29. Форми участі населення в здійсненні правосуддя.(Шеффенський та суд присяжних)

Частина 3 статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від від 7 липня 2010 встановлює, що Народ бере участь у здійсненні правосуддя  через  народних  засідателів і присяжних.

Положення про участь у здійсненні правосуддя в Україні присяжних і народних засідателів було введено ще 1996 році Конституцією України. Закон «Про судоустрій і статус суддів» закріпив існування  інституту присяжних та визначив їх правовий статус. Проте механізму реалізації та функціонування даного інституту досі не було закріплено ні в кримінальному, ні в цивільному судочинстві. Новий КПК встановлює наступні випадки участі присяжних в кримінальному провадженні:

- в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних (за клопотанням обвинуваченого);

- в кримінальному провадженні стосовно кількох обвинувачених, - стосовно ВСІХ обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд;

Визначення присяжних для судового розгляду здійснюватиметься автоматизованою системою документообігу суду з числа осіб, які внесені до списку присяжних. Згідно закону «Про судоустрій і статус суддів» для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної  судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної  місцевої  ради,  що  формує і затверджує у кількості, зазначеній  у поданні, список громадян, які постійно проживають на території,   на  яку  поширюється  юрисдикція  відповідного  суду, відповідають  вимогам до присяжного і народного засідателя і дали згоду бути присяжними. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту   отримання   подання   рішення  про  затвердження  списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України  звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради. Список  присяжних  затверджується  один раз на два роки і переглядається  в  разі  необхідності  за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.

Вимоги до присяжного встановлені статтею 59 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», - присяжним  може  бути  громадянин України,  який  досяг  тридцятирічного віку і постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду.

Не підлягають включенню до списків народних засідателів та списків  присяжних громадяни:

     1) визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними;2) які мають  хронічні  психічні  чи  інші  захворювання,  що перешкоджають    виконанню    обов'язків   народного   засідателя, присяжного;3) які мають не зняту чи не погашену судимість; 4) народні   депутати   України,   члени  Кабінету  Міністрів України,  судді, прокурори, працівники органів внутрішніх справ та інших   правоохоронних   органів,  військовослужбовці,  працівники апаратів судів, інші державні службовці, адвокати, нотаріуси 5) громадяни, які досягли шістдесяти п'яти рокі  6) особи, які не володіють державною мовою.

Процесуальний статус присяжного при судовому розгляді прирівнюється до статусу судді.

Вважається, що суд присяжних покликаний забезпечити реалізацію конституційних засад судочинства: незалежності суддів змагальності, гласності тощо. Суд присяжних позитивно впливатиме на якість досудового слідства (слідчі розумітимуть, що всі недоліки слідства викриватимуться в ході змагального процесу і суд не візьме на себе роль слідчого, тому вони вживатимуть заходів до виявлення всіх обставин — як тих, що викривають, так і тих, які виправдовують особу, притягнуту до відповідальності); на покращення роботи прокурорів, які в судових засіданнях повинні вміти проводити допити підсудних, потерпілих, свідків, аналізувати докази, виступати в дебатах.

За визначенням відомого руського процесуаліста І.Я. Фойницького, історії процесу участь народного елементу в судово-кримінальній діяльності відома в різних формах, які можуть бути зведені до наступних типів: 1) суд 3 всього народу; 2) судні мужі або шефени старого німецького права (Schoffen); 3) станові суди; 4) присяжні засідателі; 5) судові засідателі або шефени нового німецького права [1, с. 119]. Сучасні системи судового права визначають дві основні правові форми залучення представників суспільства до розгляду кримінальних справ: суд присяжних та суд шефенів. Відзначимо, що інститут шефенів впроваджувався в багатьох країнах під різними назвами: асизів (Франція, Італія), народних засідателів (СРСР). Проте сутність цих процесуальних форм залишалась єдиною. Крім того, суд шефенів є самостійним правовим інститутом, а не європейським підвидом суду присяжних. Отже, з метою диференціації процесуальних форм участі народу у здійсненні правосуддя необхідно виділити їх індивідуальні ознаки, які притаманні винятково їм, та встановити, яка форма участі народу впроваджена в кримінальному процесі України.