3. Продемонструвати роботу вчителя над засобами музичної виразності у 3 класі.

Музично-виразні засоби хорового виконавства: динаміка, нюансировка, агогіка, фразування, дихання, тембр, метроритм, темп, музична форма, звуковедення.

Для розучування пісні на слух варто використовувати такі етапи роботи:

1. Ознайомлення з піснею:

а) вступне слово вчителя;

б) виконання пісні вчителем;

в) бесіда про виконану пісню.

2. Засвоєння літературного тексту.

3. Розучування мелодії та робота над виразністю співу.

4. Закріплення та повторення.

Вступне слово вчителя (в формі розповіді чи бесіди) повинно бути лаконічним, емоційим за змістом та цікавим для школярів.

Коли діти прослухали пісню, вони разом з учителем аналізують ті засоби музичної виразності, які їм доступні.

Аналіз твору варто будувати таким чином, щоб показати як ті чи інші елементи музичної мови (темп – швидкий, помірний, повільний; динаміка – голосно, не дуже голосно, тихо; характер мелодії – маршовий, наспівний, танцювальний і т. д.) допомагають відтворити ідейно-художній замисел композитора. Наприклад, про "Пісню Лисички" М. Лисенка можна сказати, що вона весела, життєрадісна. Але до цього висновку діти повинні прийти в процесі аналізу пісні за допомогою навідних запитань вчителя.

Виразними засобами музики називаються засоби, якими користується композитор для втілення свого задуму, для створення певного образу. Сюди належать:

Мелодія — одноголосно виражена музична думка; основний елемент музики. Мелодія буває весела, радісна, скорботна, сумна, сильна, мужня, ніжна, лірична.

Ритм — організоване чергування звуків різної тривалості; особливості ритмічного малюнку впливають на характер мелодії. Ритм буває гострий , чітки, невиразний, маршовий, чеканний, вальсовий.

Гармонія — акорди та їх послідовне звучання.

Лад — певна організація звуків відносно головного — тоніки. Лад буває мажорний (з веселим відтінком) або мінорний (з сумним відтінком).

Регістр — певна частина звукоряду. Розрізняють 3 регістри — верхній, середній і нижній.

Динаміка — сила звучання голосу чи музики. Для визначення ступеня гучності існують динамічні відтінки: фортіссімо, форте, мецо-форте, мецо-піано, піаніссімо, крещендо, дімінуендо, сфорцандо.

Тембр — забарвлення голосу чи звуку музичного інструменту. Тембр буває світлий приємний, густий, матовий, холодний, темний.

Темп — це швидкість, з якою виконується музичний твір. Темпи поділяються на повілбні (лярго, адажіо), помірні (анданте,модерато), швидкі (аллегро, престо).

Виразовими засобами музики створюється настрій музики — радісний, скорботний, героїчний, трагічний, ліричний тощо.

Билет №11

1. Основні періоди навчання грамоти та їх завдання.

Добукварний період навчання грамоти.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ді­литься на три періоди – добукварний, букварний та післябукварний.

У добукварний період навчання грамоти реалізуються важливі навчально-виховні завдання з рідної мови, які мають підготовчий характер.

Протягом першого місяця навчання (добукварний період) у шестирічних першокласників необхідно виробляти найважливіші вміння й навички загальнонавчального характеру:

– зосереджено слухати вчителя та однокласників;

– відповідати на запитання педагога;

– вчасно і правильно виконувати його завдання й розпорядження, висловлені в індивідуальному звертанні, й ті, що спрямовані до всіх учнів класу;

– дотримуватися правильної постави за партою під час виконання різних робіт, особливо під час письма;

– уміння відібрати навчальне приладдя до уроку, належно розкласти його;

– тримати правильно ручку, олівець і зошит під час письма;

– дотримуватись єдиних вимог до оформлення письмових завдань.

У цей період учитель підтримує і розвиває в дітей інтерес до шкільного навчання.

Добукварна частина підручника з навчання грамоти (ілюстративний матеріал) дає значні можливості для вироблення в першокласників таких важливих загальнопізнавальних умінь, як виділяти в предметах певні ознаки, розрізняти їх за розміром, формою, кольором, знаходити між двома об'єктами однакові, схожі й різні ознаки зовнішнього характеру; зіставляти групи предметів за певною ознакою; уміння робити з допомогою учителя посильні висновки, узагальнення після виконаної роботи.

