5. Метод фіксації маленької дитини для огляду очей.???

Особливості дослідження дітей вимагають певної фіксації дитини, яка, як правило, чинить опір огляду. При цьому медична сестра зажимає ноги дитини між своїми ногами, лівою рукою утримує руки, а правою – голову дитини. Очна щілина розкривається повікопіднімачами Демарра після епібульбарної анестезії (0,5% дікаїн тричі через 3-5 хв). Можна цю маніпуляцію проводити в лежачому положенні дитини. Лікар сідає напроти матері (або медичної сестри), укладає дитину так, щоб утримувати її голову між своїх колін. Мати рукою утримує ручки дитини, а свої лікті кладе на ніжки дитини вище колін, цим самим утримуючи їх. По черзі краї двох повікопіднімачів, після знеболення, підводять під повіки, які відтягуються доверху і донизу, і стає можливим огляд переднього відділу ока.

6. Вивертання верхньої повіки для огляду слизової оболонки.

Для огляду кон’юнктиви верхньої повіки необхідно оволодіти методикою вивертання верхньої повіки. Вивертання верхньої повіки можна виконати за допомогою великого пальця лівої руки або скляної палички. Посадити хворого обличчям до світла. Великим і вказівним пальцями правої руки взяти верхню повіку за вії і підтягнути її вперед і донизу. Одночасно пальці лівої руки треба покласти на голову хворого так, щоб великий палець зручно вмістився понад бровою на верхній повіці. Потім різко відтягнути повіку вперед і вгору, ніби навертаючи її на великий палець лівої руки, яким при цьому треба натиснути на верхній край хряща повіки, що відчувається пальцем, намагаючись зрушити його донизу. Тільки-но повіка вивернеться, великим пальцем лівої руки треба притиснути вії вивернутої повіки до брови та утримувати в цьому положенні протягом усього періоду огляду. При огляді необхідно відзначити властивості кон'юнктиви : колір, блиск, рухливість при зміщенні, прозорість. Для огляду верхньої перехідної складки найкраще користуватись повікопіднімачем Демарра. Захопивши однією рукою війковий край повіки, другою рукою ставлять край повікопіднімача на опуклість хряща (поблизу його верхнього краю) і поворотом догори вивертають повіку на повікопіднімачі. Такий спосіб вивертання верхньої повіки носить назву подвійного.  Подвійне вивертання верхньої повіки можна зробити і без допомоги повікопіднімача Демарра. Для цього після звичайного вивертання верхньої повіки необхідно тримати край її великим пальцем однієї руки; пальцем другої руки через шкіру нижньої повіки надавлюють на око, зміщаючи його догори; одночасно пальцем руки, яка притримує верхню повіку, надавлюють на її ділянку в місці верхньої перехідної складки, що сприяє її вип'ячуванню донизу. Краще при цьому використати скляну паличку.

7. Перевірка прохідності сльозних канальців та сльозно - носового каналу.

Огляд слізного мішка і проба з надавлюванням Уважно оглянути ділянку слізного мішка (ділянка під внутрішньою спайкою повік). Для виявлення вмісту в ньому треба натиснути на ділянку мішка знизу вгору. Вміст (гній або слизь) вичавлюватиметься зі слізних точок. Якщо при надавлюванні на область слізного мішка знизу вгору з'являться слизисто-гнійні виділення з сльозних крапок, то це вказує на запалення слізного мішка. При цьому треба пам'ятати, що слізний мішок знаходиться під внутрішньою спайкою повік.

Дослідження функції слізних шляхів

Функціональну прохідність слізних шляхів перевіряють закапуванням в кон'юнктивальний мішок 3% розчину колларголу або 1% розчину флюресцеїну. Якщо через 1-2 хвилини очне яблуко очиститься, це означає, що присмоктуюча функція слізних канальців збережена, і сльоза через них вільно проходить в сльозний мішок – позитивна канальцева проба. При затримці фарби в кон'юнктивальному мішку на більш довгий період канальцева проба рахується від'ємною. Якщо при введенні в кон'юнктивальний мішок фарбуючої речовини одночасно ввести в нижній носовий хід зонд з ватним тампоном на кінці, то можна визначити характер функціональної прохідності всього сльозо-відвідного шляху. Це так звана носова проба Веста. Поява фарбуючої речовини на тампоні через 3-5 хвилин вказує на позитивну носову пробу при нормальній прохідності сльозних шляхів. Якщо на тампоні фарба не з'явиться зовсім або вона з'явиться пізніше, то носова проба рахується від'ємною або різко сповільненою. Можна упростити пробу, запропонувавши паціенту висморкатись після зникнення фарбуючої речовини з кон'юнктивальної порожнини і отримати фарбуючу речовину на марлі при позитивній пробі.

Промивання сльозних шляхів

Промивання сльозних шляхів дає змогу визначити їх пасивну анатомічну прохідність. Спочатку проводять епібульбарну анестезію 0,5% розчином дікаїну. Лівою рукою нижню повіку хворого відтягують донизу і трохи назовні. В сльозну крапку вертикально, а потім горизонтально вставляють кінець конічного зонду, переміщують його по сльозному канальцю, розширюючи при цьому сльозну крапку. Виймають зонд і вводять в каналець затуплену на кінці голку шпріца з дезинфікуючим або фізіологічним розчином і переміщують її до носової кістки. Хворого просять нахилити голову і тримати біля носу ниркоподібний лоток. Легко натискуючи на поршень шпріца, повільно спорожнюють його. Слідкують за появою промивної рідини з носу. Найточнішим методом дослідження є контрастна рентгенографія сльозних шляхів (з йодліполом та ін.).