8. Визначення офтальмотонусу пальпаторно і тонометром

Пальпаторний метод визначення ВОТ Це орієнтировочний метод визначення ВОТ який може бути використаний лікарем будь-якого профілю.Хворого просять подивитися вниз.Вказівні пальці обох рук розташовують на очному яблуці хворого і через верхню повіку кожним пальцем по черзі натискають на нього не забираючи пальці від повік.Про стан ВОТ судять по щільності і піддатливості склери , і в залежності від цього ВОТ визначають як TN – нормальний тиск, Т+1-око помірно щільне, Т+2 –око тверде,як дошка, Т+3= око тверде як камінь Т-1 –око м»якше від норми, Т-2 – око м»яке як тряпка, Т-3 – око дуже м»яке, тонуса немає Цей метод неточний, тому його не можна застосовувати у наукових або  клінічних до слідженнях, проте він є доцільним в офтальмологічній практиці  для швидкого орієнтовного визначення офтальмотонусу

МЕТОДИКА ТОНОМЕТРІЇ ПО МАКЛАКОВУ

Інструментальний метод вимірювання ВОТ проводиться тонометрами двух типів: апланаційними (тонометрія сплющуванням) та імпресійними (тонометрія вдавлюванням). Точнішим визнаний апланаційний метод (тонометр Маклакова, реактотонометр Дашевського, тонометр Фіка-Лівшица, індикатор ВОТ Буніна, еластотонометр Філатова-Кальфа, тонометр Гольдмана, та ін.), порівняно з імпресійним (тонометр Шіотца). В Україні найчастіше вимірювання ВОТ проводять за допомогою апланаційного тонометра Маклакова. Це пустотілий металевий циліндр із свинцевим шариком всередині. Вага тонометру 10г. Основою його служить пластинка з молочного скла. Перед використанням ці пластинки змащують тонким шаром фарби (її виготовляють таким чином: 2г бісмаркбраун або колларгола ретельно розтирають з 30 краплями води та 30 краплями гліцерину). В досліджуване око дворазово через 1-2 хв закапують по 1-2 краплі 0,5% розчину дікаїну. Хворий лежить на канапі або ліжку. Його просять підняти руку і фіксувати оком палець своєї руки, щоби надати погляду вертикальне положення, а іншою рукою відтягнути нижню повіку. Лікар підтримує тонометр за допомогою спеціальної ручки і опускає його на центр рогівки. Як тільки тонометр розходиться з ручкою, його знімають. В момент, коли тонометр не підтримується ручкою, він давить всією вагою на рогівку, яка від цього сплющується тим більше, чим меньше внутріочний тиск. В місті контакту окрашеної пластинки з рогівкою краска залишається на останній. По величині незафарбованого кружка і судять про стан внутріочного тиску. Пластинку тонометра прикладують до зволоженої спиртом бумаги, на якій дістають відбиток кружка сплющування. Діаметр цього кружка вимірюють за допомогою спеціальної лінійки в міліметрах ртутного стовбця тиску. Нормальним рахують внутріочний тиск в межах від 16 до 27 мм рт ст. Для отримання даних про коливання внутріочного тиску звертаються до добової тонометрії : проводять дослідження 2 рази на добу ( в 7 годин ранку в ліжку і в 19 годин ) на протязі декількох днів. Фізіологічним вважають коливання ВОТ в межах 2-4 мм рт ст., при чому більший тиск спостерігається вранці. Доцільно вимірювання ВОТ через 2 або 3 години (восьми- або шестикратна добова тонометрія), а також проведення різних навантажних або розвантажних тонометричних проб. Найточнішим методом дослідження ВОТ є тонографія, яка проводиться електронними тонографами, або еластотонометром Філатова-Кальфа із спеціальними розрахунками. При цьому визначаються такі важливі показники : Ро – справжній внутрішньоочний тиск (не більше 22 мм рт.ст. в нормі); С – коефіціент легкості відтоку внутрішньоочної рідини (0,15-0,31 в нормі); F – хвилинний об"єм виробки внутрішньоочної рідини; Ро/С – коефіціент Бекера (в нормі не перевищує 100).