Вправи на звуковий та складовий аналіз слів із застосуванням роздавальних навчальних посібників (фішок, карток), графічні вправи дають можливість для вироблення в учнів початкових контрольно-оцінних умінь: знаходити помилку або недолік у виконаному завданні шляхом зіставлення його зі зразком; словесно оцінювати свою роботу за орієнтирами, даними вчителем, указуючи на позитивні її риси і недоліки; робити висновки про те, чого слід уникати під час виконання наступних завдань.

Розвиток мовлення в добукварний період передбачає вдосконалення звуковимови, збагачення, уточнення й активізацію словникового запасу дітей, удосконалення граматичної будови усного мовлення, роботу над культурою мовлення і спілкування.

Джерелами збагачення словникового запасу учнів на цьому етапі стають: власне навколишня дійсність, навчальний процес, ілюстративний матеріал букваря, наочні посібники, технічні засоби, які вчитель використовує в ході розповідей, бесід з учнями. Словниковий запас першокласників активно поповнюється прикметниковими і дієслівними формами, а висловлювання стають повнішими, емоційнішими, яскравішими.

Кольорові предметні малюнки дають можливість навчати дітей аналізувати предмети за їх формою, розміром, кольором, добирати до них слова-ознаки, складати речення й короткі описи.

Засвоювана лексика вводиться в словосполучення і речення. Учні користуються різними типами речень як за будовою (простими і складними), так і за метою висловлювання (розповідними, питальними і спонукальними). На початковому етапі в навчальному процесі переважає діалогічна форма мовлення (запитання – відповідь). Важливо, щоб учні вчилися самостійно ставити запитання до вчителя, до однокласників щодо теми бесіди, аналізованого предмета, явища тощо. Поступово діалогічне мовлення чергується з монологічним, в учнів виробляється вміння будувати власні зв'язні висловлювання. Матеріалом для них є ілюстрації (на дошці та в підручнику), народні казки, короткі вірші, потішки, загадки, скоромовки, прислів'я, які учні заучують напам'ять зі слів учителя, робота з дитячими книжками та журналами, екскурсії, перегляд кіно- та діафільмів, телепередач, ігрова діяльність дітей.

Важливим завданням підготовчого періоду є вироблення в учнів фонетичного слуху, удосконалення їхньої звуковимови. Важливо не тільки зважати на слухові відчуття дітей, а й забезпечувати усвідомлення їх взаємозв'язку з мовленнєво-руховими (кінестетичними) відчуттями. В період навчання грамоти, крім прийому наслідування вимови, слід активно вдаватися до спостережень за артикулюванням окремих звуків.

Для цього варто ознайомити учнів з найголовнішими мовленнєвими органами: губами, зубами, язиком (передньою, середньою і задньою частинами язика), твердим піднебінням. Приклавши до шиї кінчики пальців, учні можуть відчути дрижання голосових зв'язок під час вимовляння голосних і дзвінких приголосних, а також відсутність такого дрижання під час вимовляння глухих приголосних звуків.

У підготовчий період в учнів формуються початкові вміння здійснювати різні види мовного аналізу: виділяти речення з мовного потоку, аналізувати їх за кількістю слів і будувати графічні моделі речень, виділяти з речень окремі слова, ділити їх на склади, визначати наголошений склад, встановлювати послідовність усіх звуків у слові і на цій основі будувати звуко-складові графічні моделі слів.

Для позначення голосних, твердих і м'яких приголосних звуків у сучасних букварях пропонуються різні умовні символи.

Особливе завдання добукварного періоду навчання грамоти, на яке відводяться спеціальні уроки, – підготовка руки дитини до письма (виховання звички правильно сидіти під час письма, уміння знаходити на парті положення для рук, розташовувати зошит, тримати ручку чи олівець).

Учитель детально ознайомлює дітей з будовою зошита, його розліновкою, призначенням полів. Протягом підготовчого періоду учні вправляються у малюванні різноманітних орнаментів, предметів прямокутної й овальної форми. У зошиті з друкованою основою дітям пропонують обводити трафарети, виконувати вправи на штрихування та зафарбовування контурних малюнків, що сприяє зміцненню м'язів пальців і кисті. Після підготовчих вправ загального характеру учні виробляють уміння писати основні елементи букв: паличку, паличку із заокругленням унизу і вгорі, довгу паличку з петлею внизу та вгорі, півовали (правий і лівий), овал.

