3. Практичне завдання: Тема «Плетіння зі смужок паперу». (Плетені вироби, їх застосування. Техніка плетіння плоских і об`ємних виробів зі смужок паперу).

Мета. Вчити користуватися навчальним посібником – технологічною карткою, вправляти в прямому плетінні, ознайомити з відповідною термінологією, розвивати вміння складати план наступної роботи, формувати художньо-творчу особистість, розвивати спостережливість, увагу, просторову уяву, розширювати кругозір, вчити працювати самостійно, використовувати отримані знання.

Обладнання: кольорові смужки паперу, ножиці, клей, ілюстрації, технологічна картка.

Хід уроку

1. Мотивація навчальної діяльності .

2. Підготовка до сприймання.

3. Повідомлення теми і мети уроку

Гра "П'ятий зайвий". Прочитайте ряд слів, які позначають предмети. Знайдіть "зайве" слово: Корзина, лапті, сапоги, солом'яна шляпа, плетень.

4. Виклад нового матеріалу.

"Робота з папером. Пряме плетіння зі смужок паперу. Килимок". Розгляд зразків

5.Практична робота учнів.

1 ) Розміть і виріж основу килимка – квадрат зі стороною 120 мм (12 см).

2 ) Підготуй перепліт із кольорового паперу – смужки довжиною 170 мм (17 см) і шириною 10 мм (1 см).

3) Вплети перепліт в основу килимка через смужку.

Повторення правил роботи з клеєм

4) Створюючи орнамент для килимка, прояви свою творчість і фантазію.

6. Підсумок уроку

Встановлення плану роботи.

На партах карточки, де хаотично розміщені наступні кроки:

• Кінчики кожної смужки закріплюй на основі клеєм.

• Виконуй плетіння по зразку чи по обраному малюнку.

• Вибери узор для коврика.

• Нарізані смужки паперу акуратно підтягуй і не припускай великого простору в плетінні.

Діти продумують план своєї роботи, одночасно з цим вчитель відкриває почергово план на дошці.

Билет №7

1. Методика роботи над оповіданнями на уроках читання.

Етапи роботи над художнім твором:

а) підготовка учнів до сприймання твору;

б) перше читання твору;

в) бесіда з метою перевірки усвідомлення змісту прочитаного;

г) повторне читання для поглибленого осмислення тексту і читання за частинами;

д) аналіз зображувальних засобів з виявленням проявів поведінки героїв і оцінюванням їх дій;

е) складання плану прочитаного;

э) переказування прочитаного;

ж) узагальнююча (підсумкова) бесіда, що ставить за мету – закріпити розуміння ідейного змісту твору, його значення в пізнаванні оточуючої дійсності.

Методика опрацювання оповідань

Вводячи в обіг термін “оповідання”, необхідно забезпечити його тлумачення. Оповідання – це невеликий художній твір. Художній тому, що в ньому дається словесний малюнок подій, пов'язаних з життям і діяльністю людей, або словесно малюється природа.

Словесне змалювання виявляється у тому, що в оповіданні читач знаходить опис зовнішності героя, його поведінки. Завдяки цьому створюється загальне уявлення про важливі прикмети описуваного. У художньому творі справді художньо змальовано картини. Навколишня природа наділяється такими рисами, які властиві людям.

Оповідання, представлені в читанках для 2-4 класів, умовно поділяються на дві групи: оповідання, у яких діють люди, та оповідання про природу і діяльність у ній людей. Першу з них при початковому ознайомленні з твором варто читати самому вчителеві. Другу – можна доручати учням, але не раніше як у 3 класі.

Цю диференціацію оповідань слід ураховувати і при введенні в навчальний процес мовчазного читання. Твори, насичені драматичними подіями (а це переважно оповідання про людей), краще сприймаються в голосному прочитуванні. Оповідання про природу, які не мають виразно емоційного змісту, іноді припустимо давати дітям для мовчазного первісного читання.

Аналіз частин оповідання доцільно вести так, щоб самі діти приходили до відповідних оцінок поведінки персонажів, висловлювали своє ставлення до описуваних подій. Окрім питань, що спонукають дітей до репродуктивної відповіді, слід ширше застосовувати запитання, які змушують учнів думати, порівнювати, зіставляти, оцінювати, робити висновки. Не треба боятися, коли школярі по-різному оцінюють дії героїв. Не рекомендується одразу ж виправляти неправильну характеристику персонажа. Куди важливіше провести з класом розмову про те, як діти розуміють його дії, чому саме так, а не інакше уявляється поведінка героя.

Учні залучаються до діалогу, до необхідності обґрунтування висловленого, знаходження причинно-наслідкових зв'язків.