3. Фрагмент уроку з теми «Вишитий рисунок – український національний оберіг». Символічні узори на рушниках та їх значення.

Мета. Знайомити дітей з одним із видів народно-декоративного мистецтва – вишивкою. Продовжувати знайомити дітей з українськими національними звичаями, традиціями і обрядами, використовуючи український фольклор – прислів’я, приказки, вірші, легенди, ігри. Знайомити з національними символами та оберегами (вишитий рушник, символіка кольорів, елементів, візерунків). Виховувати шанобливе ставлення до українських національних обрядів, традицій.

Обладнання: вишиті рушники, ілюстрації за темою.

Хід уроку

1. Організаційна частина

2. Актуалізація опорних знань

3. Повідомлення теми і мети уроку

4. Виклад нового матеріалу Історія укр. нар. Вишивки

Рушники — це символ України, відбиття культурної пам'яті народу, в їх узорах збереглися прадавні магічні знаки, образи «дерева життя», символіка червоного кольору. З літописів відомо, що під час весняних заклинальних обрядів дерева обвішувались «убрусами». Вишиті на них орнаментальні символи відповідали заклинальній символіці родючості. Рушник у давнину відігравав важливу роль, на ньому вишивалися священні язичницькі зображення.

Леся Українка, вперше відвідавши в Каневі могилу Великого Кобзаря — Тараса Шевченка, поклала йому на могилу власноруч вишитий рушник.

Рушник був найдорожчим подарунком матері в дорогу синові як пам'ять про дім, побажання щасливого майбутнього в новому житті.

Рідна мати моя, ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

Так писав про рушник видатний український поет Андрій Малишко.

Рушники дарувались у дорогу не випадково. За дослідженнями етнографів, семантика рушника (полотна) розкривалась у значенні дороги, пов'язаної із світлим радісним життєвим початком, з одного боку, і переходу в інший світ — з другого.

Широко використовувалися рушники в декоративному оздобленні інтер'єру хати. В минулому їх вішали над іконами й називали рушник — «покутний», «божниковий», «божник», «наобразник», «іконний». Довжина божників досягала трьох метрів і більше.

На Галичині рушники, якими прикрашали образи, були невеликі, їх посередині збирали і зв'язували стрічкою. Кінці рушника не звисали по боках ікон.

Рушниками прикрашали вельми популярні в сільському побуті народні картини «Козак Мамай» й портрети Тараса Шевченка

Розгляд українських рушників.

Основні мотиви народного орнаменту (рослинні, геометричні), їх символічне значення (“вужики”, “кривульки” – вода, життя, безконечник – вічне життя, чотирикутники – Сонце, квітка – дерево життя, калина – дівоча врода, калина з дубом – краса і сила тощо). Види рушників (утирач – рушник для витирання обличчя і рук, стирок – для витирання посуду і столу, покутник – для прикрашання образів, весільний – для шлюбних церемоній, плечовий – для пов’язування сватів, поховальний – для похоронів)

Використання рушника в народних обрядах (заручини, весілля, зустріч гостей, вшановували появу нової людини, проводжали в останню путь тощо).

Легенди, пісні, вірші про магічну силу рушника. 5. Підсумок уроку

Билет №6