2. Предметний урок, особливості його проведення. Основні вимоги до предметного уроку.

У процесі навчання природознавства використовується специфічний тип уроку – предметний. Він має свою історію теоретичної розробки в методиці викладання предмета та практичного застосування в початкових класах. Вперше термін “предметний урок” був введений О.Я.Гердом у методичному посібнику для учителів “Предметні уроки в початковій школі” (1863). В.П.Вахтеров зазначав, – “предметні уроки – це уроки ознайомлення з предметом за допомогою унаочнення, це предметне навчання в прямому розумінні слова з предметом у руках або перед очима”. Більшість предметних уроків проводяться після екскурсії, під час яких учні мають змогу ознайомитися з предметами або явищами у природному середовищі.

Основною метою таких уроків, за словами вченого, є формування у дітей цілісного уявлення про предмети і явища навколишнього світу. Мета досягається за умови безпосереднього сприймання учнями об'єктів природи, аналізу й порівняння здобутих фактів, їх узагальнення і формування необхідних висновків, а також перевірки висновків доступними дослідами. У сучасній методиці викладання природознавства вчені (В.П.Горощенко, Л.К.Нарочна, В.М.Пакулова та ін.) не відмовляються від цього типу уроків, а наголошують на їх необхідності у навчанні, вихованні та розвитку молодших школярів.

Об'єктом вивчення на предметному уроці повинні бути реально існуючи предмети. Так, при вивченні рослин, тварин перевагу слід надавати живим об'єктам, в крайньому випадку заміняючи їх гербаріями або колекціями.

За дидактичною структурою предметний урок є комбінований, назва підкреслює специфіку: в предметному уроці – зміст навчального предмета, засвоюється на уроці.

Основною вимогою предметного уроку є те, що власне предметний зміст, яким оволодівають учні у процесі уроку, передбачає різнобічне вивчення конкретного предмета природи при його наявності. Явища природи безпосередньо вивчити допомагає моделювання. Виявлення ознак, властивостей структури, встановлення зв'язків і залежностей з іншими об'єктами, умов існування або протікання, походження, способів добування або вирощування, важливості для людини учні вивчають самостійно.

Предметні уроки потребують від учителя ретельної підготовки.

На першому етапі визначається тема уроку, етапи уроку, зміст самостійної роботи учнів. Програма, пропонує такі теми предметних уроків: “Повітря”, (“Корисні копалини”, “Пісок та глина”, “Зернові рослини”, “Рослини лісу”, “Бур'яни”, “Глобус – модель Землі”, “Карта півкуль”.

Етапи у макроструктурі предметного уроку:

1) актуалізація опорних знань, 2) повідомлення теми і завдань уроку, 3) самостійне сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу, 4) осмислення знань учнями, узагальнення і закріплення матеріалу, 5) підсумки уроку, 6) завдання додому.

Н-д, макроструктура предметного уроку з теми “Зернові рослини”:

Актуалізація знання про органи рослин та їх значення, особливості будови органів зернових рослин: кореня, стебла, листків, квіток (суцвіть), плодів. Реалізація цієї задачі зводиться до:

а) усвідомленого сприймання пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, кукурудзи за такими ознаками: форма кореня, особливість будови стебла, довжина і ширина листків, тип суцвіття, особливість плодів;

б) осмислення сприйнятого матеріалу (аналіз, порівняння рослин за вказаними ознаками, виділення істотних ознак);

в) узагальнення істотних ознак, формування висновку про суть поняття;

г) закріплення змісту засвоєного поняття.

Найефективнішим способом засвоєння змісту цієї логічної частини є практична робота з натуральними об'єктами або гербарними зразками зернових рослин. Інструкція про послідовність виконання дій пропонується учням в усній формі. Як зазначалося вище, матеріал містить складну термінологію, якою діти оперуватимуть у процесі осмислення сприйнятих ознак, тому фіксувати результати роботи слід письмово, заповнюючи таблицю. Під час засвоєння таблиця служить опорою для запам'ятовування, а на відповідному етапі – для систематизації й узагальнення.

Учням роздаються гербарні зразки рослин пшениці, жита, ячменю, вівса, рису, а зразок кукурудзи демонструється. Щоб забезпечити усвідомлене сприймання, актуалізуються опорні знання:

– Пригадайте, на які групи поділяються рослини за будовою стебла? До якої групи належать ті рослини, які знаходяться на парті? Обґрунтуйте свою думку. Щоб правильно висловитися, користуйтеся записаним на дошці реченням: “Ці рослини є ... , тому що ...”.

–Пригадайте, що у рослини називається органом? (Орган – це частина рослини). Назвіть і покажіть на одній з розданих вам рослин всі її органи. Але спочатку пригадайте, в якій послідовності слід називати органи. (Починати потрібно з ..., далі назвати ...).

– Візьміть першу рослину. Уважно розгляньте її. Якщо впізнали, то назвіть її. (Якщо дитина не знає, рослину називає вчитель).

Інший прийом: щоб допомогти учням назвати рослину, активізувати їхню діяльність, можна використати загадку: “У землі спала, влітку вставала, у лантусі відпочивала, в млині танцювала – людей годувала”. Після аналізу змісту загадки за вказаними ознаками визначається назва рослини.

Потім здійснюється усний опис рослини за таким планом:

1. Назва рослини.

2. Форма кореня. (Довгий чи росте пучком).

3. Форма стебла. Чи заповнене воно всередині?

4. Довжина і ширина листя. (Довге – коротке. Вузьке – широке).

5. Як зібрані квітки? (Колосок. Волоть. Початок).

6. Який має плід? (Зернівка).

План попередньо записується на дошці. Вчитель показує зразок роботи, коментуючи кожну свою дію та її результати. Діти працюють услід за учителем. У процесі роботи заповнюється таблиця.

Доцільно, щоб на такому уроці діти працювали з натуральними, живими природними об'єктами. Це – одна із складових частин успіху його проведення. Якщо відсутня об'єктивна можливість їх забезпечення (інша пора року і т. ін.), тоді використовуються гербарні та колекційні зразки. Роздавальні натуральні засоби наочності для кожного предметного уроку учні виготовляють заздалегідь під безпосереднім чи опосередкованим керівництвом учителя.