3. Робота над колисковою піснею.
Вчитель пропонує звернути увагу на дошку, на якій надруковано колискову пісню «Ходить сон коло хати»
Ходить сон коло хати,
Сивий сон, волохатий.
В нього білі подушки,
Ковдрочка із вати.
Роздає смачні ріжки
Всім, хто буде спати.
а) Читання вчителем.
б) Читання учнями вголос (ланцюжком).
в) Бесіда за змістом колискової:
- Яке призначення колискової пісні? (Щоб дитина спокійно заснула).
- Хто ходе коло хати?
- Як в колисковій описується зовнішній вигляд сна?
- Хто може заспівати цю колискову пісеньку?
- Яке почуття вона викликає?
Билет №13
1. Методика роботи над морфемами слова у 2-4 класах.
Ознайомлення молодших школярів із морфемною будовою слова розкриває широкі можливості для систематичного розширення і уточнення словника дітей, оволодіння одним із способів розкриття лексичного значення слова.
Крім того, оволодіння умінням здійснювати морфемний аналіз слова закладає основи для формування повноцінних навичок правильного письма, адже вивчення цієї теми пов'язане із засвоєнням найважливіших чергувань української мови: [о,е] з [і], [г, к, х] із [ж, ч, ш] та [з', ц', с'], правопису слів з ненаголошеними голосними й сумнівними приголосними (нігті, легкий, молотьба), а також префіксів, уживання апострофа після префіксів тощо.
Завдання вивчення морфемної будови слова в початкових класах полягає у формуванні в учнів понять: основа, закінчення, корінь, суфікс, префікс, усвідомленні їх ролі, а також у практичному оволодінні морфологічним способом словотвору (без називання термінів), у збагаченні і розширенні словника учнів.
Тема “Будова слова” як самостійна починає вивчатися в 2-му класі і закінчується в 3-му. Вона складається з таких основних етапів:
1. Підготовча робота до ознайомлення із смисловими частинами слова, яка полягає у спостереженні за спорідненими словами, доборі споріднених слів і побудові речень (2 клас).
2. Ознайомлення зі специфікою і роллю морфем (корінь, префікс, суфікс) у слові та з однокореневими (спорідненими) словами (3 клас).
3. Закріплення і поглиблення знань про морфемну будову слова, які пов'язуються із формуванням правописних і мовленнєвих навичок (3-4 класи).
Розуміння основи слова неможливе без знання того, що таке закінчення. Вивчаючи закінчення, вчитель має розкрити перед школярами його ознаки:
– закінчення – це змінна частина слова;
– закінчення служить для зв'язку слів у реченні;
– закінчення стоїть у кінці слова.
Етапи роботи над формуванням поняття про закінчення:
І етап – учні одержують початкові уявлення про закінчення під час виконання вправ, які включають спостереження за змінами форми одного й того ж слова в контексті.
ІІ етапі – засвоюють термін “закінчення” і усвідомлюють функцію цієї частини слова – зв'язує слова в реченні. Робота з деформованим текстом допоможе дітям усвідомити те, що закінчення служить для зв'язку слів у реченні.
ІІІ етап передбачає формулювання власного висновку й усвідомлення його (виведення правила): “Змінна частина слова називається закінченням. Закінчення служить для зв'язку слів у реченні. Закінчення стоїть у кінці слова”. На цьому етапі учитель показує схематичне позначення закінчення -□.
ІV етап – конкретизація набутих учнями знань про закінчення слова під час виконання тренувальних вправ.
Усвідомивши
роль і місце закінчення слова, учні
легко зрозуміють характерні риси основи
слова: основа – це частина слова без
закінчення. Ознайомлення з основою
слова слід здійснювати одночасно з
вивченням закінчення. Учитель повідомляє
дітям, що та частина слова, яка залишається
після виділення в ньому закінчення,
називається основою, і надалі вимагає
від школярів називати під час розбору
слова його закінчення і основу, а на
письмі позначати значками
Приступаючи до вивчення кореня слова, вчитель має сформувати в учнів знання про те, що корінь – головна частина слова, яка обов'язково присутня в кожному слові і містить основний елемент лексичного значення;
– слова з однаковим коренем називаються спорідненими, або однокореневими;
– слова, близькі за значенням, але такі, що не мають спільної смислової частини, не вважаються спорідненими словами (наприклад, хоробрий і мужній);
– слова можуть мати однакову звукову частину, але не вважаються однокореневими, бо у них різні корені (смислові частини), наприклад гора і горе;
– у споріднених словах корінь може частково змінювати свій звуковий (а отже, і буквений) склад (існує цілий ряд чергувань голосних і приголосних у корені).
