Зміна розміру малюнка
На відміну від зміни масштабу перегляду, ця зміна реального розміру малюнка. Наприклад, якщо передбачається, що малюнок буде відображатися на екрані, що має дозвіл 640 x 480 пікселів, нема рації робити його розмір 800 x 600 чи 1024 x 768 пікселов.
Для завдання розміру малюнка служить команда Малюнок > Атрибути. По цій команді відкривається діалогове вікно Атрибути, у якому можна вибрати розміри малюнка, установити одиниці виміру (пікселі застосовуються для підготовки екранних зображень, а чи дюйми сантиметри — для підготовки друкованих документів) і вибрати палітру (чорно-білу чи кольорову).
Збереження малюнка
Як і в інших додатках Windows, збереження документа виконують командами Файл > чи Зберегти Файл > Зберегти як. У системі Windows редактор Paint зберігає малюнки у форматі BMP. Файли .BMP відрізняються великими розмірами, але зате з ними працюють усі додатки Windows.
Система Windows орієнтована на роботу в Інтернеті, а там не прийнято передавати по повільних каналах зв'язку файли великих розмірів. Тому в системі Windows редактор Paint дозволяє зберігати файли зображень у форматах .GIF і .JPG, що дають менші розміри файлів.
РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ ДАНИХ ЕЛЕКТРОННИХ ТАБЛИЦЬ. ЕЛЕКТРОННІ ТАБЛИЦІ. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА EXCEL. ВИКОРИСТАННЯ ФОРМУЛ ТА ФУНКЦІЙ. РЕДАГУВАННЯ ТА ФОРМАТУВАННЯ ДАНИХ ЕЛЕКТРОННИХ ТАБЛИЦЬ. ПОБУДОВА ДІАГРАМ
Для представлення даних у зручному вигляді використовують таблиці. Комп’ютер дозволяє представляти їх у електронному вигляді, а це дає можливість не тільки відображати, але і обробляти дані. Клас програм, які використовуються для цієї мети, називається електронними таблицями.
Особливість електронних таблиць полягає у можливості застосування формул для опису зв’язку між значеннями різноманітних комірок. Розрахунок за заданими формулами виконується автоматично. Зміна змісту якої-небудь комірки призводить до перерахунку значень усіх комірок, які з нею пов’язані формульними відношеннями і тим самим, до оновлення всієї таблиці у відповідності із даними, що змінилися.
Документ Excel називається робочою книгою та зберігається у єдиному файлі з розширенням *.xls . Книга складається з листів, а листи у свою чергу – з комірок.
Лист робочої книги Excel має матричну структуру. За умовчуванням кожний робочий лист має (максимально) 256 стовпців з іменами від А до ІV (тобто стовбці можуть іменуватися чи однією, чи сполученням двох латинських літер) та 16 384 рядків з відповідними номерами. Ім’я стовпця та номер строки, яким одночасно належить комірка, однозначно визначають її адресу: А1 – адреса комірки, яка знаходиться у стовбці А та на першому рядку. Excel підтримує і іншу систему адресування (стиль посилань), коли нумеруються і рядки, і стовбці (у цьому випадку спочатку вказується номер рядка, а потім номер стовпця; R1C1 – адреса цієї ж комірки: рядок №1 - Row 1 та стовпець №1 – Column 1).
Коміркам (блокам комірок) також можна надати власні імена та використовувати їх для посилань на комірки разом з адресами.
Серед основних інтерфейсних елементів вікна можуть бути названі:
рядок меню та розташовані на ній меню основних режимів (ієрархічно списки, які розкриваються): Файл, Правка, Вид Вставка, Формат Сервіс, Дані, Вікно, ?Довідка;
панелі інструментів (стандартна, форматування);
рядок введення даних – у ній відображається міст активної комірки;
вікно адреси активної (поточної) комірки;
ярлики листів робочої книги та кнопки навігації по ним;
лінійки прокручування;
рядок стану – відображає відомості про вибрану команду чи операцію, яка виконується, а також довідкову інформацію про включені функціональні клавіші.
