5

1. Дослідження гостроти зору вдалину, зблизька, орієнтовно та на апаратах.

СУБ"ЄКТИВНІ МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ ГОСТРОТИ ЗОРУ Суб"єктивні методи дослідження гостроти зору базуються на пред"явленні обстежуваним тест-об"єктів (оптотипів) у вигляді таблиць в спеціальному освітлювачі (апарат Рота, найпростіший та найдешевший ) або застосуванням проекційних пристроїв різних фірм ( у нас – "Лорнет", "проектор іспитових знаків" ). Найчастіше користуються таблицями Шевальова, Дашевського, Головіна-Сівцева для дорослих і Орлової для дітей, які містять 12 рядів знаків (букв і оптотипів Ландольта – кільця з розривом) різного розміру. Таблиці дають змогу з відстані 5м визначити гостроту зору від 0,1 (верхній ряд) до 2,0 (нижній ряд), що записуеться так: OD 0,1 VIS ––––– = –––––– OS 2,0 При дослідженні з іншої відстані ( наприклад, більш близької, якщо хворий з 5м. не розпізнає знаків верхнього ряду ) гострота зору визначається по формулі Снеллена : d VIS= ––––– D де VIS – гострота зору, d – найбільша відстань, з якої пацієнт розрізняє знаки; D – відстань, з якої деталі знаку видні під кутом зору 1´ (норма відома з таблиці). Таблиці розміщені в освітлювальному апараті з електричною лампою 60 ВТ ( апарат Рота ). Освітленність таблиць 700 лк. Освітлювач або спеціальний проектор закріплюють на стіні таким чином, щоби нижній ряд знаходився на відстані 120 см від підлоги. Під час обстеження паціент сидить спиною до природнього джерела світла, тримає голову прямо, повіки обох очей відкриті. Спочатку визначають гостроту зору правого ока. Недосліджуване око прикривають непрозорим щитком білого кольору. На протязі 2-3 секунд показують указкою знак на таблиці і просять досліджуваного назвати його. При цьому в перших 6 рядках не допускається помилок, в 7-8 допускається одна помилка, нижче –2 помилки, але така гострота зору рахуеться неповною. Для визначення гостроти зору меньше 0,1 користуються оптотипами Поляка, або показують на темному фоні пальці руки або білі полоски на чорному квадратному екрані. Якщо d=0,5м, то 0.5 VIS= ____ = 0.01 50 При d<0.5м – vis= рахунок паличок або пальців біля обличчя, або vis= рух руки біля обличчя. При відсутності форменного зору визначають світловідчуття і світлопроекцію. Для цього хворий закриває недосліджуване око долонею, а перед другим оком показують світловий “зайчик” офтальмоскопічним дзеркалом або фонариком зі всіх боків. Якщо паціент чітко визначає напрям джерела світла, то vis зазначають vis= 1/∞ pr. l. с. (proectio lucis certa) - правильна світлопроекція або vis= 1/∞ pr. l.inc. (proectio lucis incerta) - неправильна світлопроекція, якщо неправильно визначає напрям джерела світла. Якщо обстежуваний не відчуває світло, око абсолютно сліпе: vis = 0 (нуль). Для визначення гостроти зору у дітей дошкільного віку користуються таблицями з картинками (у нас – таблиця Орлової, Дашевського). Доцільно перед обстеженням підвести дитину до таблиці і попросити назвати зображені предмети, щоб вона зрозуміла, що від неї будуть вимагати. Іноді можна пропонувати, замість відповіді на питання про малюнки, щоб дитина показувала їх пальцем на такій самій таблиці, яку вона тримає в руках ( пропозиція акад. Н.О. Пучковської ).  Об'єктивний метод визначення гостроти зору  Об'єктивно гострота зору визначається за допомогою оптокінетичного ністагму (ОКН).Методика обстеження основана на візуальній регістрації лікарем оптокінетичного ністагму. Прилад дійсний для обстеження паціентів любого віку. Тест-об'єкт приладу представлений чергуючимися світлими та темними полосами рівної ширини, які рухаються в горизонтальному напрямі. Швидкість і напрям руху ( вліво, вправо ) можна змінювати. Процес дослідження проходить слідуючим чином. На цифровому табло встановлюють значення відстані від паціента до екрану і мінімальну ширину полос. Погляд паціента направлений на тест-об'єкт. Одно око прикрито щитком. Лікар через бінокулярну лупу слідкує за рухами відкритого ока паціента і фіксує появу оптокінетичного ністагму. Якщо ОКН не зафіксовано, змінюють ширину полос тест-об'єкту на більшу і повторюють обстеження. Якщо ж чіткий ОКН зафіксовано, знімають показники з цифрового табло і роблять висновок про стан гостроти зору. З розвитком лазерної техніки з"явилась можливість визначати ретінальну гостроту зору.

2.слідження поля зору контрольним методом і на приладі. Дослідження периферичного зору проводиться визначенням поля зору контрольним методом, периметрією та кампіметрією. 