Крім того, класовод має навчити дітей розрізняти однокореневі слова (школа, школяр) і форми одного й того ж слова (школа – школи – школі).
Корінь слова вивчається у певній послідовності. Спочатку на основі порівняння слів за значенням і будовою вводиться термін “споріднені слова”, потім повідомляється, що спільна частина споріднених слів називається коренем, а споріднені слова називаються ще й однокореневими (2 клас). Так, на цьому етапі засвоєння поняття “корінь слова” учні виділяють такі його істотні ознаки, як наявність в однокореневих словах спільної смислової і звукової частини.
На наступному етапі формування поняття слід показати, що істотнішу ознаку кореня становить смисл, а не однакове звучання частини різних слів. Тому проводиться протиставлення однокореневих слів і синонімів, а також однокореневих слів і слів, які мають корені-омоніми.
Формування поняття про корінь слова і однокореневі слова охоплює і спостереження за словами, в яких у коренях слів відбувається чергування голосних чи приголосних звуків.
Робота по формуванню поняття “корінь слова” зводиться до усвідомлення кореня як необхідної частини слова, без якої слово не може існувати, до розрізнення коренів-омонімів, варіантів коренів з чергуванням голосних і приголосних звуків.
Формуючи поняття про префікс, учитель знайомить дітей із такими ознаками цієї частини слова:
– префікси утворюють нові слова (внук – правнук) або слова з новими відтінками значень (гарний – прегарний);
– префікс стоїть перед коренем.
Значення префіксів найзручніше показати під час вивчення дієслів, тому що для цієї частини мови префіксальний спосіб словотвору є найбільш типовим. Однак слід добирати для аналізу й інші частини мови: іменник (друг – недруг, дід – прадід), прикметники (чудовий – пречудовий).
Для ознайомлення учнів із префіксами краще брати не окремі слова, а словосполучення, у яких є омонімічні префікси і прийменники (доїхав до Києва, відійшов від столу). Це дає змогу учням краще усвідомити значення префіксів, тому що в таких словосполученнях префікс і прийменник мають багато спільного.
Після
того як діти одержують початкове
уявлення про значення префіксів,
відбувається узагальнення їхніх
істотних ознак у спеціальному
слові-терміні, формулюється визначення
префіксів (частина слова, що стоїть
перед коренем і надає слову нового
значення або смислового відтінку),
вводиться його схематичне позначення
У 1-4 класах учні одержують тільки початкове уявлення про префікс і не вивчають усієї багатогранності цієї морфеми. Вивчення префіксів у початкових класах має суто практичне значення – навчання учнів правильного вживання префіксів у мовленні.
Мета вивчення суфікса в початкових класах – розкрити роль суфіксів у слові. Учні мають усвідомити, що суфікс:
– це частина слова, з допомогою якої утворюються нові слова;
– це частина слова, яка надає слову іншого смислового відтінку (вказує на ступінь розміру предмета, міру якості, передає ставлення до предмета);
– завжди стоїть між коренем і закінченням, якщо ж у слові нульове закінчення, то суфікс стоїть після кореня;
– у слові може бути не один суфікс, а й два чи три.
У початкових класах діти знайомляться тільки з суфіксами із значенням пестливості, суфіксами, за допомогою яких утворюються назви людей за родом заняття, та суфіксами, з допомогою яких утворюються назви найуживаніших предметів побуту.
У початкових класах вивчення будови слова має на меті не тільки ознайомлення із значенням морфем, а й забезпечує правильне користування ними в усному й писемному мовленні, зокрема сприяє практичному засвоєнню самого процесу словотворення.
Вивчення морфемної будови слова сприяє усвідомленню учнями зв'язку, який існує в мові між лексичним значенням слова і його морфемним складом.