Завершуючи добукварний період навчання грамоти, учні набувають таких знань і вмінь: – правильно вимовляти всі звуки сучасної української літературної мови;

– розрізнювати на слух і за способом артикулювання голосні і приголосні звуки; знати, що в українській мові є 6 голосних звуків, і вміти називати їх;

– розрізнювати на слух і за артикуляцією тверді і м'які приголосні; правильно їх вимовляти – коротко, без призвуків голосних;

– утворювати злиття будь-якого твердого чи м'якого приголосного з голосними звуками (та, то, ту, ти, те; т'а, т'у, т'і, т'о, т’е);

– ділити слова на склади й у дво- й трискладових визначати наголошений склад;

– називати послідовно звуки в слові (слова з 2, 3, 4 і 5 звуків) та, користуючись умовними позначеннями (фішками), будувати звуко-складові схеми таких слів.

Букварний період навчання грамоти.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ділиться на три періоди – добукварний, букварний та післябукварний. Кожен із них реалізує відповідні програмні вимоги.

У сучасній методиці букварний період навчання грамоти ділиться на два етапи.

На І етапі учні спочатку вивчають ряд букв, які позначають голосні звуки: а, о, у, и, і. Найголовніше завдання цього етапу – сформувати в першокласників уміння читати прямі склади.

Прямий склад, злиття приголосного з голосним школярі із самого початку читають у двох варіантах – «пг», «п'г». Досягається це тим, що на першому етапі букварного періоду, крім букв а, о, у, и, вводиться буква і.

Паралельна робота з твердими і м'якими приголосними звуками, що позначаються однією й тією самою буквою, сприяє усвідомленню складового принципу українського письма.

Протягом букварного періоду учні поступово ознайомлюються з алфавітними назвами літер і вчаться називати звуки, позначувані ними.

Паралельно зі звуковим аналізом учні виконують і звуко-буквений аналіз нескладних слів, написання яких відповідає вимові. Новим елементом на таких уроках букварного періоду є буква, оскільки з усіма звуками рідної мови учні ознайомились у добукварний період.

Порядок розміщення і визначення літер у сучасних букварях відбувається з урахуванням частотності їх в українському письмі. У побудові текстів на першому етапі букварного періоду у складі речень можуть подаватися предметні малюнки, які замінюють слово, якого учні ще не можуть прочитати. Якщо зміст речення досить прозорий, то замість малюнка на місці пропущеного слова ставиться лінія – знак слова, застосовуваний у добукварний період.

Для формування в учнів усвідомленого читання, підвищення пильності під час відтворення кожного слова і речення слід подеколи пропонувати їм на дошці або на індивідуальних картках варіанти текстів, поданих у букварі.

Усвідомлення прочитаного забезпечується також відповідями на запитання за змістом тексту, причому відповідь на запитання учень може давати, зачитуючи певне речення з тексту. Доцільно також на цьому етапі застосовувати вибіркове читання як слів у колонках, так і речень за відповідними завданнями вчителя. Щоб читання слів у колонках не було для учнів одноманітним, його можна проводити із супровідними завданнями фонетико-графічного, граматичного і лексичного характеру: прочитати слова, в яких буква “ел” стоїть на початку; прочитати слова з наголосом на першому (другому) складі; знайти два слова, які різняться між собою одним складом; знайти і прочитати слова, в яких останній склад -ла; прочитати слова, до яких можна поставити питання що робила?; знайти і прочитати імена дітей тощо.

Формування в першокласників уміння читати прямі склади має спиратися на спостереження за артикуляційними особливостями звуків. Механізм утворення прямого складу з різними голосними дитина може легко усвідомити, якщо спостерігатиме за артикуляційними укладами складів ма, мо, му, ми без подання голосу. Школярі помічають, що підготовка мовних органів, у даному разі губ, до вимовляння різних складів здійснюється по-різному, тому що різниця в артикуляційному укладі губ залежить не від приголосного, який в усіх складах залишається одним і тим самим, а від голосного, що в кожному складі змінюється.

