30.Суб»єкти крим.Провадження зі сторони обвинувачення. Повноваження прокурора в досудових та судових стадіях.

Сторона обвинувачення: прокурор; органи досудового розслідування; керівник органу досудового розслідування; слідчий; оперативні підрозділи(органів ВС, органів безпеки, органів, що здійсн.контроль за додержанням податкового законодавства, органів держ.пенітенціарної служби, прикордонної служби, митної служби та підрозділ детективів, підрозділ внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України)

Прокурор – це суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.

Згідно ст. 121 Конституції України прокурор виконує у кримінальному процесі дві функції: функцію підтримання державного обвинуваченого і функцію нагляду за дотриманням законів органами розслідування.

Керівник органу досудового розслідування – це уповноважена державою посадова особа, що очолює орган досудового розслідування. Він організовує досудове розслідування.

Слідчий – посадова особа, уповноважена в межах компетенції, передбаченої кримінально-процесуальним законодавством, здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні. Слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

процесуальній діяльності, втручання в яку забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та фізичні особи зобов’язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Досудове розслідування здійснюють слідчі органу досудового розслідування одноособово або слідчою групою.

Оперативні підрозділи – здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. До оперативних підрозділів належать органи внутрішніх справ, органи безпеки, органи, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства, органи Державної пенітенціарної служби України, органи Державної прикордонної служби України, органи Державної митної служби України

Підрозділ детективів - Також у складі Нац. Антикорупц. бюро буде створено підрозділ детективів, наділених повноваженнями здійснювати оперативно-розшукові заходи та негласні слідчі дії в рамках проваджень. 

Повноваження прокурора в досудових та судових стадіях

Порівняно із КПК 1960 р. чинний Кодекс не виділяє право прокурора: • передавати справу від одного слідчого іншому (пункт 9 ч. 1 ст. 227 КПК 1960 р.); • проводити в порядку нагляду розслідування в повному обсязі особисто в будь-якій справі (пункт 5 ч. 1 ст. 227 КПК 1960 р.). Порівняльний аналіз норм КПК 1960 р. та нині чинного КПК 2012 р. дозво- ляє дійти висновку, що викладені в них процесуальні повноваження проку- рора концептуально є різними: а) за ст. 25, ст. 227 КПК 1960 р. прокурор здійснював у кримінальному про- цесі нагляд за додержанням законів органами, які проводять дізнання і до- судове слідство.

б) за новим КПК України нагляд як процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурором насамперед у формі дозвільних процедур та має постійний характер у кожному кримінальному провадженні. Чинний КПК передбачає 23 випадки, коли слідчий повинен одержати згоду прокурора на вчинення процесуальних дій і прийняття рішень. При цьому це стосується всіх найважливіших рішень у справі: повідомлення про підоз- ру, накладення арешту на майно, обрання запобіжних заходів, проведення негласних (розшукових) слідчих дій, зупинення досудового розслідування тощо. Тобто така конструкція повноважень прокурора у новому КПК сама по собі передбачає необхідність постійного нагляду за законністю дій слідчого. Прокурорський нагляд у формі перевірочних дій має поодинокий харак- тер: перевірка законності закриття досудового розслідування, додержання під час досудового розслідування розумних строків; в) за КПК 1960 р. нагляд у конкретній справі за досудовим слідством і оператив- но-розшуковою діяльністю (ОРД), спрямованою на розкриття злочину, був фак- тично розірваним, оскільки здійснювати нагляд за ОРД могли тільки прокурори, які уповноважені на це спеціальним наказом Генерального прокурора України. Натомість прокурори районного і міського рівнів взагалі такого права не мали; г) передбачена главою 21 нового КПК України норма, що рішення про прове- дення негласних слідчих (розшукових) дій може приймати слідчий за погоджен- ням з прокурором, а матеріали щодо їх здійснення надходять не до слідчого, а до прокурора, який вирішує їх подальшу долю, фактично покладає на прокурора відповідальність за організацію розкриття тяжких і особливо тяжких злочинів; ґ) запровадження судового контролю, зокрема посади слідчого судді, та розширення кола процесуальних дій, які проводяться за його рішенням (наприклад, обираються всі запобіжні заходи та заходи забезпечення кри- мінального провадження: привід, грошове стягнення, відсторонення від посади, накладення арешту на майно тощо), посилило гарантії додержання конституційних прав громадян та призвело до розширення обсягу участі прокурора у суді на стадії досудового розслідування; д) новий КПК України запровадив поняття «незмінності прокурора» у проце- сі, тобто у кримінальному провадженні одна особа поєднує виконання функцій нагляду за досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення.

