами є: голка, нитки, ножиці, сантиметрова стрічка, лінійка. Крім того треба мати крейду або кольоровий олівець для розмічання тканини, прасувальну дошку.

Ручні голки – основний інструмент для шиття. Розрізняють їх за номерами (12 номерів; чим більший номер, там товстіша голка). Голки повинні бути гострими, пружними, неламкими, добре відполірованими. Щоб добре пошити, треба підібрати голку і нитку відповідно до товщини тканини.

Голки і ножиці є небезпечним знаряддям, тому при роботі необхідно дотримуватись правил безпечної праці.

Шити вручну треба з наперстком. Він призначений для проштовхування голки через тканину і захисту пальця від уколу. При шитті наперсток надівають на середній палець правої руки. Відсутність наперстка значно знижує продуктивність праці і якість виконаної роботи. Від правильності організації робочого місця, зручного розташування на ньому інструментів, приладдя і тканини, залежить успіх шиття. Під час роботи треба сидіти вільно, не напружуючись і не сутулячись. Шитво повинне лежати не на колінах, а на столі. Робоче місце повинне бути добре освітлене, щоб не доводилось напружувати зір. Найкраще, коли світло падає з лівого боку.

Виготовляючи вироби з тканини на уроках трудового навчання, учні навчаються користуватися голкою, відміряти нитку, всиляти її у вушко голки, зав'язувати вузлик.

Є кілька способів індивідуального підбору довжини нитки в залежності від довжини руки дитини без вимірювання лінійкою. Кінець нитки беруть у руку, перегинають через руку, зігнуту в лікті і дотягують до початку нитки. Другий спосіб: кінець нитки беруть в руку і відмірюють відстань до підборіддя. Це і буде оптимальна робоча довжина нитки.

Щоб всилити нитку у вушко голки, необхідно нитку відрізати від котушки. Відрізують обов'язково під кутом, а потім кінець нитки скручують вправо, а шовкову – вліво. Голку тримають великим і вказівним пальцями правої руки, вушком вгору, вічком до себе. Нитку беруть великим і вказівним пальцями лівої руки. Скручений кінчик нитки просиляють у вушко голки, захоплюють його лівою рукою і витягують щітку на 2/3 її довжини. На цьому ж кінці нитки зав'язують вузлик. Для цього кінець нитки затискують великим і вказівним пальцями лівої руки, нитку обводять навколо кінчика вказівного пальця, поки не утвориться петля. Потім трохи скручують її великим пальцем донизу, а вказівним догори, Невеликим зусиллям нитку знімають з пальця, протягують між стиснутими пальцями і затягують вузлик.

Для всиляння нитки в голку добре було б використовувати спеціальний пристрій.

Слід від нитки на тканині між двома проколами називають стібком. За призначенням і характерні: стібків шви бувають різні.

“Уперед голку” – це голку з ниткою пропускають у тканину весь час уперед, справа наліво.

Шов “за голку” або “назад голку” виконується так: голку з ниткою проколюють на лицьовий бік тканини, щоб відстань між вводом голки в тканину і її виводом дорівнювала трьом стібкам.

Шов “ручна строчка” схожий на шов “назад голка”, тільки стібки у цьому шві роблять, вколюючи голку не на половині відстані між виводами голки, а в місці її виводу у попередньому стібку, виколюючи голку на відстані, що дорівнює двом стібкам.

Шов “через край” дуже зручний для обметування.

“Петельний шов” застосовують для обрізаних країв сипких тканин.

Після вивчення швів учні початкових класів знайомляться з різними способами обробки зрізів тканини: утворення бахроми, підгинання та розшивання країв з відкритим та закритим зрізом, обшивання країв тканини косими стібками без підгинання.

Розпочинають з розкроювання, але спочатку виготовляють викрійки із цупкого паперу. Викрійки розкладають на тканині так, щоб економно розмістити деталі. При розкроюванні треба враховувати властивості тканини. Викрійки на тканині закріплюють за допомогою кравецьких шпильок. Тканину не можна піднімати і відривати від поверхні стола.

За програмою в початкових класах учні повинні навчитися пришивати ґудзики різних видів, зшивати розірване по шву місце, накладати латки.

Програмні вироби в початкових класах

1. Серветка.

2. Пов’язка для чергування.

3. Торбинка для змінного взуття.

4. Закладка в техніці “ланцюжок гачком”.

5. Фартушок з кишенею.

6. Ляльковий одяг (спідниця, сорочка).

7. Сумочка.

8. Квіти з тканини (зі стрічки, в техніці складання, збирання).

9. М’яка іграшка простої та складної конфігурації.

10. Вишивка – хрестом, петельним швом, гладдю.

При роботі з тканиною учням спочатку і пропонують виготовити прості вироби.