14. Кримінально-процесуальні відносини, їх структура.

Кримінально-процесуальна діяльність суб'єктів кримінального процесу здійснюється у формі правовідносин, оскільки є правовою за своїм характером.

Кримінально-процесуальними відносинами є врегульовані норма­ми кримінально-процесуального права суспільні відносини, що вини­кають між учасниками кримінально-процесуальної діяльності, які мають процесуальні права та виконують процесуальні обов'язки.

Кримінально-процесуальні відносини мають певні галузеві особ­ливості:

• виникають у зв'язку з порушенням, розслідуванням, судовим розглядом та вирішенням кримінальних проваджень;

• мають коло специфічних суб'єктів правовідносин, які беруть участь лише у кримінально-процесуальних відносинах: слідчий, підозрюваний, обвинувачений тощо, які ма­ють процесуальні права і обов'язки;

• одним із суб'єктів правовідносин є державний орган або посадо­ва особа (процесуальний орган), уповноважені кримінально-процесуальним законом на ведення кримінального процесу;

• мають владний характер, оскільки один із суб'єктів правовідно­син щодо іншого наділений владними повноваженнями, зокре­ма щодо застосування заходів процесуального примусу;

• мають тісний зв'язок із кримінально-правовими.

Кримінально-процесуальні, як і будь-які інші правовідносини скла­даються з трьох елементів: об'єкта, суб'єктів та змісту правовідносин, які характеризуються певними особливостями. Об'єктом кримінально- процесуальних відносин, як правило, виступає поведінка суб'єктів кримінального процесу. Суб'єктами кримінально-процесуальних від­носин можуть бути лише передбачені кримінально-процесуальними нормами особи. Зміст кримінально-процесуальних відносин слід роз­глядати в двох аспектах: формальний (юридичний) зміст правовідно­син — встановлені кримінально-процесуальним законом права і обов'­язки суб'єктів правовідносин, а також фактичний зміст — конкретні процесуальні дії, що вчинюються суб'єктами кримінально-процесу­альних відносин. Розмежування змісту правовідносин на фактичний та юридичний елементи, відповідно до якого під фактичним змістом пра­вовідносин розуміються реально здійснювані учасниками правовідно­син дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав і юридичних обов'язків. До юридичного змісту включається традиційне його визна­чення як сукупності прав і обов'язків їхніх учасників (М.С. Строгович), як можлива їхня поведінка (П.С. Елькінд).

15. Законний представник підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого. Підстави їх залучення. Процесуальне становище.

підстави залучення до участі у кримінальному провадженні законного представника підозрюваного, обвинуваченого:1) підозрюваний, обвинувачений є неповнолітньою особою; 2) підозрюваний, обвинувачений є особою, яка у встановленому законом порядку визнана недієздатною; 3) підозрюваний, обвинувачений є особою, яка^ встановленому законом порядку визнана обмежено дієздатною. Його участь слід розглядати як додаткову гарантію забезпечення прав і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, який не може самостійно реалізувати надані їм як учасникам кримінального провадження процесуальні права, а тому й ефективно захистити свої законні інтереси.Підстави визнання особи недієздатною чи обмежено дієздатною встановлені цивільним законодавством. Підставами для обмеження цивільної дієздатності фізичної особи можуть бути дві обставини. По-перше, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на психічний розлад, По-друге, суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами.

Хто може бути зак.представником: батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний. Перелік осіб, які визнаються близькими родичами та членами сім'ї, міститься у п. 1 ст. З КПК. Ними є: чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

3. Про залучення законного представника до участі у кримінальному провадженні слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд-ухвалу. Таким чином, фактичною підставою для участі законного представника є сукупність таких обставин: 1) наявність особливостей підозрюваного, обвинуваченого, визначених ч. 1 коментованої статті; 2) належність особи, яка залучається як законний представник, до кола осіб, передбачених ч. 2 коментованої статті. Правовою підставою для залучення законного представника є постанова слідчого, прокурора, ухвала слідчого судді, суду.

4.підстави заміни законного представника. Колізія ж інтересів законного представника і особи, яку він представляє, нівелює значення його діяльності як гарантії інтересів підозрюваного, обвинуваченого, а тому й є підставою для його заміни. Заміна законного представника знаходиться у межах дискреційних повноважень слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, які, встановивши суперечливість дій чи інтересів законного представника і особи, яку він представляє, приймають рішення про заміну законного представника з числа осіб, зазначених у ч. 2 коментованої статті.

5. Відповідно до частини п'ятої коментованої статті законний представник користується процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє. Ці права закріплені у частинах 3, 4, 6 ст. 42 КПК. Підозрюваний, обвинувачений мають також інші процесуальні права, передбачені КПК. Закон обмежує представника лише у використанні невід'ємних прав підозрюваного, обвинуваченого, які безпосередньо пов'язані з особою останнього. До таких, зокрема, слід віднести право: не говорити нічого з приводу підозри проти нього, обвинувачення або у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання; давати пояснення, показання з приводу підозри, обвинувачення чи в будь-який момент відмовитися їх давати; укласти угоду про визнання винуватості чи про примирення з потерпілим тощо.