 Згідно з п. 15 ч. 1 ст. З КПК прокурор - це Генеральний прокурор України, перший заступник, заступники Генерального прокурора України, їх старші помічники, помічники, прокурори Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, прокурори міст і районів, районів у містах, міжрайонні та спеціалізовані прокурори, їх перші заступники, заступники прокурорів, начальники головних управлінь, управлінь, відділів прокуратур, їх перші заступники, заступники, старші прокурори та прокурори прокуратур усіх рівнів, які діють у межах повноважень, визначених КПК.

2. Про гарантії незалежності прокуратури у здійсненні повноважень, у тому числі процесуальних, див. ст. 7 Закону України "Про прокуратуру".

3. Згідно зі ст. 8 Закону України "Про прокуратуру" вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки. Невиконання без поважних причин законних вимог прокурора тягне за собою передбачену законом відповідальність.

4. Завдання нагляду прокурора за додержанням законів при проведенні досудового розслідування, відповідно до ст. 29 Закону України "Про прокуратуру", полягає у сприянні: 1) розкриттю злочинів, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних посягань; 2) виконання вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений злочин; 3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності; 4) охороні прав і законних інтересів громадян, які перебувають під слідством; 5) здійсненню заходів щодо запобігання злочинам, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

5. Здійснюючи нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування, прокурор має виконувати завдання кримінального провадження (ст. 2 КПК), зокрема, в частині забезпечення швидкого, повного та неуперед-женого розслідування. Адже саме зі складеним за результатами досудового розслідування обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру з доданим до них реєстром матеріалів досудового розслідування прокурор звертається до суду.

6. Виконанню цих завдань прокурора і має сприяти здійснення ним наданих йому процесуальних повноважень, передбачених ч. 2 ст. 36 КПК.(починати досуд.розслідування, мати повний доступ до матеріалів, документів, призначати ревізії та перевірки, скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих, приймати процесуальні рішення, повідомляти особі про підозру, пред’явити цив.позов в інтересах держави, підтримувати держ.обвинувачення в суді, відмовитися від нього, оскаржувати судові рішення)

7. Процесуальне керівництво прокурора досудовим розслідуванням полягає в тому, що він, реалізуючи свої наглядові повноваження, забезпечує виконання органами досудового розслідування вимог закону, які визначають підстави та процесуальний порядок проведення ними слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій і прийняття процесуальних рішень.

8. Прокурор не наділений повноваженням відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування. Він може лише ініціювати перед керівником органу досудового розслідування питання про відсторонення слідчого та призначення іншого слідчого за наявності передбачених КПК підстав для його відводу або у випадку неефективного досудового розслідування. Про підстави для відводу слідчого див. ст. 77 КПК.

9. За наявності обставин, що виключають участь слідчого судді у кримінальному провадженні (ст.ст. 75, 78 КПК), прокурор подає заяву про його відвід.

10. Участь прокурора в судовому провадженні є обов'язковою. Підтримання державного обвинувачення в суді прокурором є обов'язковим у всіх провадженнях, за винятком проваджень з приватною формою обвинувачення, де обвинувачем є сам потерпілий та його представник (ч. 4 ст. 26, ст. 477 КПК).

11.3 початком судового провадження змінюється характер повноважень прокурора, він втрачає владні повноваженні, пов'язані зі здійсненням процесуального керівництва досудовим розслідуванням4! зокрема і повноваження на скасування незаконних постанов слідчого чи оперативного підрозділу, і набуває статусу рівноправного учасника судового кримінального провадження, виконуючи основну свою процесуальну функцію піджимання державного обвинувачення (ч. 2 ст. 22 КПК).

Відповідно до п. 20 Рекомендації REC (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Про роль служби публічного обвинувачення в системі кримінальної юстиції" від 6 жовтня 2000 р. публічні обвинувачі повинні бути об'єктивними і справедливими під час судового розгляду. Зокрема, вони повинні представляти суду факти і юридичні аргументи, що мають відношення до справи, які необхідні для справедливого здійснення правосуддя.

12. Про підстави та порядок зміни прокурором обвинувачення в суді, висунення додаткового обвинувачення та відмови від підтримання державного обвинувачення див. ст.ст. 338-341 КПК.

13. Прокурор є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про правила етичної поведінки" від 17 травня 2012 р. (ч. 7 ст. 2) і, зокрема, повинен утриматися від виконання рішень чи доручень керівництва, якщо вони суперечать законодавству або становлять загрозу охоронюваним законом правам, свободам чи інтересам окремих громадян, юридичних осіб, державним або суспільним інтересам (ч. 1 ст. 16).