КОНТРОЛЬНИЙ МЕТОД ВИЗНАЧЕННЯ ПОЛЯ ЗОРУ При застосуванні цього методу необхідно, щоб у лікаря було нормальне поле зору. Паціент сидить спиною до світла, лікар напроти нього на відстані 1м. Закривають різнойменні очі долонею; обстежуваний фіксує поглядом око лікаря ( зіницю ) і відмічає момент появи пальця або іншого об'єкта, який лікар плавно переміщає з різних боків від периферії до центру на однаковій відстані між собою і паціентом. Порівнюючи показання досліджуваного зі своїми, можна визначити зміну границь поля зору і наявності в ньому грубих дефектів, як правило, в 4 або 8 меридіанах. Метод запропонований Дондерсом, називається ще ручним, або пальцевим, може бути застосований лікарями різного профілю (невропатологом, нейрохірургом).

ПЕРИМЕТРІЯ  Периметрія – це метод визначення поля зору на сферичній поверхності з метою визначення його меж і виявлення в ньому дефектів (скотом). Обстеження проводять за допомогою спеціальних приладів – периметрів, які мають вигляд дуги або напівсфери. Найбільш поширений периметр Ферстера. Це дуга на 180˚, покрита з середини чорною матовою фарбою, а зовні вона містить поділ на градуси від 0 в центрі до 90 на периферії. Позаду дуги повинен бути такий же чорний фон. Освітленість дуги 75 лк. Використовують спеціальні білі об'єкти у вигляді кружків. Білими об'єктами діаметром 3мм користуються для визначення зовнішніх границь поля зору, діаметром 1мм – для виявлення змін всередині цих меж; для кольорової периметрії користуються об'єктами діаметром 5мм червоного, зеленого та синього кольорів, укріплених на кінцях паличок сірого кольору ( коефіціент відображення а2 ). Обстежуваний розміщує голову на підборіднику і фіксує обстежуваним оком білу крапку в центрі дуги, друге око виключають заслонкою чи монокулярною повязкою. Об'єкт ведуть по дузі від периферії до центру із швидкістю приблизно 2см в секунду. Досліджуваний повідомляє про появу об'єкту, а дослідник відмічає, якій поділці дуги відповідає в цей момент положення об'єкту. Це буде зовнішня межа поля зору на даному меридіані. Визначення меж поля зору проводиться по 8 ( через кожні 45градусів) або ще краще по 12 ( через 30 гр. ) меридіанам. Аналогічним чином проводять і кольорову периметрію. Для виявлення скотом користуються об'єктом діаметром 1мм і переміщують його повільно по дузі в різних меридіанах повільніше, особливо ретельно в центральних і парацентральних ділянках поля зору. Регістрація результату периметрії проводиться на спеціальних стандартних бланках, окремо для кожного ока. Бланк складається із серії кругів з інтервалом між ними 10˚, які через центр поля зору перетинає координатна сітка, яка позначає меридіани дослідження. Схеми поля зору розташовуються для правого ока справа, для лівого – зліва; при цьому темпоральні половини поля зору звернені на зовні, а носові – до середини. Бланк це копія дуги периметра. Все, що не видно, порівняно з нормою, на бланку заштриховують. Крім того, записують прізвище обстежуваного, дату, вид периметра, колір і розмір об’єкта, гостроту зору, прізвище обстежувача. В такому вигляді бланк поля зору підклеюють в історію хвороби, в амбулаторну карту, а студент – в свій зошит. В проекційних периметрах (ПРП- проекційно-регістраційний периметр) використовують об'єкти у вигляді світлової плями, яка проектується на поверхню дуги за допомогою спеціального устрою. В сферопериметрі (в клініці – Гольдмана) можлива повністю або напівавтоматизована реєстрація поля зору. Наявність в таких приладах діафрагми та нейтральних фільтрів дає змогу легко змінювати розмір та яскравість об'єктів. Це дає можливість здійснювати так звану квантитативну ( кількісну ) периметрію.

КАМПІМЕТРІЯ  Це дослідження поля зору на площині за допомогою кампіметра. Кампіметр – це матовий чорний екран з білою фіксаційною точкою в центрі.

краном може бути і звичайна чорна дошка, або рама, обтягнута чорним матеріалом. Є і автоматизовані кампіметри. Цим методом досліджується центральне поле зору в межах 30-40 градусів, а також вогнищеві дефекти - скотоми. Хворому зав"язують одне око і садять його перед кампіметром на відстані 1м. Голова фіксована на підставці. В центрі чорної дошки на рівні очей хворого розміщено білу мітку, яку під час дослідження повинно фіксувати око. Білий об"єкт розміром 3-5мм пересувають від точки фіксації повільно до периферії, спочатку по горизонталі, потім по вертикалі і в косих напрямах, відмічаючи крейдою на дошці або голками на матеріалі момент зникнення і появи об"єкта. Сліпа пляма розміщена по горизонталі в 15 градусах назовні від точки фіксації, горизонтальний її поперечник дорівнює приблизно 6 дуговим градусам. Це фізіологічна, абсолютна, негативна скотома. Скотоми можна визначити також за допомогою сітки Амслера.