3.Завдання кримінального провадження

Стаття 2 КПК України до числа завдань кримінального процесу відносить швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та за­безпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невин­ний не був покараний (охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть у ньому участь, а також інтересів держа­ви, суспільства, тобто публічних інтересів, є метою кримінального процесу). Вказані завдання кримінального судочинства є загальними для усіх його стадій і проваджень. З іншого боку, перед окремими час­тинами кримінального судочинства стадіями стоять завдання, влас­тиві тільки їм.

Розкриттям злочину є встановлення в порядку, передбаченому чинним кримінально-процесуальним законодавством, суспільно не­безпечного діяння, що містить ознаки складу злочину, і особи, яка його вчинила.

Вимога швидкого розкриття злочину пов'язана з розумними строка­ми провадження в справі і визначається мінімально коротким строком між часом одержання інформації про вчинений злочин і часом прий­няття одного з остаточних рішень. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 р. у п. 1 ст. 6 закріпила право особи на судовий розгляд у межах розумного строку. Розумність строку визначається за такими критеріями: а) складність кримінальної справи; б) ефективність дій влади щодо її розслідування і розгляду; в) поведінка особи, притягнутої до кримінальної відповідальності, яка могла вплинути на продовження строку; г) серйозність наслідків та інших обставин, що виправдовують більш тривалий строк розслідування і розгляду справи.

Повне розкриття злочину вказує на те, що в справі встановлені всі обставини, що входять до предмета доказування.

Під викриттям винних розуміється встановлення всіх осіб, які вчинили злочин. Виходячи з принципу презумпції невинуватості, Винною може розглядатися осудна фізична особа, що вчинила злочин у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, вина якої доведена в законному порядку і встановлена обвинувальним ви­роком суду, що набрав законної сили.

Забезпеченням правильного застосування закону охоплюється до­тримання вимог кримінального і кримінально-процесуального зако­нодавства в процесі притягнення осіб до кримінальної відповідальнос­ті для того, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до від­повідальності і жоден невинний не був покараний.

Крім того, перед кримінальним судочинством стоїть завдання вста­новлення осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння, що містять ознаки злочину, у стані неосудності або у віці від 11 років до досягнен­ня віку, з якого можлива кримінальна відповідальність, і забезпечен­ня правильного застосування до них відповідних примусових заходів медичного або виховного характеру.

Зважаючи на можливість одночасного розгляду кримінального об­винувачення (кримінального позову) і цивільного позову в криміналь­ному судочинстві як завдання останнього слід розглядати і справедли­вий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільного позову про відшкодування шкоди, завданої злочином.