3.Лідження кольоровідчуття за допомогою таблиць Рабкіна та ін.

Кольоровий зір досліджують за допомогою поліхроматичних таблиць Ю.Б. Рабкіна або аномалоскопом.  До спектральних, найбільш досконалих і точних методів діагностики порушень кольоровідчуття відноситься аномалоскопія. В основі дії аномалоскопів лежить порівняння двухкольорових полів, з яких одно постійно освітлюється монохроматичними жовтими промінями, яскравість яких змінюється, а друге поле, освітлюючись червоними і зеленими промінями, може змінювати тон від чисто червоного до чисто зеленого. Змішуючи червоний і зелений кольори, обстежуваний повинен дістати жовтий колір, по тону яскравості відповідаючий контрольному. Трихромати легко вирішують цю задачу, а кольороаномали – ні. 

Поліхроматичні таблиці Рабкіна дають змогу визначити не тільки вид, але і ступінь порушення кольоросприйняття. В основі побудови таблиць лежить принцип зрівняння яскравості і насиченості кольору. Таблиця містить набір тестів. Кожна таблиця складається з кружків головного і додаткового кольорів. З кружків основного кольору різної насиченості та яркості утворена цифра чи фігура, яка легко розрізняється нормальним трихроматом і не видима для людей з порушеннями кольоросприйняття , тому що вони не розрізняють тону і проводять зрівняння тільки по насиченності. Обстеження проводять тільки при доброму денному освітленні. Досліджуваному пропонують сісти спиною до світла на відстані 1м від таблиць. Лікар по черзі демонструє тести таблиць і пропонує називати видимі знаки. Продовження експозиції кожної таблиці не більше 10 секунд. Аналіз одержаних даних дає змогу визначити діагноз кольорової сліпоти або вид і ступінь кольороаномалії.

4. Визначення бінокулярного зору орієнтовними методами.

Дослідження бінокулярного зору можна проводити різними методами, серед яких загальнопринятим являється дослідження за допомогою чотирьохкрапкового кольоротесту (тест із кольоровим приладом). Обстежуваний спостерігає 4 кружка різного кольору (2 зелених, білий та червоний), що світяться, через окуляри–світлофільтри (з одним червоним і одним зеленим скельцями). Колір кружків та лінз підібрано таким чином, що один кружок видно тільки одним оком, два кружки – тільки другим, а один кружок ( білий ) видно обома очима. Обстежуваний дивиться на фонарь з відстані 5м. Поверх коригуючих окулярів одягають окуляри-світлофільтри : перед правим оком знаходиться червоне, а перед лівим зелене скло. Перед початком обстеження перевіряють якість фільтрів : поперемінно прикривають щитком ліве і праве око; при цьому досліджуваний бачить спочатку два червоних (правим оком), а потім три зелених (лівим оком) кружки. Головне обстеження проводять при двох відкритих очах. Можливі три варіанти результатів обстеження: бінокулярний (нормальний), одночасний і монокулярний зір.

Метод Соколова (1901) полягає в тому, що обстежуваний дивиться одним оком в трубку ( наприклад, звернутий в трубку аркуш ), до кінця якої з боку другого відкритого ока, прикладається долонь. При наявності бінокулярного зору створюється враження "дирки в долоні", через яку сприймається картина,яку видно через трубку. Це пояснюється тим, що картина,яку видно через отвір в трубці, накладується на зображення долоні в другому оці. При одночасному характері зору "дирка" не співпадає з центром долоні, а при монокулярному – феномен "дирки в долоні" не проявляється. Дослід з двома олівцями ( їх можна замінити стержнями шарикових ручок або олівців) має орієнтовне значення. Паціент має сумістити кінчик свого олівця з верхівкою олівця в руках лікаря так, щоб утворилася пряма лінія. Людина з бінокулярним зором легко виконує завдання при двох відкритих очах та промахується, коли одне око заплющене. При відсутності бінокулярного зору відмічається промахування. Інші, більш складні методи ( проба з призмою, тест із смугастими скельцями Боголіні ) використовує спеціаліст-офтальмолог.