Для того щоб ввести дані у комірку, необхідно:
Зробити комірку активною – помістити курсор у потрібну комірку та один раз клацнути лівою кнопкою миші.
Ввести дані прямо з клавіатури у режимі редагування комірки (курсор введення знаходиться усередині комірки).
Чи:
1. Двічі клацнути лівою кнопкою миші.
2. Увести дані у режимі редагування рядку формул (курсор введення знаходиться у рядку формул над робочим листом), текст буде автоматично з’являтися і у рядку формул.
3. Завершити введення одним з трьох способів:
натисканням клавіші Enter;
клацанням миші поза робочого простору змінюваної комірки;
клацанням миші по «зеленій галочці» у рядку формул.
Обчислення у таблицях Excel здійснюється за допомогою формул. Формула може містити числові константи, посилання на комірки та функції Excel, які з'єднанні знаками математичних операцій. Дужки дозволяють змінювати стандартний порядок виконання дій.
Якщо комірка містить формулу, то у робочому листі відображається поточний результат обчислень цієї формули. Якщо зробити комірку поточною, то сама формула відображається у рядку формул.
Правило використання формул у програмі Excel полягає у тому, що, якщо значення комірки дійсно залежить від інших комірок таблиці, завжди слід використовувати формулу, навіть якщо операцію легко можна виконати усно. Це гарантує, що наступне редагування таблиці не порушить її цілісність та правильність обчислень.
За допомогою Excel можна будувати діаграми різних типів. Деякі з них можуть бути «об'ємними» (вони виглядають дуже ефектно й допомагають підкреслити розходження між різними наборами даних).
Залежно від місця розташування й особливостей побудови й редагування розрізняють два види діаграм:
впроваджені діаграми — містяться на тім же робочому аркуші, де й дані, по яких вони побудовані;
діаграми у форматі повного екрана на новому робочому аркуші.
Обидва типи діаграм пов'язані з даними робочого аркуша й автоматично обновляються при зміні даних. Зручним засобом для створення графічних даних в Excel є Майстер діаграм, що викликається спеціальною кнопкою на панелі Стандартна або з меню Вставка - Діаграма.
При виборі потрібного параметра на четвертому кроці Майстра діаграм визначається, чи буде створені спеціальний діаграмний аркуш або впроваджена діаграма.
Правильно обраний спосіб подання даних на діаграмі й вдале форматування дуже важливі для якісного аналізу даних.
ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА ІНТЕРНЕТ. ПОНЯТТЯ ПРО WWW (WORD WIDE WEB). ПОНЯТТЯ ПРО ГІПЕРПОСИЛАННЯ ТА ГІПЕРТЕКСТ. ПРОГРАМИ ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ WEB-СТОРІНОК. ЕЛЕКТРОНА ПОШТА.
WWW – это распределенная информационная система мультимедиа, основанная на гипертексте.
Распределенная информационная система: информация хранится на огромном множестве так называемых WWW-серверов (servers). то есть компьютеров, на которых установлено специальное программное обеспечение и которые объединены в сеть Internet. Пользователи, имеющие доступ к сети, получают эту информацию при помощи программ-клиентов (clients), называемых программами просмотра WWW-документов (WWW-browsers). При этом программа просмотра посылает по компьютерной сети запрос серверу, хранящему файл с необходимым документом. В ответ на запрос сервер высылает программе просмотра этот требуемый файл или сообщение об отказе, если файл по тем или иным причинам недоступен. Взаимодействие клиент-сервер происходит по определенным правилам, или, как говорят иначе, протоколу. Протокол, принятый в WWW, называется HyperText Transfer Protocol, сокращенно – http (создан в 1992 году).
Мультимедиа: информация включает в себя не только текст, но и двух- и трехмерную графику, видео и звук.
Гипертекст: информация в WWW представляется в виде документов, каждый из которых может содержать как внутренние перекрестные ссылки, так и ссылки на другие документы, хранящиеся на том же самом или на любом другом сервере. Такие ссылки называют гиперссылками (hyperreferences) или гиперсвязями (hyperlinks).
