27. Поняття та класифікація суб»єктів провадження.

(КПК – суд, сторони та інші учасники. Кафедра – особи, які наділенні владними повноваження, особи, які мають власний інтерес, особи, які виконують допоміжні функції)

Усі суб’єкти характеризуються тим, що вони:

-беруть участь у провадженні на підставах та у порядку, передбачених крим.процес.законом

-мають визначенні права та обов’язки

-вступають у процесуальні відносини

-несуть відповідальність за невиконання своїх обов’язків та порушення прав інших учасників

П.25 ч1.ст 3 КПК перелік учасників провадження учасники кримінального провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, особа, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), заявник, свідок та його адвокат, понятий, заставодавець, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник;

учасники судового провадження - сторони кримінального провадження, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач та його представник, а також інші особи, за клопотанням або скаргою яких у випадках, передбачених цим Кодексом, здійснюється судове провадження.

У кримінально-процесуальному законодавстві України немає ви­значення поняття «суб'єкти кримінального процесу».

Суб'єктами кримінального процесу є органи, посадові та службові особи, фізичні особи, підприємства, установи, організації, які беруть участь у кримінальному процесі й у зв'язку з кримінально-процесу­альним провадженням наділяються суб'єктивними правами та юри­дичними обов'язками.

У літературі існують різні класифікації суб'єктів кримінального процесу. Суб'єктів кримінального процесу класифікують за їх роллю та місцем у кримінальному процесі на:

• органи і особи, які ведуть кримінальний процес і наділені влаї ними повноваженнями —, слідчий, начальник слідчого відділу, прокурор,сл..суддя суд, суддя. Дані суб'єкти ведуть кримінальний процес, мають влад­ні повноваження, на них покладено виконання його завдань та вони залучають до кримінального процесу інших суб'єктів;

— особи, що мають власний або приставницький інтерес — це обвину­вачений, підозрюваний, захисник, а також потерпілий, цивіль­ний позивач, цивільний відповідач та їхні представники. До них можна також віднести законних представників, неповно­літню особу, щодо якої ведеться провадження з застосування примусових заходів виховного характеру, а також особу, щодо якої ведеться провадження з застосування примусових заходів медичного характеру. Учасники процесу не наділені владними повноваженнями, вони мають власний або представницький ін­терес у справі, на реалізацію якого направлена їхня діяльність;

• особи, які залучаються до кримінального процесу для сприянні його веденню — свідок, понятий, експерт, спеціаліст, перекла­дач, секретар судового засідання. Ці суб'єкти не наділені влад­ними повноваженнями, не мають власного або представницько­го інтересу у справі. їхнє завдання — сприяти нормальному руху кримінального процесу.

Для того, що орган або особа могла бути суб'єктом кримінального процесу, вона повинна мати кримінально-процесуальну правосуб'єктність.

Процесуальна правосуб'єктність — це сукупність якостей, які дають суб'єкту можливість бути носієм кримінально-процесуальних прав та обов'язків. Вона включає в себе: кримінально-процесуальну правоздатність та кримінально-процесуальну дієздатність. Процесу­альна правоздатність суб'єктів кримінального процесу — це здатність мати суб'єктивні права та юридичні обов'язки. Процесуальнадієздатність суб'єктів кримінального процесу — це здатність своїми діями здійснювати суб'єктивні права та виконувати юридичні обов'язки. Правосуб'єктність може бути загальною та спеціальною (правосуб'єктність у конкретній кримінальній справі). Вона може розрізнятися:

• за обставинами злочину (свідком може бути не будь-яка особа, а лише та, якій відомі обставини, що належать до справи);

• за суб'єктом (за наявності підстав для відводу, свідоцьких приві­леїв);

• за характером діяльності (за наявності свідоцьких імунітетів).

Процесуальна правоздатність та дієздатність у владних суб'єктів збігаються і виражаються у їхній кримінально-процесуальній компе­тенції. Не збігаються кримінально-процесуальна правоздатність та дієздатність при неповнолітті чи неосудності обвинуваченого, підсуд­ного, потерпілого, цивільного позивача — дієздатність реалізується законними представниками. Обсяг правосуб'єктності інших суб'єктів кримінального процесу відрізняється. Процесуальна правоздатність потерпілого, цивільного позивача виникає з моменту народження, а повна кримінально-процесуальна дієздатність — з 18 років. Процесу­альна правоздатність підозрюваного, обвинуваченого виникає з мо­менту досягнення віку кримінальної відповідальності, а повна кримінально-процесуальна дієздатність — з 18 років. Правоздатність та дієздатність свідка виникають одночасно, з моменту виникнення здатності сприйняття та передання інформації.

28. Суд як органи правосуддя в крим.провадженні. Завдання та загальна характеристика повноважень суду.Склад суду. 1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється ляше судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

1. Положення щодо здійснення правосуддя виключно судами закріплено на конституційному рівні (ст. 124 Конституції України) і деталізовано у процесуальному законодавстві та ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". Функція правосуддя у кримінальному провадженні полягає у розгляді і вирішенні по суті правових конфліктів, що виникають у суспільному житті з приводу вчинення кримінальних правопорушень. її зміст становить розгляд у судових засіданнях кримінальних справ і застосування встановлених законом видів покарань щодо осіб, які винні у вчиненні кримінальних правопорушень, або у виправданні невинних. Функція правосуддя належить до основних кримінально-процесуальних функцій і є підґрунтям такої засади кримінального провадження, як змагальність (див. коментар до ст. 22 КПК), та низки інших засад кримінального провадження.

