3. Виконати пісню з музично-ритмічним супроводом (за програмою початкової школи на вибір).

Музично-ритмічні рухи

Щоб добитися ефективних результатів в розвитку музикально- ритмічних рухів, необхідно ширше використовувати наслідування з боку дітей діям дорослого. Педагог звертає увагу дітей на те, що починати рухатися потрібно з початком звучання музики, а закінчувати — з її закінченням; учить виразно виконувати рухи, відчувати контрастність звучання музики і відповідно до неї міняти рухи. Після того, як діти засвоять рухи танцю, зміст і дії в грі, їм надається самостійність (дорослий надає допомогу тільки тим, хто її потребує).

Багато пісень своєрідно "оживає", коли їх виконувати з музично-ритмічними рухами, тому ці два етапи уроку органічно переплітаються. Наприклад, українська народна пісня "Женчичок-бренчичок" спочатку не викликає особливого захоплення в учнів. Але якщо запропонувати дітям виконати ритмічний супровід до пісні, то інтерес посилюється. Ще більше зростає зацікавленість, якщо виконувати її з музично-ритмічними рухами, котрі описані далі.

І. Женчичок - бренчичок	Похитування корпусом поперемінно то на лівій,то на правій нозі;
вилітає,	помахи руками, наче крильцями
високо ніженьку підіймає.	поперемінно піднімається високо ліва чи права нога
Як бито, набито,	Похитування корпусом вліво-вправо
ніженьку пробито,	показ рукою на ногу
в зеленім лугу	похитування корпусом
бери собі другу.	притуп

Виконуючи наступні куплети, діти образно показують, як женчик вмивався росою, житечко жав, грудкою гострую ніжку набив і т.п., у приспіві рухи повторюються.

Ой, до схід сонечка женчик схопивсь,

Росою чистою бренчичок умивсь...

Приспів.

Зелене житечко в полі він жав,

З ранку до вечора не спочивав...

Приспів.

Ой, по ланочку він весь день ходив,

Грудою гострою ніжку набив...

Приспів.

Хоч стерня колеться, ніжка болить,

Спати не хочеться, гулять кортить.

Якщо ж пісня, яка розучується, урочиста і за змістом не підходить для виконання - інеценізації, тоді використовується пісня з музично—ритмічними рухами, яка вивчалась раніше. Інший варіант - використання для музично-ритмічних рухів творів з репертуару слухання. Наприклад, танцювальні рухи можна виконувати до таких творів: "Весняний вальс" А.Кос-Анатольського; українські народні танці "Козачок", "Гопак", "Аркан", "Полька" М.Глінки, "Маленька полька" Д.Кабалевського і т.п. В такому разі необхідно слухання проводити третім етапом уроку, замість розучування пісні, щоб спочатку діти прослухали, проаналізували, а потім вчились

Билет №10

1. Система роботи над дієсловом у 1-4 класах.

Система вивчення дієслова передбачає ознайомлення молодших школярів з граматичними ознаками цієї частини мови та формування навичок уживання дієслів у мовленні. Дієслово вивчається в усіх класах початкової школи:

1 клас: ознайомлення зі словами-назвами дій; постановка питання що робить? що роблять?; співвіднесення слова і дії;

2 клас: слова, які відповідають на питання що робити? що зробити? що робив? що буде робити? (дієслова);

3 клас: загальне поняття про дієслово як частину мови; зв'язок дієслова з іменником; неозначена форма дієслова; значення дієслова в мові й мовленні; змінювання дієслів за часами; правило написання не з дієсловами; використання дієслів у власних висловлюваннях;

4 клас: узагальнення і розширення знань про дієслово як частину мови; неозначена форма дієслова (початкова форма); змінювання дієслів за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі; І і II дієвідміни дієслова; особові закінчення дієслів І і II дієвідмін; дієслова на -ся (літературна вимова і правопис); використання дієслів в усних і письмових висловлюваннях різних типів.

Загальне уявлення про слова-назви дій починає формуватися з добукварного періоду навчання грамоти. Діти користуються дієсловами, відповідаючи на запитання учителя за текстом чи малюнком та будуючи запитання, відтворюючи діалоги з прослуханих чи прочитаних казок і розповідей, переказуючи невеликі прослухані тексти, повторюючи зразки зв'язних висловлювань, запропонованих учителем, тощо.

Для ознайомлення з терміном “дієслово” у 2 класі учитель, наприклад, пропонує розглянути малюнки і сказати, хто що робить. Спостереження за діями осіб, називання слів-назв дій предметів та постановка до них питань дозволяє учням переконатися, що слова, які називають дії предметів, відповідають на питання що робить? що роблять? що робив?.