Для перегляду веб-сторінок на комп’ютері має бути встановлена спеціальна програма-браузер, яка може виконувати перетворення гіпертекстового формату.
Браузер — програма, призначена для перегляду гіпертекстових документів.
До основних функціональних можливостей браузерів відносяться:
· відображення текстової інформації веб-сторінки, а також відтворення звуку, анімації, відео;
· перехід між веб-сторінками шляхом використання гіперпосилань;
· пошук веб-сторінок за заданими ключовими словами або фразами;
· автоматичне створення переліку веб-вузлів, що були відвідані раніше, для прискорення доступу до них;
· відображення активних компонентів; ці об’єкти містять не тільки дані, але й програмний код; активні компоненти при відображенні на екрані виконують роботу відповідно до вбудованої програми.
Сучасні браузери підтримують не лише HTTP-протокол, необхідний їм для перегляду гіпертексту. Браузери зазвичай забезпечують також роботу з електронною поштою та участь у телеконференціях, надають доступ до файлових архівів FTP, голосового та відеозв’язку.
У наш час існує декілька десятків браузерів, що мають різні спектри можливостей та інтерфейс. Найбільш популярними серед браузерів Firefox, Opera, Google Chrome, Internet Explorer, які мають приблизно однакові можливості.
Електро́нна по́шта (англ. e-mail, або email, скорочення від electronic mail) — популярний сервіс в інтернеті, що робить можливим обмін даними будь-якого змісту (текстові документи, аудіо-відео файли, архіви, програми).
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОШУКОВИХ СЛУЖБ ІНТЕРНЕТ. ПРИЙОМИ ПРОСТОГО ПОШУКУ ІНФОРМАЦІЇ В ІНТЕРНЕТ. WWW-СЕРВЕРИ УКРАЇНИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ ПРОБЛЕМ ОСВІТИ.
Задача пошуку необхідної інформації була б практично нездійсненною, якщо б не спеціальні пошукові служби, які дозволяють виконувати пошук за заданими користувачем запитам.
На серверах таких служб є спеціальні програми (їх називають роботами або павуками), які збирають інформацію у Web та повертають на свій сервер усі виявлені сторінки. Інакше кажучи, пошукова служба представляє собою автоматизовану систему збору, зберігання та індексування (сортування) інформації про різноманітні web-ресурси мережі Internet. Із накопиченої таким чином інформації формуються спеціальні бази даних, які використовуються для реалізації цих процесів.
Наведемо найбільш відомі пошукові служби: AltaVista (http://www.altavista.com/), Excite (http://www.excite.com/), HotBot (http://www.hotbot.com), Lycos (http://www.lycos.com), Infoseek (http://www.infoseek.com), Magellan Internet Guide (http://www.mckinley.com), WebCrawler (http://www.webcrawler.com), Yahoo! (http://www.yahoo.com), Rambler (http://www.rambler.ru), Апорт (http://www.aport.ru), Mail.ru (http://mail.ru/), Яндекс (http://www.yandex.ua/), МЕТА (http://meta.ua/), ukr.net (http://www.ukr.net/), Google (http://www.google.com).
Усі ресурси Internet, які стосуються освіти, підрозділяються на наступні основні категорії:
ВНЗ и - велика кількість навчальних закладів у Росії, Україні, країнах СНД, Європи та особливо США, мають особисті Web-сторінки, які містять детальну інформацію про даний ВНЗ.
Освітні програми – найбільший інтерес в цій категорії представляють взаємопов’язані розділи Дистанційне навчання та Іноземні мови.
Реферати – у мережі Internet є значна кількість різноманітних сайтів, які містять колекції рефератів на самі різноманітні теми, які не можуть не зацікавити студентів будь-яких ВНЗів.