Правосуддя як функція судової влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, присяжні в рамках відповідних судових процедур. Суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та ЗУ "Про судоустрій і статус суддів" призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному із судів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Присяжними визнаються громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

Підстави та порядок утворення і ліквідації судів, а також наділення професійних суддів та присяжних відповідним правовим статусом визначаються ЗУ "Про судоустрій і статус суддів". Інші органи та посадові особи не мають повноважень на здійснення правосуддя, а прийняті ними рішення не мають правової сили судових рішень.

Тільки суду належить право визнати особу винною у вчиненні злочину і піддати її кримінальному покаранню (ч. 1 ст. 62 Конституції України). Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Особи, які привласнили функції суду, несуть відповідальність, установлену законом.

Правила здійснення правосуддя у кримінальному провадженні встановлюються КПК на основі приписів Конституції України та з урахуванням положень ЗУ "Про судоустрій і статус суддів".

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається. У широкому значенні це означає, що судова влада в особі своїх органів - судів не може ухилитися від здійснення правосуддя у кримінальному провадженні. У вузькому значенні це означає, що суд, якому підсудне відповідне кримінальне провадження, не вправі відмовитися від судового розгляду і ухвалення відповідного судового рішення. Ці положення базуються на тому, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ч. 2 ст. 124 Конституції України) і випливає із низки засад кримінального провадження, зокрема, законності (див. коментар до ст. 9 КПК), рівності перед законом і судом (див. коментар до ст. 10 КПК), доступу до правосуддя та обов'язковості судових рішень (див. коментар до ст. 21 КПК), забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (див. коментар до ст. 24 КПК).

У стадії досудового розслідування у судовому порядку здійснюєть­ся розгляд та вирішення: подань про огляд житла чи іншого володіння особи (ст. 190 КПК); обшук житла чи іншого володіння особи (ст. 177 КПК); примусову виїмку з житла чи іншого володіння особи (ст. 178 КПК); виїмку матеріальних носіїв секретної інформації та/або доку­ментів, що містять банківську таємницю; виїмку документа виконав­чого провадження (ст. 178 КПК); накладення арешту на вклади обви­нуваченого, підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріаль­ну відповідальність за його дії (ст. 126 КПК); накладення арешту на кореспонденцію, зняття інформації з каналів зв'язку (ст. 187 КПК); направлення обвинуваченого на стаціонарну судово-медичну або судово-психіатричну експертизу (ст. 205 КПК); про обрання запобіж­ного заходу у вигляді взяття під варту (ст. 165-2 КПК), а також про продовження строку тримання під вартою (ст. 165-3 КПК); про усу­нення захисника від участі у справі; постанови про направлення спра­ви до суду для вирішення питання про поміщення неповнолітнього у приймальник-розподільник (ст. 7-3 КПК); скарг на постанову про за­криття кримінальної справи (ст. 236-6 КПК); на постанову про відмо­ву в застосуванні заходів безпеки або про їх скасування (ст. 52-5 КПК); скарги на затримання підозрюваного (ч.ч. 7-9 ст. 106 КПК).

У стадії попереднього розгляду справи суддею здійснюється судо­вий контроль за законністю досудового провадження та підготовка справи до судового розгляду. У цій стадії суддя своєю постановою приймає одне з таких рішень: 1) про призначення справи до судового розгляду; 2) про зупинення провадження в справі; 3) про повернення справи прокуророві; 4) про направлення справи за підсудністю; 5) про закриття справи; 6) про повернення справи на додаткове розслідуван­ня (ст. 244 КПК).

У стадії судового розгляду суд розглядає та вирішує справу по суті, тобто виносить вирок, постанову про закриття справи, постанову про застосування примусових заходів медичного характеру, про застосу­вання примусових заходів виховного характеру. Крім того, у цій ста­дії справу може бути направлено на додаткове розслідування.

У стадії перегляду судових рішень, які не набрали законної сили, суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість су­дових рішень суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції переві­ряє: вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції; вироки і постанови апеляційного суду, по­становлені ним в апеляційному порядку

У стадії перегляду судових рішень, які набрали законної сили, суд касаційної інстанції перевіряє: вироки місцевих судів, постанови (ух­вали) цих судів у справах про застосування примусових заходів вихов­ного або медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешко­джають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені за цими вироками, постановами (ухвалами), крім випадків, коли апеляційною інстанцією вказані рішення скасовані, а справу направлено на нове розслідування або новий судовий розгляд. У порядку виключного провадження суд переглядає судові рішення за нововиявленими обставинами; у зв'язку з неправильним застосуван­ням кримінального закону й істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону, які істотно вплинули на правильність судового рішення; у зв'язку зі встановленням міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.

У стадії виконання вироку, ухвали, постанови суду судом (суд­дею) вирішуються такі питання: звільнення від покарання і пом'якшення покарання у разі наявності зворотної сили криміналь­ного закону; зарахування в строк покарання часу перебування засу­дженого в лікувальній установі; застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання і заміни невідбутої частини по­карання більш м'яким; звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; звільнення від покарання за хворобою; звільнення від покарання а випробуван­ням після закінчення іспитового строку; скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням; скасування звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років; заміни штрафу покаранням у виді громадських робіт, виправних робіт штрафом, обмеження чи позбавлення волі службо­вим обмеженням, позбавлення волі триманням у дисциплінарному батальйоні; тимчасового залишення засудженого в слідчому ізоляторі на гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України і переведення з установи виконання покарань в слідчий ізо­лятор на гауптвахту Військової служби правопорядку у Збройних Си­лах України; застосування судом примусового лікування до засудже­них, які є алкоголіками чи наркоманами, і його припинення; визна­чення порядку застосування покарання при наявності кількох виро­ків; розгляд клопотання про зняття судимості; питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.