Відтворення прямого складу під час читання полягає в одночасній підготовці до вимовляння двох звуків, позначених відомими дитині буквами.

Закріплення вміння читати прямі склади і слова з ними здійснюється за допомогою різноманітних складових таблиць (статичних і динамічних), складових абаків з рухомими смужками, на яких зображені літери, які потрапляють у “віконечко” для читання, тренажерів тощо.

На першому етапі букварного періоду учні поступово переходять від читання слів по складах до повторного прочитування вже знайомих слів із наголосом, тобто з подовженим і дещо підсиленим вимовлянням наголошеного звука в слові.

На ІІ етапі учні ознайомлюються з іншими способами позначення на письмі м'яких приголосних буквами ь, я, ю, є); дізнаються про те, що буквою Г г позначається на письмі звук [г], а буквою Ґ ґ – звук [ґ], що буква “йот” (“ій”) позначає на письмі м'який приголосний звук [й], який не має парного твердого; засвоюють звукове значення букви “ща” [шч]; відпрацьовують літературну вимову і вміння позначати на письмі звуки (африкати) — [дж], [дз], [дз'], ознайомлюються з роллю апострофа в українській графіці.

Отже, на другому етапі букварного періоду значно ускладнюються завдання, пов'язані з формуванням у першокласників початкових відомостей про фонетичну і графічну системи рідної мови в їх взаємозв'язку. Водночас з'являються додаткові можливості вчити дітей розрізнювати звуки і букви, усвідомлювати спільне і відмінне в них.

Одним із найскладніших елементів української графіки, з яким у доступній формі необхідно ознайомити учнів на цьому етапі, є букви я, ю, є та їх подвійна графічна роль в українському письмі.

Лексичний і текстовий матеріал у сучасному букварі дібрано так, що спочатку діти ознайомлюються з тим, що буквами я, ю, є на письмі позначаються сполучення м'якого приголосного [й] з голосними [а], [у], [е], тобто злиття [йа], [йу], [йе]. Після цього вони дізнаються про вживання букв я, ю, є для позначення голосних звуків [а], [у], [е] і м'якості попереднього приголосного.

На другому етапі букварного періоду вчитель має приділяти більше уваги формуванню в учнів орфоепічного читання відповідно до норм української літературної вимови.

Важливим завданням другого етапу букварного періоду є поступовий перехід до складового способу читання слів зі збігом приголосних: гвоздика, виноград, гніздо, смерічки, женчики, серпики та ін. У букварі з метою полегшення синтетичної діяльності учнів продовжують виділятися окремі злиття у графічно ускладнених словах: хатинонька. Однак під час повторного читання одних і тих самих слів учитель заохочує учнів до складового і злитого їх прочитування.

Для опрацювання кожної букви на цьому етапі програмою відводиться від двох до чотирьох уроків. На одному з уроків учні ознайомлюються з новою буквою, її звуковим значенням, оволодівають початковим умінням читати її в складах (злиттях) і словах, а протягом наступних уроків ці знання і вміння закріплюються, узагальнюються. Відмінною з огляду на це є і структура різних уроків, призначених для опрацювання однієї й тієї самої букви як на першому, так і на другому етапі навчання грамоти.

Більш специфічною є структура уроку на опрацювання нової літери в букварний період, у той час як уроки на закріплення вивчених букв будуються довільно. Вони складаються з різноманітних вправ, метою яких є засвоєння учнями звукових значень вивченої букви, вироблення в них умінь читати слова і тексти з цією буквою.

Коло вмінь і навичок, які одержують учні в букварний період

–читати склади, слова і речення з усіма літерами алфавіту;

–читати зв'язні тексти загальним обсягом до 70 слів;

–у процесі читання текстів дотримуватись інтонації речень (розділові знаки, загальний зміст);

–відповідати на запитання за змістом прочитаного;

–переказувати тексти монологічної та діалогічної форми;

–читати напам'ять невеличкі вірші, скоромовки, римовані загадки, прислів'я;

–виконувати різноманітні словниково-логічні вправи, в основі яких лежить розрізнення родових і видових назв предметів;

–здійснювати невеличкі (3-4 речення) зв'язні висловлювання за змістом сюжетних малюнків;

–робити словесні описи предметів (натуральних і зображених на кольорових малюнках).