ПОНЯТТЯ ПРО МОВИ ПРОГРАМУВАННЯ. КЛАСИФІКАЦІЯ МОВ ПРОГРАМУВАННЯ. ПОНЯТТЯ ПРО ІНТЕРПРЕТАЦІЮ ТА КОМПІЛЯЦІЮ. ІНТЕГРОВАНА СИСТЕМА ПРОГРАМУВАННЯ, ЇЇ СТРУКТУРА ТА ФУНКЦІЇ. ПОНЯТТЯ ПРО СИСТЕМИ ВІЗУАЛЬНОГО ПРОГРАМУВАННЯ.
Мо́ва програмува́ння (англ. Programming language) — це штучна мова, створена для передачі команд машинам, зокрема комп'ютерам. Мови програмування використовуються для створення програм, котрі контролюють поведінку машин, та запису алгоритмів.
Мови класифікують за такими критеріями:
Рівень абстракції Мови програмування високого рівня оперують сутностями ближчими людині, такими як об'єкти, змінні, функції. Мови програмування нижчого рівня оперують сутностями ближчими машині: байти, адреси, інструкції. Текст програми на мові високого рівня зазвичай набагато коротший ніж текст такої самої програми на мові низького рівня, проте програма має більший розмір.
Область застосування Універсальні та спеціалізовані. Спеціалізовані мови теж бувають Тьюрінг-повні, та все ж їх область застосування обмежена, як наприклад у мови shell.
Підтримувані парадигми програмування Об'єктно-орієнтовані, логічні, функційні, структурні… Імперативні мови базуються на ідеї змінної, значення якої змінюється присвоєнням. Вони називаються імперативними (лат. imperative - наказовий), оскільки складаються із послідовностей команд, які звичайно містять присвоєння змінних <назва_змінної> = <вираз>, де вираз може посилатися на значення змінних присвоєних попередніми командами.
Всі існуючи мови програмування можна поділити на дві групи:
мови низького рівня;
мови високого рівня.
До мов низького рівня належать мови асемблера (від англ. to assemble - складати, компонувати). У мові асемблера використовуються символьні позначення команд, які легко зрозуміти і запам'ятати. Замість послідовностей двійкових кодів команд записуються їх символьні позначення, а замість двійкових адрес даних, які використовуються під час виконання програми, - символьні імена цих даних. Іноді мову асемблера називають мнемокодом або автокодом.
Більшість програмістів при складанні програм користуються деякою мовою високого рівня. Для описування алгоритмів такою мовою використовується певний набір символів - алфавіт мови. З цих символів складаються так звані службові слова мови, кожне з яких має певне призначення. Службові слова зв'язуються одне з одним в речення за певними синтаксичними правилами мови і визначають деяку послідовність дій, які мусить виконати комп'ютер.
Використання мов високого рівня надає можливість описувати програми для комп'ютера, використовуючи загальноприйняті позначення операцій і функцій. Та програми, що написані на мовах програмування високого рівня (алгоритмічних мовах програмування), комп'ютер "не розуміє". Для того, щоб він міг виконати програму, її потрібно перекласти на машинну мову. Для такого перекладу використовують спеціальні програми, що мають назву - транслятори.
Транслятор - це програма, що призначена для перекладу тексту програми з однієї мови програмування на іншу. Процес перекладання називається трансляцією.
Розрізняють два типи трансляторів:
компілятори
інтерпретатори.
Компілятор - це програма, призначена для перекладу в машинні коди програми, що написана мовою високого рівня. Процес такого перекладання називається компіляцією. Кінцевим результатом роботи компілятора є програма в машинних кодах, яка потім виконується ЕОМ. Скомпільований варіант програми можна зберігати на дискові. Для повторного виконання програми компілятор вже не потрібен. Досить завантажити з диска в пам'ять комп'ютера скомпільований перед цим варіант і виконати його. Існує інший спосіб поєднання процесів трансляції та виконання програм. Він називається інтерпретацією.
Інтерпретатор - це програма, що призначена для трансляції та виконання вихідної програми по командах (на відміну від транслятора, який цей процес виконує в цілому). Такий процес називається інтерпретацією.