 Участь у кримінальному провадженні законних представників потерпілих, які є неповнолітніми, визнані у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, є додатковою процесуальною гарантією забезпечення прав і законних інтересів таких потерпілих.2. Як законні представники можуть бути залучені батьки (усиновлювачі), а в разі їх відсутності - опікуни, піклувальники особи, інші повнолітні близькі родичі чи члени сім'ї, а також представники органів опіки і піклування, установ і організацій, під опікою чи піклуванням яких перебуває неповнолітній, недієздатний чи обмежено дієздатний.3. Про залучення законного представника слідчий, прокурор виносить постанову, а слідчий суддя, суд - ухвалу, копія якої вручається законному представнику.4. Законні представники користуються процесуальними правами осіб, яких вони представляють, за винятком деяких невід'ємних прав потерпілих, зокрема права давати показання.5. Законний представник має бути замінений слідчим, прокурором, слідчим суддею, судом, якщо буде встановлено, що його дії та інтереси суперечать інтересам потерпілого.

16. Поняття, види джерел крим.процес.права. (на жаль не все передбачено в КПК. Наприклад, застосування норм на підставі взаємності, без нормативного акту. Коли йдеться мова про міжнародно-правове співробітництво(надання допомоги іншою державою)

Система джерел КП є органічною,цілісною, структурованою, єдиною,упорядкованою

Я цілком погоджуюся з думкою Дроздова, що систему джерел КП складають дві групи джерел: основні(КУ, КПК, Закони України, рішення і ухвали КСУ, міжнародні договори України, рішення ЄС з прав людини, прийняті стосовно України та інших держав) і субсидіарні(міжнародні акти,судові преценденти, постанови ПВСУ, відомчі акти України). При цьому субсидіарні використовуються на базі основних, розкриваючи їх зміст.

Міжнародні акти містять норми-цілі, норми-зразки, мають великий рівень узагальнення і несуть важливий правовий і політичний зміст. Такі норми визначають загальний напрям подальшого розвитку КПП, а також межі тлумачення норм національного права і його застосуванняю .

Система джерел не статична, а динамічна.

Ст. 1 КПК Кримінальне процесуальне законодавство складається з норм, що містяться в Основному Законі - Конституції України, міжнародних правових актах (договорах, пактах, конвенціях тощо), згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, з Кримінального процесуального кодексу України та норм деяких інших законів України.

Міжнародні договори Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20 квітня 1959 p.; Міжнародний пакт про громадянські і політичні права від 19 грудня 1966 p.; Європейська конвенція про передачу провадження у кримінальних справах від 15 травня 1972 p

Міжнародні акти можна поділити на декілька груп:

1.Міжнародні конвенції, що визначають правове становище особи у сфері кримінального провадження(: Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 p.; Європейська конвенція про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 p.;

2.міжнародні конвенції, що спрямовані на співробітництво держав(Конвенція Ради Європи про запобігання терроризму)

3.Двосторонні договори України про надання правової допомоги з крим.справ, ратифіковані ВРУ: Договір між Україною і КНР про правову допомогу у цив. та крим. справах.

4.Міжнародні договори, стосовно яких Україна виступає правонаступником:Договір між СРСР і Республікою кіпр про правову допомогу у цив.та крим.справах.

КПК прийнятий 13.04.2012 року(вступив 20.11.2012). Чинний КПК побудований таким чином, що показує послідовність процесуальних дій. 11 розділів, 46 глав, 614 статей.

17. Умови прямого застосування норм КУ в крим.провадженні.(такі як у всіх провадженнях. Коли чинним законодавством не врегульовані якісь ситуації . В КПК не врегульовані заяви до слідчого судді з скаргою про законність затримання, а КУ передбачає можливість оскарження до суду затримання. І ще коли чинне законодавство суперечить КУ, застосовується КУ.)

Це означає, що особа має право звернутися до суду за захистом конституц.прав і свобод людини безпосередньо на підставі відповідних норм КУ, обгрунтовуючи цим свій захист. Суд зобов»язаний розглянути та вирішити таке звернення незалежно від того, чи є в нац.законодавстві відповідні норми нижчого рівня, які б регулювали предмет звернення. У разі відсутності таких норм в законодавстві суд зобовязаний захистити права і свободи людини і громадянина безпосередньо на підставі норм Конституції, які є відтворенням основоположних прав і свобод, передбачених міжнародно-правовими актами, визнаними Україною . Норми КУ можуть застосовуватися і в тому випадку, коли окремі процесс.норми суперечать основному закону, а також коли виявляються прогалини у кримінально-процесуальному законодавстві щодо врегулювання певних відносин.