У букварний період учні закріплюють уміння здійснювати звуковий аналіз слів та оволодівають умінням виконувати звуко-буквений аналіз; виділяти речення з мовного потоку, встановлювати лексичний склад їх у заданій послідовності; будувати речення за схемами, сюжетними і предметними малюнками на основі створених учителем мовленнєвих ситуацій тощо.

На уроках письма учні засвоюють написання всіх малих і великих літер ал­фавіту, найпоширеніші види з'єднань елементів букв. В учнів відпрацьовуються початкові вміння списувати букви, склади, слова і речення, подані рукописним та друкованим шрифтами; записувати на слух одно-, дво- і трискладові слова, написання яких збігається з вимовою; звіряти написане зі зразком на основі поскладового напівголосного промовляння; самостійно та з допомогою вчителя здійснювати виправлення допущених помилок.

Післябукварний період навчання грамоти.

Процес навчання грамоти за звуковим аналітико-синтетичним методом ділиться на три періоди – добукварний, букварний та післябукварний. Кожен із них реалізує відповідні програмні вимоги.

Основне завдання післябукварного періоду – систематизувати знання, уміння й навички з читання і письма, здобуті першокласниками в добукварний і букварний періоди, забезпечити плавний перехід до навчання рідної мови в 2 класі за підручниками “Читанка” та “Українська мова”.

На цьому етапі навчання структура уроку з читання наближається до уроку за “Читанкою”. Матеріалом для читання є зв'язні прозові і віршові тексти, на основі яких учитель формує вміння опрацьовувати їх: ділити на логічно завершені частини, читати й переказувати частинами, вибірково, в особах тощо. Значна увага приділяється виразності читання тексту.

Тексти букваря післябукварного періоду створюють основу для розвитку мовлення школярів. За ними проводять вступні і підсумкові бесіди, переказування, стисле і близьке до тексту, продовження тексту за уявою або за інформацією, одержаною на дану тему з дитячих книжок, радіо- і телепередач, кінофільмів тощо.

Післябукварний період використовується також для формування в учнів самостійності і читацької активності. У цей період учні ознайомлюються з творами найвидатніших українських і російських письменників, тому на уроці можуть звучати тексти не тільки з букваря, а й з окремо виданих художніх книжок цих авторів.

З метою відпрацювання способів читання (цілими словами, зв'язно) та техніки (швидкості, виразності, правильності, усвідомленості) учитель використовує в роботі різноманітні дидактичні матеріали з читання, періодичні дитячі видання, ілюстровані книжки для дітей, а також навчальні посібники, призначені для позакласного читання в 1 класі.

Уроки читання в післябукварний період тісно пов'язуються з уроками письма. Так, на уроках читання учням пропонується на дошці по кілька речень, записаних рукописним шрифтом, а на уроках письма практикується списування з друкованого шрифту слів, словосполучень і речень. На всіх уроках післябукварного періоду застосовуються аналітико-синтетичні вправи з різними мовними одиницями: реченнями, словами, звуками.

На уроках письма учням пропонують вправи з посильним орфографічним навантаженням: коментоване списування, списування слів зі вставлянням пропущених літер, різні за способом сприйняття види мовного матеріалу навчальних диктантів, серед них – зорові, зорово-слухові, попереджувальні, пояснювальні, письмо з пам'яті тощо.

Для реалізації завдань післябукварного періоду для першокласників створено навчальний посібник “Післябукварик” (Вашуленко М. С, Науменко В. О., Захарійчук М. Д.), який орієнтує вчителя на завершальному етапі опанування учнями грамоти на інтегрування навчальної роботи учнів з усіх чотирьох видів мовленнєвої діяльності, передбачених програмою. Ці можливості розкриваються передусім у роботі над зв'язним текстом, переважно художнім, який учні сприймають на слух, виконують ряд завдань, спрямованих на усвідомлення його змісту, теми і мети, у процесі розкриття лексичного значення і відтінків слів, наповненні їх образним змістом (аудіювання); у вільних висловлюваннях за змістом почутого і прочитаного тексту (говоріння); у закріпленні графічних та елементарних орфографічних умінь на мовному матеріалі (слів, словосполучень, речень), узятому з опрацьованого тексту.