У 1 і 2 класах важливо навчити учнів правильно ставити питання до різних граматичних форм, які трапляються в реченнях і текстах, і, навпаки, добирати відповідні дієслівні форми до поставленого дієслівного питання.

Працюючи у 3 класі над темою “Змінювання дієслів за часами”, учні мають навчитися: розрізнювати часові форми дієслів; ставити питання до дієслів різних часових форм; змінювати дієслова за часами у формах доконаного і недоконаного виду (без уживання термінів) за допомогою питань що робить? що зробить? що робив? що зробив?; розрізнювати часові форми дієслів у тексті, використовувати їх у власних висловлюваннях.

Аналіз мовного матеріалу допомагає учням усвідомити, що дієслова можуть називати різні дії: 1) яка відбувається тоді, коли про неї говорять; 2) яка відбувалася раніше, ніж про неї говорять; 3) яка відбудеться після того, як про неї сказали. Від цього залежить і питання, яке ставимо до дієслова.

У процесі сприймання та первинного усвідомлення вчитель повідомляє учням, що дієслова змінюються за часами (є три часи: теперішній, минулий і майбутній).

У 4 класі доцільно практикувати різноманітні творчі роботи (перекази, творчі диктанти, диктанти із завданням, твори), спрямовані на засвоєння категорії часу: розповісти про події, що відбулися раніше, вживаючи дієслова минулого часу; прочитати оповідання, в якому розповідається про події, що відбуваються зараз, і переказати його зміст, уживаючи дієслова в майбутньому часі, тощо.

Змінювання дієслів за числами молодші школярі починають засвоювати практично ще в 1 класі, коли виконують завдання, які вимагають відповіді на питання що робить? що роблять?. Поступово учні узагальнюють свої спостереження: якщо дієслово називає дію одного предмета, воно стоїть в однині; якщо дієслово називає дію двох і більше предметів, воно стоїть у множині.

У 3-4 класах школярі вчаться змінювати дієслова минулого часу за родами з опорою на навчальну таблицю та за зразком, ставити дієслова минулого часу в потрібну родову форму за питанням що робив(-ла, -ло)?, що зробив(-ла, -ло)?.

Вивчення неозначеної форми дієслова передбачає формування в молодших школярів умінь: упізнавати на слух та в письмових текстах неозначену форму дієслова; добирати неозначену форму до дієслів, поданих в інших формах; використовувати неозначену форму у побудові навчальних текстів-інструкцій, порад.

Необхідно, щоб учні сприймали неозначену форму як початкову форму дієслова (4 клас). Слід підкреслити, що саме цю форму дієслів наводять усі словники, з неї потрібно розпочинати розбір дієслова як частини мови.

Саме поняття “неозначена форма” розкривається перед учнями поступово, у процесі вивчення часу, особи і числа дієслів. Зіставляючи неозначену форму з особовими, часовими і числовими, учні переконуються, що вона справді неозначена, бо не вказує ні на час, ні на особу, ні на число, а лише дає узагальнену назву дії.

Відповідно до вимог програми учні 4 класу мають знати:

– дієслова теперішнього і майбутнього часу змінюються за особами і числами (є 1-ша, 2-га, 3-тя особа однини і множини);

– усі дієслова поділяються на дві дієвідміни.

У процесі вивчення цього матеріалу необхідно сформувати в дітей такі вміння: змінювати дієслова за особами і числами в теперішньому і майбутньому часі за зразком (таблицею); вживати ці дієслівні форми в реченнях і зв'язних висловлюваннях; переконструйовувати навчальні тексти шляхом заміни дієслівних форм відповідно до поставленого завдання; визначати дієслова, які належать до I і II дієвідміни з опорою на закінчення в 3-й особі множини; використовувати навчальну таблицю для визначення особи дієслів теперішнього і майбутнього часу, їх закінчень у різних особових формах.

Вивчення змінювання дієслів за особами і числами готує учнів до засвоєння поділу дієслів на дієвідміни (“Перша і друга дієвідміни дієслів”).

Навичку правильного вимовляння дієслівних форм на –ся учитель починає формувати в учнів ще в букварний період навчання грамоти, опрацьовуючи їх на сторінках Букваря – в процесі читання і переказування відповідних букварних текстів.

У процесі вивчення розділу “Дієслово” граматичні, орфографічні та лексичні вправи поєднуються з логічними, стилістичними, що позитивно впливає на розвиток загальних мовленнєвих умінь молодших школярів.