- •13. Роман "Орас" був написаний і надрукований протягом 1841.
- •17. Своерідність пригодницьких романів Дефо і Свіфта.
- •21. Ша́ндор Пе́тефі (1823 —1849) — угорський поет, публіцист, революційний діячсербського і словацького походження
- •22. Дені Дідро та енциклопедисти, їх роль у просвітницькому русі. Ідейний пафос і жанрова своєрідність творів «Черниця», «Племінник Рамо»
- •23. Соціально-політичні та філософські погляди Руссо.
- •Філософські погляди Руссо:
23. Соціально-політичні та філософські погляди Руссо.
Серед видатних мислителів передодня французької буржуазної революції 1789-1794 років особливе місце займає Жан-Жак Руссо. Соціально-економічні та демократичні ідеї Руссо отримували захоплену оцінку в багатьох країнах, де розвивалася боротьба проти середньовіччя, феодального поневолення, абсолютних монархій. Літературна діяльність Руссо була дуже плідна. Він написав ряд творів з філософії, соціології, педагогіці, а також художні твори.
Філософські погляди Руссо:
• сповідував ідею активного втручання філософів у соціальну дійсність заради її перебудови;
• стверджував, що матеріальний світ існує незалежно від людини; вона ж пізнає його через відчуття;
• оспівував природу і той порядок, який в ній існує; викривав безлад і несправедливість, що панують у соціальному світі;
• вбачав силу людини не в розумі, а в її почуттях;
• вважав, що цивілізація не принесе щастя людям, а лише поглибить їх тяжке становище;
• покладав провину за соціальні вади на науку, мистецтво і цивілізацію.
Влада і багатство створили нерівність, заявляв Руссо. Він вважав, що влада повинна належати самому народу, вимагав, щоб кожен трудився. Він закликав до того, щоб було допущено лише дрібна власність, а власність дворян-феодалів була знищена. Це вчення Руссо у час було революційним. Ідеал Руссо - це дрібнобуржуазна трудова власність і громадська пристрій, заснований на цієї власності і праці кожного.
1761роман "Юлія, або Нова Елоїза". " Конфлікт роману носить двоїстий характер: з одного боку, він полягає в суперечності між природним почуттям і соціальними умовами, з іншого - в суперечності між тим же почуттям і вимогами освіченого Розуму. Руссо стверджує, що перше протиріччя приводить людину до пороку, друге - до Чесноти . Так у фіналі роману Руссо остаточно знімає протиріччя між природним почуттям і чеснотою, але очевидно, що їх гармонія настане тільки в потойбічному світі. Це узгоджується з релігійними поглядами Руссо: не визнаючи католицьку церкву, її вчення про Бога, він вірив у якесь вище істота, в безсмертя душі.