На лівій сторінці розвороту під назвою “Щоб уміти читати і більше знати” до кожного уроку пропонуються вправи, які ґрунтуються на опрацюванні складів, слів, словосполучень, речень, узятих із тексту. Учні самостійно утворюють пари слів, практично засвоюючи їх лексичну і граматичну сполучуваність, удосконалюючи граматичний лад свого мовлення, виконують словниково-логічні вправи, опрацьовують емоційно забарвлені слова, спостерігають за значенням спільнокореневих слів, за вживанням у тексті контекстуальних синонімів (без ознайомлення з термінами), виконують логічні завдання з орфографічним навантаженням на відновлення відомих з тексту слів і речень з пропущеними окремими літерами, складають з букв певного слова низку інших слів, виконують інші цікаві мовні вправи.

Окремим елементом на сторінках посібника є скарбничка слів, яка сприяє тлумаченню, збагаченню й уточненню словникового запасу дітей, розвиває їхнє мовне чуття, привертає увагу до вживаних у нашій мові слів і сталих словосполучень, метафор, епітетів, порівнянь, які увиразнюють мовлення, роблять його привабливим, емоційним.

Системно відбувається ознайомлення учнів із засобами інтонаційної виразності говоріння і читання, формування вмінь користуватися ними: логічний наголос, пауза (виділи голосом, кому саме і що несла весна; для цього роби паузу після кожного слова, підвищуй і понижуй голос так, як показують стрілочки; виділи голосом, що саме сховалося під листком); тон (передай голосом захоплення; спробуй передати зацікавленість, здивування; прочитай це речення ніжно; прочитай так, як муркоче котик, коли задоволений засинає; який звук у слові джмелик допомагає уявити його політ над квітами? та ін.).

У післябукварний період навичку читання і письма, розвиток мовлення доцільно вдосконалювати на фольклорних творах різних жанрів.

У цей період відпрацьовують і закріплюють написання складних за конфігурацією великих букв (Б, Д, Ф, буквосполучень Дж, Дз), а також найпростіших орфограм і пунктограм. Ефективному засвоєнню цього матеріалу сприяє списування за зразком. На сторінках “Післябукварика” подано матеріал для списування за зразком, який сприятиме закріпленню таких простих орфограм, доступних першокласникам на завершальному етапі опанування грамоти:

– велика буква в іменах людей, по батькові, прізвищах; у назвах відомих міст, річок;

– велика буква на початку речення;

– вживання в словах знака м'якшення;

– вживання букв я, ю, є, ї у їх звукових значеннях;

– звукове значення букви щ;

– буквосполучення дж, дз, їх звукові значення;

– вживання апострофа.

Поряд з переліченими орфограмами (фонетико-графічного змісту) першокласники одержують практичні відомості з пунктуації, а саме:

– кома при переліку та при звертанні;

– крапка, знак питання, знак оклику в кінці речення.

Вправи для списування, які містять відповідні орфограми, умовно можна поділити на дві групи. До першої групи належать ті, що побудовані на матеріалі для читання, а саме: виписати з тексту слова із зазначеними орфограмами; списати речення, у кінці яких поставлено певний розділовий знак; назвати звуки у виділених словах; доповнити речення словами з тексту; поставити питання до виділених слів тощо. До другої групи належать вправи, які охоплюють такі види роботи, як: вписати пропущені букви, склади, слова; із поданих слів скласти речення; з окремих складів зібрати слово, слова; дати відповіді на запитання за зразком; знайти й вилучити зайве слово; записати речення, текст, замінивши в ньому малюнки відповідними словами тощо.

У процесі самостійного списування, як і в букварний період, варто дозволяти учням, а інколи навіть вимагати напівголосно проговорювати, продиктовувати собі слова тексту

складами чи первинними, найменшими умовними одиницями читання: ка-з-ка, за-й-чи-к, га-р-бу-з. Перевірку виконаної роботи, тобто порівняння написаного зі зразком, доцільно проводити, використовуючи різні форми: самостійну, парну, колективну.

Учитель на уроці, а вихователь у групі продовженого дня розвиває в дітей читацьку активність і самостійність, прищеплюють любов до книжки, за її допомогою розширює уявлення, здобуті дітьми на уроках з текстів Букваря. Учитель разом з вихователем і батьками готує першокласників до свята “Прощання з Букварем”, яким і завершується для першокласників період навчання грамоти.